Аналіз одержаних результатів. Висновки та рекомендації

Отримані експериментальні дані порівнюють з нормативними показниками споживних властивостей та роблять висновок щодо їх відповідності вимогам споживачів.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке властивості та наведіть її класифікацію?

2. Якісні та кількісні показники натуральних властивостей товарів.

3. Хімічні властивості товарів та їх характеристика.

4. Фізичні властивості товарів та їх характеристика.

5. Фізико-хімічні властивості товарів та їх характеристика.

6. Біологічні властивості.

10. Функціональні властивості товарів.

11. Ергономічні властивості товарів.

12. Надійність товарів та її показники.

13. Довговічність товару та її показники.

14. Безпека товарів та її види.

15. Екологічні властивості товарів.

16. Естетичні властивості товарів, їх групування і коротка характеристика.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 5, 15.

Практичне заняття № 4

Вивчення властивостей товарів органолептичним методом

Мета: набути практичні навички органолептичного визначення натуральних та споживних (ужиткових) властивостей виробів, а також визначати можливий метод пізнання (вивчення) властивостей.

Завдання для виконання:

• визначити натуральні властивості непродовольчих товарів органолептичним методом.

Установки, прилади, лабораторний посуд, реактиви, матеріальне забезпечення: методичні вказівки до виконання лабораторних робіт, натуральні зразки непродовольчих товарів, нормативна документація.

Робота 4.1. Вивчення властивостей органолептичним методом

Користуючись наявними зразками та довідковим матеріалом щодо властивостей металів, визначити органолептично (візуально, на дотик тощо) натуральні і споживні (ужиткові) властивості виробів з металу, а також можливий метод дослідження цих властивостей. Результати оформити у вигляді табл. 4-1.

Таблиця 4-1

Форма запису результатів досліджень

№з/п	Назва виробу	Натуральні властивості	Споживні (ужиткові) властивості	Можливий метод пізнання (дослід-ження) властивостей
1	2	3	4	5

Довідковий матеріал:

Чорні метали – це промислова назва заліза і його сплавів. Основна відмінність чорних металів – здатність намагнічуватися.

Залізо – метал сріблясто-білого кольору, блискучий, ковкий і пластичний. Твердість за Моосом – 5, на повітрі покривається крих­кою іржею. Сплави заліза залежно від змісту вуглецю називаються сталлю або чавуном.

Кольорові метали і сплави: чисті кольорові метали прийнято групувати за схожими властивостями. Наприклад, легкі метали, важкі метали, тугоплавкі, легкоплавкі метали.

Мідь – метал червонувато-рожевого кольору, м’який і пластич­ний, має високі показники тепло- і електропровідності. Легко пая­ється. Твердість за Моосом – 3. У вологому середовищі покривається зеленуватим нальотом окису міді. Мідь легко розчиняється в азотній і у концентрованій соляній кислотах.

Латунь – мідний сплав, у якому основним легуючим елементом є цинк. Латунь має жовтий колір, добре деформується, розчиняється у більшості кислот.

Бронза – це сплав міді з оловом (олов’яна бронза), алюмінієм (алюмінієва бронза), берилієм (берилієва бронза) та іншими елемента­ми, серед яких цинк не є основним легуючим елементом. Колір – золотисто-жовтий. Бронза стійка до впливу повітря, води. Легко роз­чиняється в азотній кислоті.

Мельхіор – мідно-нікелевий сплав, сріблясто-білого кольору, на зрізі та полірованих частинах із жовтуватим відтінком, м’який, плас­тичний. На повітрі – корозійно стійкий. Окислюючись у вологому середовищі, покривається зеленим нальотом. Розчиняється в азотній кислоті. Гарячі сірчана і соляна кислоти його роз’їдають.

Нейзильбер – трикомпонентний сплав на основі міді (мідь, нікель, цинк). Нейзильбер на вигляд нагадує срібло. Залежно від вмісту ні­келю може мати голубуватий або зеленуватий відтінок. Має достатню міцність, добре паяється. У вологому середовищі розчиняється в азот­ній кислоті. Гарячі сірчана і соляні кислоти його роз’їдають.

Цинк – білий метал із синім відтінком, крихкий, але при нагрі­ванні до 100–150⁰С стає пластичним. На повітрі у нормальних умовах покривається щільним шаром оксиду матово-сірого відтінку. При нагріванні на повітрі перетворюється на білий порошок. Цинк швидко руйнується концентрованими і розбавленими кислотами, а також лугами.

Кадмій – білий метал, м’який, пластичний, ковкий. Має більшу хімічну стійкість порівняно з цинком. При нагріванні на повітрі пере­творюється на бурий порошок, виділяючи бурі пари. Пари і солі кадмію є отруйними. Кадмій легко розчиняється в азотній кислоті, гірше – у соляній і сірчаній. Розбавлені соляна і сірчана кислоти на нього майже не діють.

