з іноземними інвестиціями. За ознакою підвідомчості з цих спорів виділено такі, що розглядаються винятково судами загальної юрисдикції (якщо інше не визначено міжнародними договорами України).

Решта спорів підлягають розгляду в судах та/або господарських судах України або за домовленістю сторін у третейських судах, зо­крема за кордоном. При цьому підвідомчість спорів суду чи госпо­дарському суду має визначатися залежно від суб’єктного складу учасників спору. Сьогодні слід також брати до уваги положення Кодексу адміністративного судочинства. Отже, судова практика посідає важливе місце в механізмі правового регулювання іноземних інвестицій.

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть джерела правового регулювання здійснення іноземних інвестицій в Україні.

2. Перерахуйте основні нормативно-правові акти національного законодав­ства у сфері інвестиційної діяльності.

3. Перерахуйте основні міжнародно-правові джерела, які регулюють здійснення іноземних інвестицій в Україні.

4. Яка роль судової та арбітражної практики у правовому регулюванні іноземниих інвестицій?

Глава 4 Здійснення іноземних інвестицій на основі інвестиційних договорів (контрактів)

§1. Загальна характеристика договорів, які опосередковують здійснення іноземних інвестицій

Інвестиційний договір (контракт) служить знаряддям здійснення іноземних інвестицій. Застосування цієї правової форми сприяє приско­ренню економічного розвитку на основі використання ринкових законів.

Кожна зі сторін інвестиційного договору (контракту) переслідує власні господарські інтереси. Але в кінцевому підсумку укладення й належне виконання інвестиційних договорів (контрактів) є неодмінною умовою розвитку продуктивних сил.

Цивілістичною природою інвестиційного договору (контракту) як юри­дичного факту зумовлюється його зміст. Останній визначається сукупністю умов інвестиційного договору (контракту). Згідно з цивільним законодав­ством, договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнута згода зі всіх істотних умов.

Щоб визначити, які умови є істотними для інвестиційних договорів (контрактів), слід проаналізувати законодавство про іноземні інвестиції. Істотною умовою інвестиційного договору (контракту) є предмет. Останнім буде іноземна інвестиція в одному з видів, передбачених ст. 2 Закон}' України ‘"Про режим іноземного інвестування”. Тобто інвестиційний договір (кон­тракт) має специфічний предмет, в основі якого є інвестиція у вигляді, передбаченому чинним законодавством. Водночас вказана стаття називає окремі види іноземних інвестицій у статиці. Але предметом договору мо­жуть буги дії, послуги й ін. Тому характеристика предмета інвестиційного договору була б неповною без урахування форм здійснення інвестицій. Отже, предметом інвестиційного договору (контракту) буде іноземна інвестиція, здійснена в будь-якій не забороненій законами України формі.

Через те, що інвестиційний договір (контракт) має тривалий характер, наступною істотною умовою є строк. Останній визначається певним періодом у часі. Слід зазначити, що у науковій літературі немає єдності думок щодо поняття строків та їх юридичної природи. Питання про роль та місце строків у цивільних правовідносинах можна розглядати з декількох сторін: а) строк як момент виникнення (початку) або при­пинення правовідносин; б) строк як одна з умов, що визначає його зміст;

в) строк як критерій правомірності (своєчасності) поведінки учасників правовідносин. З огляду на це, строк можна визначити як період або момент часу, з настанням або закінченням якого пов’язані певні події або дії (бездіяльність), що мають юридичне значення¹.

Наведене певною мірою стосується й інвестиційних відносин. Вкладен­ня іноземних інвестицій здійснюється у певні строки, що відображено в реєстраційному свідоцтві. Крім цього, в інвестиційному договорі (контракті) загальний строк здійснення іноземної інвестиції може поділятися на

¹Луць В. Строки в цивільних правовідносинах. Львів: ЛДУ, 1992. С. 20 21.

окремі. Події строків на загальні та окремі у літературі та юридичній практиці є загальноприйнятим. Загальний строк збігається із загальним строком дії інвестиційного договору (контракту). Водночас важливе значення має встановлення окремих строків. Умоби про окремі строки виконання належать до істотних, складаючи зміст інвестиційного договору (контрак­ту). їх погодження (зокрема, при внесенні часток до статутного фонду спільного підприємства, здійсненні виробничої кооперації) забезпечує чіткість і визначеність майбутніх взаємовідносин с торін у ході виконання інвестиційного договору (контракту). Якщо строк в інвестиційному договорі не вказаний, слід вважати, що договір укладений на невизначений строк.

