8. Оплата при переведенні працівника на іншу нижчеоплачувану роботу та за незакінченими відрядними розцінками.

При переведенні працівника на іншу постійну нижче оплачувану роботу (ст. 114 КЗпП України) за працівником зберігається його попередній середній заробіток протягом 2-х тижнів з дня переведення. Тут не має значення підстава переведення, чи на прохання працівника, за висновком медичної установ, за ініціативою власника.

При зміні істотних умов праці, працівника при продовженні роботи за

попереднім фахом і кваліфікацією (посадою) не дає права проводити оплату праці як при переведенні на іншу роботу, тому що інтереси працівника повністю забезпечені попередженням за 2 місяці. У тих випадках, коли в результаті переміщення працівника зменшується заробіток з не залежних від нього причин, проводиться доплата до попереднього середнього заробітку протягом 2-х місяців з дня переміщення. На відміну від переведення, переміщення є ініціативою власника.

За незакінченими відрядними розцінками (ст. 109 кЗпП України)

В разі, коли працівник залишає відрядний наряд незакінченим з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визначеною за погодженням сторін відповідно до існуючих норм і розцінок.

Матеріали для самостійного опрацювання

1. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку.

Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей.

Підставою для відрахувань з заробітної плати, належної працівнику до виплати, можуть бути:

а) документи, перелічені у ст. 348 Цивільного процесуального кодексу України і ст. З Закону "Про виконавче провадження" (рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах щодо майнових стягнень; постанови компетентних органів про застосування штрафів за адміністративні правопорушення; мирові угоди, затверджені судом; рішення товариських судів; рішення третейських судів, виконавчі надписи державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів, що піддягають виконанню відповідно до законодавства або міжнародних договорів України, тощо);

б) розпорядження власника;

в) письмове доручення працівника підприємству на перерахування частини заробітку на користь торгового підприємства, яке про дало працівникові товар в кредит відповідно до Правил торгівлі у розстрочку.

За загальним правилом, із заробітної плати працівника може бути відраховано не більше 20 відсотків суми, котра належить до виплати (тобто суми нарахованої заробітної плати за відрахуванням прибуткового податку, зборів на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття і на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також суми, що стягуються в доход бюджету з заробітку осіб, що відбувають за вироком суду по карання у вигляді виправних робіт. При цьому слід мати на увазі, що базою для всіх перелічених тут відрахувань с нарахована заробітна плата).

Як виняток із загального правила, дозволяється відраховувати до 50 відсотків належної до виплати працівнику заробітної плати у таких випадках:

• при відшкодуванні з заробітку працівника шкоди, заподіяної третім юридичним або фізичним особам розкраданням державного, кооперативного, іншого громадського майна або майна, що належить громадянам на праві приватної власності;

• при відшкодуванні шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим пошкодженням здоров'я, а також втратою годувальника;

• при відшкодуванні аліментів (однак при відшкодуванні аліментів на неповнолітніх дітей діє не лише це, а й спеціальне правило частини третьої статті, що коментується);

• при відрахуванні із заробітної плати за декількома виконавчими документами.

Якщо відрахування із заробітної плати у порядку стягнення аліментів провадиться одночасно з відрахуваннями за іншими правовими підставами, відрахування аліментів може здійснюватися з перевищенням 50 відсотків заробітної плати, належної працівнику до виплати.

Відрахування у доход бюджету частини (не більше 20 відсотків) заробітної плати працівника, відбиваючого за вироком суду покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, не підпорядковується нормам статті, що коментується, і провадиться понад зазначені вище межі відрахувань. Інші відрахування з заробітної плати працівника при цьому провадяться "без урахування стягнень за вироком" (частина четверта ст. 404 ЦПК України). Фор­мулювання "без урахування стягнень за вироком" означає не лише можливість відповідного перевищення і 20- і 50-відсоткової меж, а й обчислення розміру відрахованих сум не від реально належного працівнику до виплати заробітку, а від того заробітку, який був би належний працівнику, якби із заробітку за вироком суду не провадились би відрахування до бюджету у порядку кримінального покарання.

Стягнення з підприємства (фізичної особи-наймача) зайво утриманих із заробітку працівника сум прибуткового податку можливе за вимогою працівника. Своє право на стягнення працівник може захищати в межах тримісячного строку (ст. 225, 233 КЗпП), який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права. На наш погляд, не можна стверджувати, що працівник повинен був дізнатися про зайве утримання прибуткового податку в день одержання заробітної плати. Він може дізнатися про це значно пізніше, наприклад, коли звернувся за консультацією до адвоката.