Організація обліку витрат виробництва діяльності підприємства

Витрати діяльності підприємств ведуться всіма підприємствами, крім суб’єктів малого підприємництва, а також інших організацій, діяльність яких не спрямована на ведіння комерційної діяльності, на рахунках бухгалтерського обліку класу 9 „Витрати діяльності” (рис. 14.3.).

Малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 “Витрати за елементами” або в порядку, який наведено в попередньому абзаці.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

Основні методологічні і методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства визначаються П(С)БО 16 “Витрати”.

Для організації обліку витрат, визначення вартості продукції і ціноутворення важливе значення має їх класифікація.

За відношенням до виробничого процесу витрати класифікуються як основні і накладні; за способом віднесення на собівартість окремих видів продукції витрати можуть бути прямі і непрямі; в залежності від обсягів виробництва, товарообороту, обороту послуг витрати бувають постійні і змінні; відповідно до частоти виконання операцій з витратами вони можуть бути поточними і одноразовими; за включенням до собівартості витрати підрозділяються на такі, що входять до собівартості і такі, що обліковуються як витрати діяльності; за статтями калькуляції, видами, субстаттями – аналітична інформація визначається підприємством самостійно залежно від особливостей його діяльності.

Порядок організації обліку витрат представлений на рис. 14.4.

1		Виробництво		2
		4
		Готова продукція
Прямі витрати		5		Непрямі витрати (загальновиробничі)
		В итрати діяльності		3
		6
		Результати діяльності

Рис. 14.4. Загальна схема організації обліку витрат

Згідно з цією схемою прямі витрати списуються на виробництво конкретного виду продукції і безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів. Непрямі витрати (загальновиробничі) – це також виробничі витрати, але вони не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретної продукції, тому що призначені на всі її види, і потребують розподілу між об’єктами калькулювання відповідно до обраної бази. Ця база розподілу закріплюється наказом про облікову політику.

База розподілу непрямих витрат залежить від характеру виробництва. Якщо виробництво є матеріаломістким, то пропонують за базу розподілу непрямих витрат використовувати частку прямих матеріальних витрат у собівартості різних видів продукції; при трудомісткому виробництві базою розподілу непрямих витрат може бути частка прямих витрат з оплати праці в окремих видах продукції; якщо частка прямих матеріальних витрат і витрат з оплати праці приблизно однакова, то базою розподілу непрямих витрат може бути частка усіх прямих витрат у собівартості видів продукції.

В бухгалтерії підприємства облік виробничих витрат, як правило, веде виробничий відділ (група) або окремі особи, що визначені головним бухгалтером. Організація обліку витрат на виробництво має такі етапи:

1. Групування інформації за елементами витрат;

2. Формування інформації за елементами витрат на основі первинних документів;

3. Облік формування інформації про прямі і непрямі витрати;

4. Розподіл непрямих витрат за окремими видами продукції, що виробляється, відповідно до характеру технології та організації виробництва;

5. Облік собівартості окремих видів продукції, що випускається з виробництва;

6. Групування інформації за статтями калькуляції;

7. Зведення даних синтетичного і аналітичного обліку витрат на виробництво.

Слід пам’ятати, що на організацію обліку виробничих витрат впливають спеціалізація підприємства, його види (основне або допоміжне виробництво), методи обліку витрат і калькулювання собівартості (нормативний, простий (однопередільний), попередільний, позамовний), ступінь його автоматизації і інші фактори. Тому при організації бухгалтерського обліку витрат на виробництво треба передбачити вплив цих факторів і розробити відповідні посадові інструкції щодо обов’язків кожного робітника і послідовності виконання облікових робіт згідно з встановленим графіком.

Особливу увагу робітникам виробничого відділу бухгалтерії підприємства слід звернути на роботу, що пов’язана з організацією калькулювання витрат з кожної одиниці видів продукції, що виробляється.

Ця робота передбачає:

- визначення переліку витрат, що включаються і не включаються до собівартості продукції;

- перелік статей витрат калькулювання продукції;

- визначення методів обліку виробничих витрат;

- обґрунтування бази і принципів розподілу непрямих витрат між різними видами продукції, що виробляється;

- обґрунтовування принципів розподілу виробничих витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом;

- визначення способів оцінки незавершеного виробництва і їх реалізація;

- розробка калькуляційного листа з кожного виду готової продукції.

Можливий перелік статей калькуляції витрат для промислового підприємства:

1. Сировина і матеріали.

2. Комплектуючі вироби, напівфабрикати (покупні).

3. Паливо, електроенергія на технічні потреби.

4. Основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників.

5. Відрахування органам соціального страхування.

6. Витрати, що пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції.

7. Загальновиробничі витрати і інші виробничі витрати.

На кожну одиницю продукції, яка виробляється на підприємстві, складається калькуляційний лист за визначений період, у якому проставляється діюча оптова і договірна відпускна ціна, а також у розрізі перелічених вище статей калькуляції проставляються відповідні суми виробничих витрат для визначення (розрахунку) загальної суми виробничої собівартості.

Калькуляційний лист підписують начальник планово-економічного відділу і головний бухгалтер.

Відповідно до П(С)БО 16 і Плану бухгалтерських рахунків усі витрати обліковуються на рахунках класу 8 і 9. Кожне підприємство само визначає, як воно повинно обліковувати витрати діяльності:

• з використанням рахунків класу 8 “Витрати за елементами”;

• з використанням рахунків класу 9 “Витрати діяльності”;

- з одночасним використанням рахунків 8 і 9 класів.

Зразок калькуляційного листа має таку форму:

Калькуляційний лист №_____ за _____________ 200_ рік

Найменування продукції ___________________________

Діюча оптова ціна__________________________________

Договірна відпускна ціна____________________________

Код статті	Назва статей калькуляції	Сума витрат за період				Разом
		1	2	3	і т.д.

Витрати за елементами обліковуються робітниками підприємства відповідно до посадової інструкції та графіку документообороту про ці витрати. Інформація про витрати за елементами може збиратися одним або декількома робітниками бухгалтерії, а наприкінці місяця і кожного кварталу вона зводиться у відомості аналітичного обліку витрат, а потім відображається у “Звіті про фінансові результати” (Ф. №2).

Підприємства, які ведуть облік витрат лише на рахунках класу 9 повинні організувати облік витрат за елементами в інший спосіб для включення їх сум до другого розділу форми 2 “Звіт про фінансові результати”. На підприємствах, де використовуються рахунки класу 8 і 9, перші з них є транзитними: спочатку такі витрати відносяться на рахунки класу 8 в кореспонденції з іншими рахунками, а потім вони списуються на рахунок 23 “Виробництво” та на рахунки класу 9 “Витрати діяльності”