Характеризуючи предмет інвестиційного договору (контракту), слід звернути увагу на таку його умову, як кількість. Здійснюючи іноземну інвестицію в одному з передбачених законодавством видів, потрібно вка­зати її кількісні параметри. У тексті договору (контракту) на виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуги) та термін їх виконання. Останні будуть залежати від конкретного виду іноземної інвестиції (кількості переданого обладнання, іншого майна, акцій, облігацій і ін.).

Будь-яка іноземна інвестиція, яка є предметом інвестиційного договору (контракту), повинна мати вартість у конвертованій валюті (за винятком реінвестованих коштів, які можуть здійснюватися у валюті України).

Спеціальними умовами, які властиві лише інвестиційним договорам (контрактам), є форма здійснення та об’єкт інвестиційної діяльності. Щодо першої, слід мати на увазі, що форми здійснення іноземних інвестицій передбачаються чинним законодавством. Що ж до об’єкта інвестиційної діяльності, необхідно врахувати, що законами України можуть визнача­тися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, з вимог національної безпеки.

Перелічені умови інвестиційних договорів (контрактів) істотні. При цьо­му умови щодо форми та об’єкта інвестування можна вважати необхідними для договорів, які опосередковують інвестиційні відносини. Перелік таких умов визначається шляхом аналізу чинного законодавства про іноземні інвестиції.

Різноманітність інвестиційних договорів (контрактів) зумовлює необхідність їх класифікації. Класифікація дасть можливість виявити ознаки, що є спільними з іншими цивільно-правовими договорами, сприятиме подальшому вдосконаленню та систематизації інвестиційного

законодавства, кращому вивченню правової природи цих договорів. Класифікація інвестиційних договорів (контрактів) можлива на основі різних критеріїв.

Залежно від способу укладення договори поділяються на консенсуальні та реальні. У тих випадках, коли для укладання договору достатньо тільки згоди сторін з усіх істотних умов, договір вважається консенсуальним. У деяких випадках договори визнаються укладеними в момент вчинення дій, наприклад, передання предмета договору тощо на основі досягнутої раніше згоди. Такі договори називаються реальними.

На наш погляд, інвестиційні договори (контракти) можуть бути лише консенсуальними. Такий висновок базується на тому, що інвестиційні договори (контракти) мають бути укладені обов’язково у письмовій формі. Звідси: момент виникнення прав та обов’язків збігається з часом досягнення згоди сторонами за всіма істотними умовами у визначеній законом формі.

Цивільно-правовий договір завжди є взаємною двосторонньою угодою. Але може бути договір, у якому беруть участь три і більше учасників. Змістом такого договору будуть взаємні права та обов’язки сторін, а сам договір буде багатостороннім. Інвестиційні договори (контракти) можуть бути дво- або багатосторонніми.

Один із критеріїв класифікації - оплатний чи безоплатний характер інвестиційних договорів (контрактів). Оплатність цивільно-правового до­говору означає, що майновому еквіваленту зі сторони одного контра­гента відповідає аналогічне майнове забезпечення з іншої сторони. В інвестиційних договорах (контрактах) оплатність має свої особливості. Мета інвестиційної діяльності полягає в одержанні прибутку від реалізації інвестицій. Тому, на перший погляд, немає сумнівів, що інвестиційні договори (контракти) мають оплатний характер. Водночас матеріальний еквівалент може не залежати безпосередньо від зустрічних дій контрагента, зокрема при здійсненні спільної підприємницької діяльності. У цьому разі зустрічне матеріальне задоволення інвестор буде одержувати не безпосе­редньо від свого партнера з цієї діяльності, а від здійснення інвестиції. Крім цього, інвестиція може здійснюватися з метою досягнення соціального ефекту, зміст якого законодавство не розкриває.

Нарешті, інвестиційні договори (контракти), зважаючи на сукупність економічних та юридичних ознак, можна поділити на такі типи: а) до­говори про передання майна у власність або оперативне управління з метою інвестиційної діяльності; б) договори про передання майна в ко­

ристування з метою інвестиційної діяльності; в) договори про передання майнових прав з метою інвестиційної діяльності; г) договори про спільну підприємницьку діяльність; ґ) договори про виробничу кооперацію; д) до­говори, спрямовані на придбання майна у власність або майнових прав з метою інвестиційної діяльності; е) договори про придбання (передання) прав на використання інтелектуальної власності з метою інвестиційної діяльності; є) договори про придбання (передання) цінних паперів та інших корпоративних прав; ж) договори про придбання майна у користу­вання з метою інвестиційної діяльності.

