Особливості обчислення деяких видів нарахувань з оплати праці

При нарахуванні заробітної плати за ставками та окладами розрахунок проводиться з використанням наступної формули:

Нарахована заробітна плата Оклад х Кількість відпрацьованих днів

при неповному робочому місяці = Кількість робочих днів місяця

Суму заробітної плати працівників за тарифом розраховують у такий спосіб:

Годинна тарифна х Кількість = Зарплата працівників

ставка відпрацьованих годин за тарифом

Премії та заохочення, пов'язані з трудовою діяльністю, нараховують на підставі колективного договору.

Робота у святкові і неробочі дні у відповідності зі статтею 106 КЗОП оплачується в подвійному розмірі:

а) робота відряджених осіб у святкові і неробочі дні оплачується за подвоєними командировочними розцінками;

б) працівникам, праця яких оплачується за погодинними чи денними ставками, - у розмірі подвійної ставки;

в) працівникам, що одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної або денної ставки понад окладу, якщо робота у святковий і неробочий день проводилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної або денної ставки понад окладу, якщо робота проводилася понад місячну норму.

За роботу у святкові і неробочі дні замість доплати працівнику за його бажанням може бути наданий інший день відпочинку в найближчі два тижні.

Оплата праці працівників у нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) відповідно до КЗОП України здійснюється в підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою угодою, колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Розрахунок «нічних» здійснюється за формулами:

Посадовий оклад = розцінка за 1 годину х (1)

Норма часу на місяць

Розцінка * Кількість = Сума «нічних» * %, (2)

за 1 годину відпрацьованого часу

де % - розмір збільшення тарифної ставки (окладу).

Доплати за роботу в нічний час нараховуються виходячи з посадового окладу за штатним розкладом, а працівникам – із установлених годинних тарифних ставок (посадових окладів на місяць).

Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на підставі аркушів непрацездатності. Розмір допомоги визначається виходячи із середньоденної заробітної плати, що розраховується за формулою:

Зф

СЗ = ------ , де

Рд

СЗ - середньоденна заробітна плата;

Зф - заробітна плата за фактично відпрацьовану кількість робочих днів, протягом шести останніх місяців, що передували настанню непрацездатності.

Рд - кількість робочих днів за цей же період.

Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається за формулою:

Дн = СЗ * Рб * С%, де

Дн - розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності.

СЗ - середньоденна заробітна плата.

Рб - число робочих днів, пропущених у зв'язку з хворобою.

С% - розмір допомоги в залежності від стажу роботи, % .

Розмір допомоги в залежності від стажу роботи визначається в такий спосіб:

• стаж до 6 років - 60 % допомоги;

• від 6 до 8 років - 80 % допомоги;

• понад 8 років - 100 % допомоги.

Слід пам’ятати, що перші п'ять (календарних) днів непрацездатності внаслідок захворювання чи травми, не зв'язаної з нещасливим випадком на виробництві, оплачуються власником за рахунок власних коштів. Тобто сума лікарняних за перші п'ять днів формує витрати підприємства, причому як у бухгалтерському, так і в податковому обліку, а інша сума – за рахунок коштів соціального фонду.

Право на відпочинок (ст. 45 Конституції України) забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної відпустки.

У відповідності зі ст. 74 КЗОП усім працівникам надаються щорічні відпустки зі збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку. У відповідності зі ст. 10 Закону України "Про відпустки" від 15.11.96 р. право працівника на щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Повна відпустка (не менш 24 календарних днів) надається працівникам, що відробили 6 місяців на даному підприємстві, якщо відпрацьовано менш 6 місяців – то за фактично відпрацьований час.

Щорічні відпустки за другий і наступні роки праці можуть бути надані працівнику в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіком, що затверджується директором. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установ-лених графіком, узгоджується між працівником і директором, який зобов'яза-ний повідомити працівнику про дату початку відпустки не пізніше, ніж за два тижні до встановленого графіком терміну (у противному випадку – за вимогою працівника щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період).