Нікель – білий метал із жовтуватим відтінком, твердий, міцний, пластичний. Йому властива висока відбивна здатність, має слабкі магнітні властивості. Належить до хімічно стійких металів. На повітрі не окислюється. Стійкий до вологого середовища. Розчиняється в азотній кислоті. Гарячі соляна і сірчана кислоти роз’їдають нікель.

Олово – метал сріблясто-білого кольору, м’який, пластичний. Олово не піддається корозії на повітрі і у вологому середовищі. При горінні утворює білий порошок. Концентрована соляна і азотна кислоти легко розчиняють його, розбавлені діють слабо. Сильніше діють на олово хлор і йод.

Свинець – синювато-сірий метал із сильним блиском на зрізі, дуже ковкий, м’який, легко ріжеться ножем. На сухому повітрі стійкий. У вологому середовищі швидко покривається темно-сірою оксидною плівкою. Свинець є стійким до дії соляної і сірчаної кислот. Добре розчиняється в азотній, а також в оцтовій, лимонній кислотах.

Алюміній – легкий метал сріблясто-блакитного кольору. Ковкий і пластичний. У звичайних умовах не паяється ні контактним, ні газо­полум’яним паянням. На повітрі миттєво покривається тонкою і дуже стійкою оксидною плівкою, що захищає його від руйнування. У воді руйнується. Стійкий до впливу концентрованої азотної і органічних кислот.

Товарознавча оцінка срібних сплавів

У ювелірній справі застосовуються сплави із вмістом срібла вище 72%. Зі збільшенням домішок міді блискуче біле срібло набуває жовтуватий відтінок. Сплав Ag 800 уже значно відрізняється від чистого срібла; сплав Ag 720 має жовтувато-білий відтінок; сплав з 50% вмістом міді виглядає червонуватим; сплав з 70% вмістом міді – яскраво-червоним.

Крім міді, при добавці інших металів, сплав срібла стає три- або багатокомпонентним, що істотно змінює його властивості. Напри­клад, до сплаву додають до 10 частин нікелю, що підвищує міцність сплаву, але якщо його вміст перевищує 25 частин, то сплав стає лам­ким і непридатним для використання.

У сріблі розчиняється до 200 частин цинку, що надає сплавам високу пластичність і захищає їх від тьмяніння.

Добавка кадмію також захищає сплави срібла від тьмяніння й знижує температуру плавлення. Срібло може розчинити до 300 час­тин кадмію.

В Україні регламентовано певні срібні сплави, які застосову­ються для виготовлення ювелірних прикрас, декоративних виробів і столових наборів, що мають гарні технологічні й експлуатаційні властивості таких проб: 800, 830, 875, 925, 960. Більш поширені при виготовленні ювелірних виробів сплави 925 проби. В Україні визначе­но 5 стандартних сплавів зі срібла 925 проби (ГОСТ 30649-99, ТУ У 27.4-00201514-010:2005): СрМ 925; СрКМ 925-0,2; СрЦМ 925-0,6; СрЦІнМ 925-0,6-0,3; СрЦОКМ 925-1,5-0,12-0,1.

Сплав Ag 960

У цьому сплаві вміст міді незначний, тому за певними властиво­стями, наприклад, за кольорами, стійкістю до тьмяніння, він подібний до чистого срібла. Завдяки високій температурі плавлення сплав Ag 960 застосовується для виготовлення виробів з емаллю (прозорі фарби підсвічуються більш інтенсивно). Особливо придатний для кування, глибокої витяжки й виконання тонких філігранних робіт.

Сплав Ag 925

Цей сплав називається також стерлінговим, або стандартним сріблом. У ньому вдало сполучаються технологічні й експлуатаційні властивості, тому широко застосовується для виготовлення ювелірних прикрас. Його кольори й корозійна стійкість майже такі ж, як у чистого срібла. Сплав придатний для нанесення черні, низько­плавких емалей. У ньому сполучаються здатність до формозміни при обробці й значна стабільність при експлуатації.

Сплав Ag 875

Сплав частіше інших використовується у промисловому виго­товленні ювелірних виробів, проте через високу твердість гірше, ніж інші сплави, піддається механічній обробці.

Сплав Ag 800

Із цього сплаву виготовляються в основному столові набори. Основні недоліки – помітний жовтуватий відтінок і більш швидке окислення на повітрі. Крім того, внаслідок високого вмісту в сплаві міді при його взаємодії з кислими розчинами утворюються токсичні солі міді. При більших деформаціях, наприклад, вигинання або розтя­гування, заготовки із цього сплаву обов’язково піддають проміжному випалу (рекристалізації).

Ливарні властивості сплаву Ag 800 кращі, ніж у сплавів із більш високим вмістом срібла.

Сплав Ag 720

Цей сплав через жовтувате забарвлення нині в ювелірній справі не застосовується. Сплав важко піддається формозміні, але зберігає твердість і пружність у процесі експлуатації. Тому в окремих випад­ках зі сплаву Ag 720 виготовляють пружини, голки для шпильок або інші деталі, що мають сильне навантаження. Сплав Ag 720 застосову­ють також як припаї.