важко передбачити усі наслідки переходу значної частини об’єктів державної власності до інших форм власності. В інтересах держави і суспільства може постати питання про зворотне повернення приватної власності до державної (реприватизація).

Прихильники цієї теорії вважають, що націоналізація майна має здійснюватись на підставі судового рішення з урахуванням прав особи і за умов справедливої компенсації. У визначенні розмірів такої компенсації доцільно враховувати спосіб набуття цієї власності, використання її з погляду блага для суспільства чи навпаки, понесені власником витрати, а також обсяг одержаних від цієї власності прибутків. Державну політику у сфері націоналізації відповідно до коментованої позиції має здійснювати спеціально уповноважений державний орган.

З коментованою позицією не можна погодитися. Націоналізація (оплатна чи безоплатна) проводиться відповідно до акта законодав­ства. Тому необгрунтованою є вимога щодо рішення суду як підстави націоналізації. Незрозуміло також, чому розмір компенсації має визначатися залежно від такого нсюридичного критерію, як “благо суспільства”.

Законодавством України передбачено, що іноземна інвестиція може бути реквізована лише у випадках, прямо передбачених законом. До таких випадків зараховано здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Причому зазначена реквізиція може бути здійснена на підставі рішення органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України. Отже, реквізиція іноземних інвестицій здійснюється: 1) лише у випадках, прямо передбачених законодавством;

2. при здійсненні рятівних заходів; 3) на засадах компенсації витрат і збитків іноземним інвесторам. Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку.

§3. Компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам

З гарантією від примусових вилучень, а також незаконних дій держав­них органів та їх посадових осіб тісно пов’язана інша - компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам. Останні мають пра-

во на відшкодування збитків, зокрема втрачену вигоду й моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного ви­конання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями. Аналогічні положення закріплені в законодавстві про іноземні інвестиції інших країн-членів СНД. На засадах справедливої та ефективної компенсації регулюються відносини щодо здійснення іноземних інвестицій у міжнародних до­говорах і конвенціях. Зокрема, у вже згаданій Конвенції “Про захист іноземної власності” закріплено положення, що країни, які приймають інвестиції, повинні дотримуватися взятих на себе зобов'язань щодо власності громадян інших держав, тобто іноземних інвесторів. У разі невиконання взятих на себе зобов’язань держава повинна забезпечи­ти виплату справедливої компенсації згідно з положеннями названої Конвенції.

Законодавство України підкреслює, що виплачувана компенсація іноземному інвестору має бути швидкою, адекватною, ефективною і визначеною на час фактичного здійснення рішення щодо відшкодування збитків. Отже, сума компенсації визначається розміром збитків, поне­сених іноземним інвестором. Під збитками в цивільному законодавстві розуміють витрати, які проведені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які б він одержав, якби зобов’язання було виконане боржником.

На наш погляд, у законодавстві про іноземні інвестиції доцільно передбачити конкретні строки виплати компенсації. Це посилило б дію коментованої державно-правової гарантії. Крім цього, видається необгрунтованим ототожнювати поняття компенсації та відшкодування збитків. Компенсація має стосуватися випадків реквізиції іноземних інвестицій. Усі втрати й збитки іноземних інвесторів, завдані їм внаслідок реквізиції, мають бути відшкодовані за поточними ринковими цінами та/або на підставі обґрунтованих оцінок, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою.

Сума компенсації має виплачуватись у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в будь-якій іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до чинного законодавства України. З моменту виник­нення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з середньою ставкою відсотка, за якою лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку євро валют.

Підстави відшкодування збитків зовсім інші. Зобов’язання щодо відшкодування шкоди (збитків) належать до так званих недоговірних зобов’язань. Умовами виникнення відповідальності за заподіяну шкоду є: а) наявність шкоди (збитків); б) протиправна поведінка заподіювана шкоди; в) причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою; г) вина.

Наведене свідчить, що підстави відшкодування збитків і компенсація майнових втрат, понесених інвестором внаслідок реквізиції іноземної інвестиції, є за своїм правовим характером різними категоріями. Якщо реквізиція здійснюється на основі й у випадках, передбачених зако­ном, то однією з підстав відшкодування збитків є завжди неправомірна поведінка, тобто вчинення правопорушення. Тому, хоча за розміром відшкодованих втрат ці категорії можуть збігатися, за правовим змістом їх не можна ототожнювати. Звідси - до державно-правових гарантій слід зараховувати право іноземних інвесторів на компенсацію втрат у разі реквізиції здійснених інвестицій у розмірі їх вартості, а також упущену вигоду.

Відшкодування збитків іноземним інвесторам, заподіяних їм у результаті правопорушень, має регулюватися, виходячи із загальних засад цивільно-правової відповідальності. Отже, відшкодування шко­ди, завданої неправомірними діями (або в результаті бездіяльності) державних органів України чи їх посадових осіб, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора або підприємств з іноземними інвестиціями, не можна вважати державно- правовою гарантією захисту прав іноземного інвестора.

Зміст гарантії зумовлює забезпечення відповідних умов іноземному інвестору, передбачених законодавством. У разі обмеження державою в особі уповноважених органів у випадках, передбачених законодавством майнових прав іноземних інвесторів (зокрема, у випадку реквізиції), втрати мають бути компенсовані. Тим самим держава бере на себе зобов’язання гарантувати забезпечення майнових прав іноземних інвесторів.

Збитки, зокрема втрачена вигода, заподіяна іноземним інвесторам у результаті дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодав­ством обов’язків щодо іноземного інвестора, мають відшкодовуватися, виходячи із загальних засад цивільно-правової відповідальності.