Щорічна відпустка з ініціативи директора може бути перенесена на інший період тільки за згодою працівника. Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

Щорічна відпустка на прохання працівника може бути розділена на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна його частина буде складати не менш 14 календарних днів. Невикористана частина щорічної відпустки надається працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Щорічна додаткова відпустка може надаватися працівникам підприємства, якщо це передбачено колективним договором.

При наданні щорічних і додаткових відпусток у календарних днях нарахування виплат проводиться за наступною формулою:

Заробіток за останні 12 місяців * Кількість календарних днів відпустки

Відпускні = ^{_____________________________________________________________________________________________}

Кількість днів року або меншого відпрацьованого періоду

Святкові і неробочі дні, що приходяться на період відпустки (ст. 73 КЗОП)

до розрахуноку тривалості днів відпустки не включаються і не оплачуються.

1 січня	Новий рік;
7 січня	Різдво;
8 березня	Міжнародний жіночий день;
	Великдень;
1 і 2 травня	День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня	День Перемоги;
	Трійця;
28 червня	День Конституції України;
24 серпня	День незалежності України.

Враховуються при визначенні середньої заробітної плати для оплати відпускних:

– основна заробітна плата;

– доплати і надбавки;

– виробничі премії;

– винагорода за підсумками роботи за рік і вислугу років тощо - як 1/12 винагороди, визначеної за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати в тому розмірі, у якому вони нараховані, без винятку сум відрахувань на податки, стягнення аліментів тощо.

Не враховуються при визначенні середньої заробітної плати для оплати відпускних наступні виплати:

– виплати за виконання окремих доручень (разового характеру);

– компенсаційні виплати на відрядження і переведення;

– премії за винаходи і раціоналізаторські пропозиції;

– грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

– вартість безкоштовно виданого спецодягу, спецвзуття й інших засобів індивідуального захисту, молока і лікувально-профілактичного харчування;

– дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

– виплати, зв'язані з ювілейними датами, у день народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну суспільну роботу тощо;

– суми відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я;

– доходи (дивіденди, відсотки), нараховані по акціях трудового колективу і внескам членів трудового колективу в майно підприємства.

При припиненні трудового договору і звільненні працівника КЗОП установлені два види компенсаційних виплат:

1) вихідна допомога в розмірі не менше одного середнього місячного заробітку (стаття 44);

2) компенсація за звільнення з ініціативи адміністрації у виді збереження середньої заробітної плати терміном не більш ніж за три місяці (стаття 49³).

Утримання з заробітної плати. З нарахованої заробітної плати членів трудового колективу й осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові і випадкові роботи, проводяться різного роду утримання. За своїм характером вони підрозділяються на дві групи: обов'язкові й утримання з ініціативи підприємства або робітника (табл. 12.1.).

Обов'язкові утримання містять у собі:

• Податок на доходи громадян;

• Утримання збору в Пенсійний фонд;

• Утримання збору на соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням;

• Утримання збору на соціальне страхування на випадок безробіття;

• Утримання по виконавчих листах і представленням нотаріальних контор на користь юридичних і фізичних осіб.

Таблиця 12.1 - Утримання із заробітної плати працівників

Вид утримання	Характер утримання	Тривалість утримання
1. Податок на доход	Обов'язковий	Щомісяця
2. Збір на обов'язкове пенсійне страхування	- « -	- « -
3. Збір на обов'язкове страхування на випадок безробіття	- « -	- « -
4. Збір на обов'язкове страхування за тимчасової втрати працездатності	- « -	- « -
5. По виконавчих листах (аліменти)	- « -	Періодично
6. По виконавчих написах нотаріальних органів	- « -	Разово
7. Профспілкові внески	За заявою працівників	Щомісяця
8. Зайво виплачені суми в результаті розрахункових перевірок	Обов'язковий	Разово
9. Неповернені підзвітні суми	- « -	- « -
10. Грошові нарахування, накладені державними органами контролю	- « -	- « -
11. Штрафи, накладені в адміністративному порядку	- « -	- « -
12. За невідпрацьовані дні використаної відпустки	- « -	- « -
13. За товари, продані в кредит	За заявою працівників	Періодично
14. Безготівкові перерахування на рахунки за внесками у банках	- « -	- « -
15. Безготівкові перерахування внесків за договорами добровільного страхування	- « -	- « -
16. За отримані в банках кредити	- « -	- « -
Інші утримання

