про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора від ЗО січня 1997 року та інші.

Значне місце в регулюванні здійснення іноземних інвестицій посідають акти міністерств і відомств України. Так, наказом Міністерства економіки України від 14 вересня 2007 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2007 року) затверджена Інструкція про запо­внення заявки на одержання ліцензії на імпорт товарів, яка поширюється також на підприємства з іноземними інвестиціями. Засади здійснення іноземних інвестицій в Україну у грошовій формі конкретизуються за­твердженим постановою Національного банку України від 10 серпня 2005 року (зареєстровано Міністерством юстиції України 29 серпня 2005 року) “Положенням про порядок іноземного інвестування в Україну”.

Голови місцевих державних адміністрацій приймають рішення в ме­жах своїх повноважень, зокрема з питань інвестиційного законодавства. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених за­коном, приймають рішення і з питань інвестиційного законодавства, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. Вдосконаленню інвестиційних відносин у нових умовах господарювання служать також акти Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.

§3. Роль судової практики в удосконаленні регулювання іноземних інвестицій

На удосконалення механізму правового регулювання іноземних інвестицій важливий вплив має судова практика. Суди (господарські адміністративні суди), застосовуючи норми права, здійснюють захист порушених прав та інтересів інвесторів, виявляють суперечності в нор­мативних актах. Важливе значення у виробленні єдиних підходів щодо застосування норм інвестиційного законодавства мають роз’яснення та листи найвищих юрисдикційних органів. Зокрема, Вищий госпо­дарський суд України у своєму листі від 16 травня 1996 року №01-8/187 (зі змінами від 2 березня 2000 року) “Про Закон України “Про режим іноземного інвестування” (далі Закон) визначив засади застосування по­ложень названого Закону при розгляді спорів, пов’язаних зі здійсненням іноземних інвестицій.

В листі підкреслюється, що відносини, пов’язані з іноземним інвестуванням, регулюються законодавством України та міжнародними договорами України, яким за наявності розбіжностей між національним законодавством та міжнародним договором надається перевага. В листі звертається увага, що розділ II Закону вміщує перелік держав­них гарантій захисту іноземних інвестицій, зокрема, у разі зміни за­конодавства, примусового вилучення іноземної інвестиції, припи­нення інвестиційної діяльності, а також щодо компенсування збитків іноземним інвесторам тощо. Проте на відміну від попередніх законо­давчих актів з питань іноземного інвестування Закон не передбачає пільг для іноземних інвесторів щодо оподаткування, крім підприємств, іноземні інвестиції до яких було внесено до набуття чинності цим За­коном.

Стаття 10 Закону надає іноземним інвесторам право на відшкодування збитків, зокрема упущеної вигоди та моральної шкоди, завданих їм бездіяльністю або неналежним виконанням державними ор­ганами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями відповідно до законодавства України в листі звертається увага, що розмір компенсації, що підлягає виплаті іноземному інвестору внаслідок дій, вказаних у частині першій цієї статті, визначається на час фактичного відшкодування збитків.

Законом встановлено порядок та строки державної реєстрації іноземних інвестицій, відмова у здійсненні якої можлива лише у разі порушення цього порядку. Якщо у державній реєстрації іноземної інвестиції відмовлено з будь-яких інших підстав, зокрема за мотивом її недоцільності, ця відмова може бути оскаржена у судовому порядку (стаття-14 Закону).

Вибір організаційно-правової форми підприємства з іноземними інвестиціями обмежений чинним законодавством України, яке регулює питання підприємницької діяльності на її території (стаття 16 Закону). В листі роз’яснюється, що відповідно до статті 17 Закону установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями, крім передбаче­них законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств відомостей, мають вміщувати також відомості щодо державної належності їх засновників (учасників).

Листом розмежовується підвідомчість спорів за участю іноземних інвесторів, а саме: визначено порядок розгляду спорів, пов’язаних