В інвестиційних договорах (контрактах) важливе значення має визна­чення мети угоди (договору). За цим критерієм інвестиційний договір (контракт) можна відмежувати від схожих цивілістичних договорів. Як правило, під метою угоди мають на увазі той безпосередній правовий ре­зультат, якого намагаються досягти сторони при його укладанні.

Відмінність інвестиційного договору (контракту) від інших договорів цивільного характеру полягає в тому, що подібні договори (контракти) спрямовані на досягнення кінцевої мети - здійснення інвестицій. Звідси: інвестиційні договори (контракти) є різновидом цивільних договорів та правовою формою, за допомогою якої опосередковується здійснення іноземних інвестицій.

В інвестиційному договорі (контракті), як і в цивільно-правовому зобов’язанні загалом, одна зі сторін щодо іншої не має владних повно­важень. Не змінює ситуації участь такого суб’єкта договірних відносин, як держава.

Наявність владних повноважень у однієї сторони врешті-решт може призвести до спонукання іншої сторони до укладення договору і визначення змісту договору в односторонньому порядку. А це суперечить природі за­лучення іноземних інвестицій, яка базується на вільному волевиявленні потенційних інвесторів.

Інвестиційний договір (контракт) встановлює правовий зв’язок між учасниками інвестиційної діяльності. Разом з тим держава може активно впливати на зміст договору шляхом встановлення додаткових пільг або обмежень щодо окремих сторін здійснення іноземних інвестицій. В цьо­му проявляється публічний інгерес, який є формою ставлення суспільства до об’єктивно сформованих потреб (загальносуспільних), реалізація яких є необхідною умовою його прогресивного розвитку, у зв’язку із чим він отримує правовий захист'. Інвестиційний договір (контракт) за своєю суттю

¹Міпаш В. С. Комерційний договір у контексті сучасних ринкових умов. - Харків, 2007. с. 179.

має майновий характер. У змісті договору, визначеному згодою сторін, виявляються індивідуальні майнові інтереси учасників інвестиційної діяльності, які не знайшли вираження в нормативних актах, покликаних регулювати здійснення іноземних інвестицій. З огляду на аналіз перелічених особливостей інвестиційного договору (контракту) здається можливим за­пропонувати таке його визначення. Інвестиційний договір (контракт) - це угода двох або більше учасників інвестиційної діяльності, змістом якої є взаємні права та обов’язки, спрямовані на реалізацію іноземних інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Зважаючи на залежність інвестиційного договору (контракту) на всіх стадіях інвестиційної діяльності від відповідної нормативної бази, слід зазначити, що останній виконує певні самостійні функції. Насамперед інвестиційний договір (контракт) конкретизує взаємовідносини учасників інвестиційної діяльності, які базуються на нормативних актах про здійснення іноземних інвестицій.

Хоч договір не може суперечити чинному інвестиційному законодав­ству, він бере до уваги в усіх деталях специфіку відносин контрагентів, встановлюючи способи та порядок здійснення іноземних інвестицій в конкретних умовах. Крім цього, інвестиційний договір (контракт) виконує регулятивну функцію, адже в ряді випадків інвестиційне законодавство надає можливість учасникам самостійно врегульовувати певні відносини у визначених законом межах.

Серед інших функцій інвестиційного договору (контракту) можна видімти координацію інвестиційної діяльності учасників. Особливе зна­чення ця функція має у разі здійснення інвестицій на підставі цивільно- правових угод з суб’єктами господарської діяльності України та при коопераційному співробітництві.

Важливою є функція контролю та захисту майнових інтересів учасників інвестиційної діяльності. Договірна дисципліна - одна з умов досягнення мети інвестиційної діяльності. Крім цього, інвестиційний договір захищає майнові інтереси сторін. Адже в нього можуть бути включені положення, які регламентують взаємну майнову відповідальність сторін у разі нена­лежного виконання обов’язків. Встановлення у договорі певних правил щодо цивільно-правової відповідальності сторін, є актом саморегуляції, однією із диспозитивних дій.'

Перелік названих функцій інвестиційного договору (контракту) є

¹Канзафарова І. С. Теорія цивільно-правової відповідальності. Одеса: Асгропринт, 2006. - с. 143.