До утримань з ініціативи підприємства відносять:

• Суми, що утримуються з членів трудового колективу за заподіяний матеріальний збиток;

• Суми, що утримуються з членів трудового колективу за допущений брак;

• Вчасно не повернуті суми, отримані в підзвіт;

• Вчасно не погашені безпроцентні позики, видані членам трудового колективу;

• За формений одяг.

Податок з доходів громадян утримується відповідно до Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб». Усім платникам податку привласнюється ідентифікаційний код.

Розмір податку з доходів працівників визначається за ставкою 15% від об'єкта оподатковування (згідно п. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

При нарахуванні доходів у виді заробітної плати об'єкт оподатковування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України і внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які виплачуються за рахунок доходу найманої особи.

Обчислення податку протягом року проводиться із суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за наведеними вище ставками і з урахуванням розмірів пільг.

Розміри утримань на обов'язкове соціальне страхування з нарахованої суми заробітної плати робітників встановлюються відповідними нормативними документами.

Утримання на користь третіх осіб і організацій із заробітної плати працівників можуть бути здійснені за виконавчими листами судів, фінансових органів і в інших випадках. Суму утримань розраховують у визначеному відсотку від заробітку (наприклад, аліменти – 25, 33 і 50% з тієї суми заробітної плати, що залишається після відрахування податків). Постановою КМУ «Про види заробітку (доходу), що підлягають обліку при відрахуванні аліментів» від 26.02.93 №146 затверджений перелік видів заробітку, з яких утримуються аліменти. Передбачено, що утримання аліментів з працівників здійснюється з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і роботою за сумісництвом: з основної заробітної плати, усіх видів доплат і надбавок до неї, грошових і натуральних премій, відпускних, з оплати за понаднормативну роботу, за роботу у святкові і неробочі дні, допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Утримання аліментів не здійснюється з вихідної допомоги при звільненні, одноразових премій, допомоги на поховання й інших видів доходу.

КЗОП України встановлені обмеження на відрахування з заробітної плати працівників. Так, у відповідності зі ст. 128 Кодексу при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір утримань (відрахувань) не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - 50% заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику.

Документування розрахунків за виплатами персоналу. Основним документом, що регулює трудові відносини між працівниками і підприємством, є колективний договір. У ньому встановлюються взаємні зобов'язання сторін: власника чи уповноваженого ним органа (керівника підприємства, дирекції і т.п.), з одного боку, і колективу найманих робітників в особі його виборного органа (профспілкового комітету, ради трудового колективу й інше) за регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, з іншої сторони. Умови і норми колективного договору, що погіршують положення працівників у порівнянні з чинним законодавством, є недійсними. Колективні договори, зміни і доповнення до них підлягають повідомній реєстрації в районних державних адміністраціях.

Працівники приймаються на роботу згідно зі штатним розкладом.

При роботі за сумісництвом з працівником укладають трудовий договір.

Зарплату виплачують працівникам у терміни, встановлені в колективному або трудовому договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. За роботу в першій половині місяця виплачують аванс, а остаточний розрахунок роблять при видачі грошей за другу половину місяця. Працівники-сумісники одержують зарплату за фактично виконану роботу.

Оперативний облік персоналу підприємства веде відділ кадрів на бланках типових форм. Прийом на роботу, переміщення, надання відпустки, звільнення оформляються відповідними документами – насамперед наказами про прийом, звільнення чи переведення на іншу посаду, роботу, а також запискою-розрахунком про надання відпустки.

