ТЕМА: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ ПРАЦІВНИКІВ

Ключові терміни та поняття:

робочий час, види робочого часу, скорочений робочий час, неповний робочий час, режим робочого часу, облік робочого часу, робоча зміна, «гнучкий» графік роботи, ненормований робочий час

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

План

1. Поняття робочого часу за трудовим право.

2. Види тривалості робочого часу.

3. Режим та облік робочого часу.

1. Поняття робочого часу за трудовим право

Робочий час є однією з істотних умов трудового договору і торкається інтересів як працівника, так і роботодавця. Його раціональне поєднання з часом відпочинку дає змогу ефективно використовувати здатність людини до продуктивної праці, відтворювати фізичні та психологічні характеристики працівника.

Робочий час – це встановлений законом проміжок часу, протягом якого працівник повинен виконувати певну роботу, визначену трудовим договором і правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Цей час повинен фіксуватися. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства.

Робочий час включає:

• встановлену законом норму робочого часу (40 год. на тиждень, яка неповинна порушуватись);

• час, знаходиться за межами норм, але в межах робочої зміни (зміна триває 10,12 або 24 години);

• надурочні роботи.

Норма робочого часу визначається робочими днями або робочими тижнями.

Робочий тиждень – це встановлена законом чи на його підставі тривалість робочого часу в межах календарного тижня.

Робочий день – це тривалість роботи працівника протягом доби відповідно до графіка чи розпорядку роботи.

Тривалість робочого часу може бути предметом централізованого, локального, колективно – договірного та індивідуального – договірного регулювання. За нових умов господарювання централізоване закріплення нормування робочого часу виступає юридичним засобом охорони праці та найважливішою гарантією реалізації конституційного права на працю.

2. Види тривалості робочого часу Види робочого часу:

• основний;

• неосновний.

Основний – це встановлена законом або трудовим договором тривалість робочого часу, яку безумовно повинен відпрацювати працівник.

Неосновний – це законодавчо закріплене відхилення від основного робочого часу (надурочні роботи, тривалість робочого часу у вихідні, святкові та неробочі дні).

Проте, залежно від тривалості робочого часу його можна поділити на такі види:

• нормальна тривалість;

• скорочена;

• подовжена.

• Нормальна тривалість робочого часу – це законодавчо визначена норма тривалості робочого часу, протягом якої працівник повинен виконувати обумовлені трудовим договором функції за нормальних умов праці.

Ст.50 КЗпП гласить, що нормальна тривалість робочого часу працівників не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.

Тому встановлено 2 види робочого тижня:

1. 5-денний з двома вихідними;

2. 6-денний з одним вихідним днем.

• Скорочена тривалість робочого часу – це менша за нормальну тривалість робочого часу протягом робочого дня (тижня), можливість застосування якої передбачене виключно у законодавчих актах.

Вона встановлюється:

1. Для працівників віком від 16 до 18 років – 36 год. на тиждень, для осіб віком від 15 – 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 годин на тиждень;

2. Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.

Неповний робочий час – це зменшена тривалість робочого дня (тижня), встановлена для окремих категорій працівників у випадках, передбачених у нормативних, у тому числі і локальних, актах.

Оплата праці за таких умов, на відміну від оплати праці за умов скороченої тривалості робочого часу, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу, чи залежно від виробітку.

Можливість роботи за умови неповного робочого часу передбачена у ст. 56 КЗпП України і може бути встановлена як при укладенні трудового договору , так і в процесі його виконання. При цьому законодавством не обмежується тривалість роботи за умовою неповного робочого часу.

Неповний робочий день (тиждень) може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях.

Законодавством передбачено також особливості роботи в нічний час.

Нічим вважається в час з 10 – ї години вечора до 6 – ї години ранку. Забороняється залучення таких категорій працівників до нічних робіт:

• вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років;

• осіб, молодших 18 років;

• інших категорій працівників, передбачених законодавством.