3. Оплата роботи у світкові і неробочі дні

У святкові і неробочі дні (ст. 107 КЗпП України) оплачується в подвійному розмірі :

а) відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

б) працівникам праця яких оплачується за годинними або денними ставками, у розмірі подвійної годинної або денної ставки.

в) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робот у святковий або неробочий день проводиться у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад якщо робота проводилась понад місячну норму.

На бажання працівника, який працював у святковий або неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

4. Оплата роботи в нічний час

У нічний час (ст. 108 КЗпП України) оплачується у підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою, регіональними угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Генеральною угодою на 2002-2003 рр. розмір доплати за роботу у нічний час встановлений на рівні до 40% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи у цей час. Нічним вважається час з 22⁰⁰ до 6⁰⁰ ранку.

5. Оплата праці при невиконанні норм виробітку

При невиконанні норм виробітку (ст. 111 КЗпП України) залежить від того з чиєї вини сталось невиконання. Якщо не з вини працівника – за фактично виконану роботу. Провина працівника може бути визнана лише тоді коли власник створив працівнику умови праці. Працівник не може бути визнаний винним, якщо норма не виконана з причин, що не залежать від власника (несправність обладнання, несвоєчасне забезпечення технічною документацією, сировиною, матеріалами, інструментами).

Оплата проводиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата у цьому разі не може бути нижчою 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Якщо з вини працівника – відповідно до виконаної роботи.

6. Оплата при виготовлені продукції, що виявилась браком

При виготовленні продукції, що виявилась браком (ст. 112 КЗпП України) оплата здійснюється залежно від провини працівника. Не з вини працівника – за зниженими розцінками. Місячна з/плата в цих випадках не може бути нижчою від 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Внаслідок прихованих дефектів в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання вибору органом технічного контролю – оплачується на рівні з придатними виробами. Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками. Якщо брак спричинив зіпсуття чи знищення матеріалів, то при наявності необережної вини працівника він несе ОМВ (за п. 1 ст. 133 КЗпП України), якщо умисно – повна матеріальна відповідальність.

7. Оплата часу простою

Оплата часу простою (ст. 113 КЗпП України) залежить від наявності провини працівника. Якщо не з вини працівника – оплачується з розрахунку 2/3 тарифної ставки, розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього

підприємства, працівник повинен попередити власника чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За невиконання цієї вимоги він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Якщо з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) власник може проводити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більше як на 6 місяців.