Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття договору (контракту) про інвестиційну діяльність.

2. Яка форма договору (контракту) про інвестиційну діяльність?

3. Дайте визначення поняття концесійного договору.

4. Дайте визначення поняття договору (контракту) про виробничу кооперацію.

5. Дайте визначення поняття договору (контракту) про спільну діяльність.

6. Дайте визначення поняття угоди про розподіл продукції.

7. Назвіть види договорів (контрактів) про інвестиційну діяльність.

8. Які органи здійснюють державну реєстрацію договорів (контрактів) про інвестиційну діяльність ?

9. У якому розмірі вноситься плата за державну реєстрацію договорів (контрактів) про інвестиційну діяльність?

10. Який строк державної реєстрації договорів (контрактів) про інвестиційну діяльність?

Глава 5

Правовий статус підприємств з іноземними інвестиціями

§1. Поняття і порядок створення підприємств з іноземними інвестиціями

Найпоширенішою формою здійснення іноземних інвестицій є ство­рення підприємств з іноземними інвестиціями. Такі підприємства мо­жуть повністю належати іноземним інвесторам або останні можуть володіти часткою у підприємствах, створених разом з українськими фізичними чи юридичними особами. Світовий досвід свідчить, що за масштабами, динамікою та ефективністю впливу на ступінь участі національної економіки у світових господарських процесах домінує саме цей вид підприємництва. Така форма інвестування найбільш ефек­тивно поєднує національні інтереси та інтереси іноземного капіталу.

Загалом поняття “підприємство” не вживається в законодавстві зарубіжних країн. У Цивільному кодексі України передбачено, що юридичні особи залежно від порядку їх створення або інших підстав, зазначених.у законі та інших правових актах, поділяються на юридичні особи приватного права та юридичні особи публічного права. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств або установ. Товари­ством є об’єднання осіб (учасників), яке має корпоративний устрій та управляється його учасниками. Товариство може бути створене й однією особою, якщо законом це прямо не заборонено. Установа - це організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в її управлінні.

Серед названих юридичних осіб Цивільний кодекс України виділяє підприємницькі товариства. Цс товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з мстою одержання та подальшого розподілу між учасниками прибутку, і можуть бути організовані тільки як господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеже­ною відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство та командитне товариство) або виробничі кооперативи.

Здійснити перехід до ефективної і конкурентоспроможної ринкової економіки неможливо без залучення прямих іноземних інвестицій у вигляді не тільки грошових коштів, а й сучасних технологій, досвіду менеджменту і виходу на експортні ринки. Прямі іноземні інвестиції у вигляді передових технологій необхідні для реконструкції діючих підприємств і створення нових. У вирішенні цього завдання важли­ва роль відводиться такій формі здійснення іноземних інвестицій, як створення підприємств з іноземними інвестиціями.

Підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють на території України в організаційно-правових формах, передбачених для підприємств національним законодавством (ст. 16 Закону України “Про режим іноземного інвестування”). До такого законодавства, на­самперед, належить Господарський кодекс України, Закон України “Про господарські товариства”¹.

В юридичній літературі та практичній діяльності СРСР спільним підприємством прийнято було називати таку форму господарсько- правового співробітництва з іноземним партнером, за якої створю­валася спільна виробнича база та виготовлявся продукт, що перебу­вав у спільній власності вітчизняного та іноземного партнера. Але

¹ Відомості Верховної Ради України. 1991. №49. Ст. 682.

спільне майно може бути у підприємницьких структур з іншими організаційно-правовими формами, наприклад, господарських това­риств, кооперативів.¹ Тому відокремлення спільних підприємств від інших аналогічних структур лише на підставі участі в них іноземного суб’єкта господарської діяльності видається неправильним.

Одним із перших нормативних актів, які становили базу існування спільних підприємств, були постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 13 січня 1987 року “Про порядок створення на території СРСР і діяльності підприємств, міжнародних об’єднань і організацій СРСР та інших країн-членів РЕВ” та “Про порядок створення на території СРСР і діяльності спільних підприємств з участю радянських організацій і фірм капіталістичних країн та країн, що розвиваються”.

З названих нормативних актів термін “спільне підприємство”, під яким розуміють наявність як учасника іноземного партнера, транс­формувався у законодавство України. Зокрема, в Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність” закріплено визначення спільного підприємства. Останнє базується на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

Закон України “Про іноземні інвестиції” вже не використову­вав терміна “спільні підприємства”, встановлюючи, хцо іноземні інвестори можуть створювати або брати участь у підприємствах разом з українськими фізичними та юридичними особами. Такі суб’єкти господарської діяльності дістали назву “підприємств з іноземними інвестиціями”.

