3. Режим та облік робочого часу

Режим робочого часу – це закріплений, як правило, локальними нормативними актами та обов’язків для працівників окремого підприємства порядок розподілу норми робочого часу протягом певного календарного періоду.

Види режимів робочого часу:

• однозмінний (застосовується на більшості підприємств при фіксованій тривалості робочого дня);

• багатозмінний (при безперервному виробництві);

• особливий (з розподілом часу на частини, наприклад роботи водіїв у години пік, артистів – під час репетицій, концертів, виступів) ст. 60 КЗпП України;

• гнучкий (може встановлюватись для окремих працівників (індивідуальний режим) чи структурних підрозділів з урахуванням ст. 9¹ КЗпП України або особливої роботи підприємства);

• режим з вахтовим методом роботи (робота проводиться поза місцем постійного проживання працівника на значному віддалені, коли робота здійснюється в спеціальних вахтових містечках);

• режим ненормованого робочого дня (встановлюється для працівників, коли час їх роботи не піддається точному обліку, наприклад керівників, державних службовців, працівників сільського господарства та ін.).

Класифікація режимів робочого часу:

• час початку та закінчення робочого дня (зміни);

• час початку та закінчення перерв у роботі;

• послідовність чергування змін.

Як правило, на підприємствах, в установах та організація встановлюється єдиний режим робочого часу: початок – 8 (9) година ранку, кінець – 17 (18) година з перервою на обід протягом 45 – 60 хвилин.

Робоча зміна – це тривалість робочого часу протягом доби відповідно до графіка чи розкладу роботи. При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Графіки змінності можуть бути: дво – або тризмінними.

Існують також «гнучкі» графіки роботи – це режим роботи, при якому працівник самостійно регулює свій робочий час з відхиленням від встановленням від встановленого на підприємстві режиму роботи в межах двох годин щодо початку та закінчення роботи.

Облік робочого часу – це виявлення і фіксація виходів на роботу, отримання даних про фактично відпрацьований час кожним працівником.

Метою обліку робочого часу є контроль за виконанням працівниками та адміністрацією встановленої законом норми робочого часу. Він включає певну тривалість робочого часу за відповідний період.

Види обліку робочого часу:

1. щоденний;

2. підсумований.

При щоденному обліку враховується встановлений законом робочий час працівника протягом доби, його тривалість встановлюється на кожному підприємстві, в установі чи організації згідно з ПВТР. Застосування щоденного обліку робочого часу можливе лише за однакової тривалості робочого дня протягом певного календарного періоду – тижня, місяця, року.

Підсумований облік робочого часу - це фіксація робочого часу при режимі праці, коли тривалість щоденної роботи (робочої зміни) може відхилятись в певних межах від норми робочого дня, однак ця норма дотримується в середньому за певний період (календарний тиждень, місяць, квартал, розрахунковий рік).