При прийомі на роботу подається заява на роботу на ім'я керівника підприємства із зазначенням посади. На підставі заяви видається наказ про прийом на роботу і заповнюється особиста картка. У цей же день заповнюється трудова книжка.

З урахуванням діючого законодавства і сформованої практики на кожному підприємстві незалежно від форм власності для правильної організації й обліку кадрів повинні вестися наступні обов'язкові документи:

• книга наказів (розпоряджень) про прийом, переводи і звільнення з роботи співробітників, що працюють за трудовими договорами. Книга повинна бути прошита, пронумерована, скріплена підписом директора і печаткою підприємства;

• книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, що повинна бути прошита, пронумерована, скріплена підписом керівника і печаткою підприємства;

• особові картки чи рахунки, в яких фіксуються анкетні та інші дані кожного працівника про його трудову діяльність на підприємстві - навчання, підвищення розряду, кваліфікації, переведення і так далі. Крім того, привласнюється табельний номер, за яким він міститься в табелі обліку робочого часу і у всіх документах на зарплату;

• книга протоколів загальних зборів трудового колективу.

Для контролю за станом трудової дисципліни і нарахуванням заробітної плати здійснюється облік робочого часу. Облік використання робочого часу організується таким чином, щоб забезпечити контроль за фактично відпрацьованим кожним працівником часом і його недовикористанням. Він ведеться за допомогою табельного обліку і припускає спостереження за приходом на роботу і відходом з неї, з'ясування причин запізнень і неявок, одержання даних про фактично відпрацьований час, своєчасне складання звітності про наявність і рух працівників, використання робочого часу.

Табель обліку використання робочого часу являє собою іменний список працівників. У ньому вказуються табельний номер працівника, прізвище, ім'я і по батькові, кількість відпрацьованих годин, у тому числі нічних, вихідних днів, неявок на роботу (через хворобу, у зв'язку з відрядженням, відпусткою, виконанням державних і суспільних обов'язків).

Облік явок на роботу і часу відходу з неї в табелі може вестися двома способами:

- шляхом відзначання в табелі усіх, хто з'явився, не з'явився на роботу, запізнень, понаднормативних годин і т.д.;

- шляхом реєстрації тільки відхилень від нормального використання робочого часу (неявок, запізнень, понаднормативних робіт і т.д.).

По закінченні місяця табель закривається, тобто в ньому підраховуються за кожним працівником: кількість днів явок на роботу, неявок із причин, кількість невідпрацьованих годин (запізнення, передчасний відхід з роботи, простої); загальна кількість відпрацьованих годин, у тому числі відрядні, нічні, переробка.

Документ підписується начальником структурного підрозділу і здається в бухгалтерію. У бухгалтерії перевіряють правильність заповнення всіх реквізитів і наявність підписів і роблять розрахунок заробітної плати.

Дані табельного обліку є підставою для розрахунку заробітної плати, що роблять у розрахунково-платіжній відомості.

Оплату працівникам часу, протягом якого вони не працювали (виконання державних чи суспільних обов'язків, оплата пільгових годин матерям по відходу за дітьми до одного року, доплата підліткам до середнього заробітку за скорочений робочої день, оплата чергових відпусток, оплата тимчасової непрацездатності) здійснюють за даними довідок - розрахунків і інших додаткових документів (наказів директора підприємства, лікарняних аркушів).

Для забезпечення первинного обліку розрахунків за оплати праці передбачені типові форми первинних документів (табл. 12.2.).

Нарахування зарплати проводиться бухгалтером у терміни, передбачені на кожному підприємстві для виплати зарплати. Дані про нараховану заробітну плату відображаються в особовому рахунку, розрахунково-платіжній відомості, табелі-розрахунку, розрахунковій відомості (розрахунковому листку).