Аналогічне визначення містив Декрет “Про режим іноземного інвестування”, в якому підприємством з іноземними інвестиціями виз­навалося підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законів України, якщо протягом ка­лендарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція.

Отже, особливість Декрету полягала у встановленні кваліфікаційної іноземної інвестиції як критерію визначення підприємств з іноземними інвестиціями. Відповідно до вище згаданого Декрету кваліфікаційна

' Мусияка В., Сибилев М. Правовое регулирование отношений коллективного членства в кооперативах // Проблемы права кооперативной собственности и юридической ответственности участников кооперативного движения в правоприменительной и правотворческой деятельности X., 1990.-С. 35.

іноземна інвестиція - це іноземна інвестиція, що становила не менше 20% статутного капіталу і при цьому не менше суми, еквівалентної: а) 100 тис. доларів CLUA - для банків та інших кредитно-фінансових уста­нов; б) 50 тис. доларів США- для решти підприємств (організацій).

У разі здійснення іноземної інвестиції у вигляді: а) будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав;

б) будь-яких прав інтелектуальної власності; в) прав на здійснення господарської діяльності, - кваліфікаційна іноземна інвестиція мала бути не менше суми, еквівалентної: 1 мли. доларів CIIJA для банків; 500 тис. доларів США - для решти підприємств (організацій).

У Законі України “Про режим іноземного інвестування” до підприємств з іноземними інвестиціями зараховано підприємства (організації) будь-якої організаційно-правової форми, створені відповідно до законодавства України, у статутному фонді яких іноземна інвестиція становить не менше 10%. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Отже, у Законі України “Про ре­жим іноземного інвестування” не ставиться вимога щодо конкретного абсолютного розміру кваліфікаційної іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства.

За загальним правилом підприємства з іноземними інвестиціями підпорядковуються закону країни утворення. Тому на території України такі підприємства є суб’єктами українського права.

У регламентації створення й діяльності підприємств з іноземними інвестиціями в Україні пріоритетного значення набуває спеціальне за­конодавство (зокрема, Господарський кодекс України, Закони України “Про режим іноземного інвестування” і “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”)¹. Та на правовий ста­тус цих підприємств поширюються відповідні положення загального цивільного та підприємницького законодавства України. Це підкреслює Закон України “Про режим іноземного інвестування”, у ст. 17 якого наголошується, що установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями мають містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну приналежність їх засновників (учасників). Отже, підприємствам з іноземними інвестиціями властиві всі ознаки, характерні для українських підприємств (організацій).

¹ Відомості Верховної Ради України. 2003. - №31 32. Ст. 263.

Так, Закон України “Про господарські товариства” (ст.4) наголошує, що установчі документи мають містити: відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності; склад засновників та учасників; найме­нування та місцезнаходження; розмір та порядок утворення статутного фонду; порядок розподілу прибутків та збитків; склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, зокрема перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів; порядок внесення змін до установчих документів; порядок ліквідації та реорганізації товариства та ін.

Підприємство з іноземними інвестиціями володіє відокремленим майном. Ступінь відокремленості майна від власності засновника (засновників) залежить від організаційно-правової форми підприємства та змісту відповідних положень, передбачених статутними документа­ми. Наприклад, у товаристві з повного відповідальністю його учасники будуть нести майнову відповідальність за зобов’язаннями товариства і особистим майном. А в товаристві з обмеженою відповідальністю

• відповідальність за зобов’язаннями настає у межах закріпленого за товариством майна та коштів.

Відомості про реєстрацію підприємства вносяться до Державного реєстру. Ліквідація та реорганізація підприємства пов’язуються з момен­том виключення його з Державного реєстру як зазначалося вище згідно з Законом України “Про режим іноземного інвестування” підприємством з іноземними інвестиціями вважається підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до за­конодавства України, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить не менше 10 %. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на ба­ланс. Отже, зважаючи на тлумачення Закону, підприємство з іноземними інвестиціями виникає з моменту внесення інвестиції. Реєстрація ще не свідчить про створення підприємства з іноземними інвестиціями. Останнє вважатиметься створеним лише після внесення іноземної інвестиції до статутного фонду такого підприємства.