В особовому рахунку відображаються всі відомості про працівника (пріз-вище, ім'я, по батькові, рік народження, кількість утриманців, посада, категорія, розряд, табельний номер, ставка, нарахування за видами оплат, утримання й ін.) Особовий рахунок заповнюється на щільних аркушах папера. Відкривається на кожного працівника і зберігається 75 років за мінусом віку працівника.

Розрахунково-платіжна відомість складається з 4-х частин:

У першій відображається підстава для нарахування зарплати (прізвище, посада, оклад, кількість відпрацьованих днів, годин, виконання норми виробітку, наявність пільг і ін.);

Таблиця 12.2 - Типові форми первинного обліку за оплати праці

№ п/п	Типова форма	Назва документа
1	П – 1	Наказ (розпорядження) про прийом на роботу
2	П – 2	Особова картка
3	П – 3	Алфавітна картка
4	П – 4	Особова картка фахівця з вищою освітою, що виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи
5	П – 5	Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу
6	П – 6	Наказ (розпорядження) про надання відпустки
7	П – 7	Список про надання відпустки
8	П – 8	Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)
9	П – 9	Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них
10	П – 10	Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них
11	П – 11	Акт на списання бланків трудових книжок і вкладишів до них
12	П – 12	Табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати
13	П – 13	Табель обліку використання робочого часу
14	П – 14	Табель обліку використання робочого часу
15	П – 15	Список осіб, що працювали в понаднормовий час
16	П – 16	Листок обліку простоїв
17	П – 49	Розрахунково-платіжна відомість
18	П – 50	Розрахункова відомість
19	П – 51	Розрахункова відомість
20	П – 52	Розрахунок заробітної плати
21	П – 53	Платіжна відомість
22	П – 54, 54 А	Особовий рахунок
23	П - 55	Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати
24	П – 56	Накопичувальна картка обліку заробітної плати

У другій відображається нарахування зарплати за видами оплат, розцінками, преміями, доплатами, відпускні і т.п.;

У третій утримання і відрахування за видами;

У четвертій записується сума до виплати і відзначається розпис в одержанні.

Схема побудови рахунків для обліку розрахунків за виплатами персоналу. Для накопичення інформації про такі розрахунки Планом рахунків активу, капіталу, зобов’язань та господарських операцій передбачено пасивний рахунок 66 “Розрахунки за виплатами персоналу”, який має такі субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»

662 «Розрахунки з депонентами»

663 „Розрахунки за іншими виплатами”

Аналітику до цих рахунків можна вести в розрізі кожного робітника, структурних підрозділів, штатних працівників або тих, які працюють за сумісництвом, видами нарахувань та утримань, датами нарахування та виплати заробітної плати. Робочі рахунки можна будувати за такою схемою (рис. 12.2.):

Рис. 12.2. Схема побудови аналітичного субрахунку розрахунків

за виплатами персоналу

Регістром аналітичного обліку розрахунків за виплатами персоналу є особова картка розрахунків з кожним працівником.

Організація синтетичного обліку розрахунків за виплатами персоналу. Відповідно до Методичних рекомендацій облік таких розрахунків здійснюється:

• в Журналі 5 в 3 розділі (для підприємств, що ведуть облік витрат лише з використанням рахунків класу 9 “Витрати діяльності”);

• в Журналі 5А в розділах 3А та 3Б (для підприємств, що ведуть облік витрат з використанням рахунків класів 8 “Витрати за елементами” та 9 “Витрати діяльності”).

Підприємства також можуть формувати регістри синтетичного обліку за допомогою спеціалізованих комп’ютерних програм ведення бухгалтерського обліку.

Організація відображення інформації про розрахунки за виплатами персоналу у звітності.

На дату складання фінансової звітності по таких розрахунках в підприємства формується, як правило, кредиторська заборгованість. Алгоритм відображення заборгованості в Балансі такий:

Рахунок 66	“Розрахунки за виплатами персоналу”		Рядок 580	“Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці”
			Рядок 640	Баланс (Разом Пасив)

Рис. 12.3. Відображення інформації про заборгованість по розрахункам з оплати праці в Балансі