5. Хронічна недостатність нирок
Хронічна недостатність нирок - симптомокомплекс, який розвивається внаслідок поступового відмирання значної кількості нефронів при прогресуючих захворюваннях. Нефрони при цьому не здатні виконувати екскреторні та інкреторні функції - розвивається нефросклероз (зморщені нирки).
Хронічна ниркова недостатність розвивається при різноманітній патології нирок. Найчастіше це хронічний гломерулонефрит, гломерулосклероз, аномалії нирок, сечоводів, амілоїдоз, подагра тощо.
Незважаючи на численність етіологічних чинників, морфологічні зміни в нирках при хронічній нирковій недостатності однотипні, вони полягають у заміщенні функціонуючих нефронів сполучною тканиною, гіпертрофії тих нефронів, що залишились, і втраті морфологічної своєрідності первинного процесу.
Клінічно виражена картина хронічної ниркової недостатності розвивається в разі зниження маси діючих нефронів до 50-30 % від вихідного рівня, а подальше їх зменшення (нижче 10 %) призводить до уремії (термінальна стадія недостатності нирок). Основні прояви хронічної ниркової недостатності зумовлені передусім азотемією, внаслідок зниження функції виведення нирками кінцевих продуктів азотистого обміну. Ступінь азотемії відображає ступінь зменшення маси діючих нефронів. Виявлено понад 200 токсичних речовин, накопичення яких у крові при хронічній нирковій недостатності викликає інтоксикацію організму та пов'язані з нею анорексію (відсутність апетиту), диспепсичні явища (блювання, пронос), зниження маси тіла, загальну слабкість, головний біль, апатію, порушення смаку, слуху, нестерпне свербіння шкіри, поліневрит, розлад дихання, прогресуючу анемію, уремічний перикардит, міокардит, плеврит, артрит, судоми, кому.
У початковій стадії хронічної ниркової недостатності діурез дещо підвищений за рахунок зниження реабсорбції води в ниркових канальцях, а зниження концентраційної здатності нирок спричинює зменшення питомої ваги сечі. Олігурія характерна лише для термінальної стадії хронічної ниркової недостатності. У разі поліурії можливий розвиток зневоднення. Більш постійними є зниження в крові вмісту калію та кальцію, з дефіцитом останнього пов'язують розвиток остеодистрофії та остеомаляції. В олігоануричній стадії хронічної ниркової недостатності розвивається клінічна картина водного отруєння: накопичення рідини в серозних порожнинах, набряк головного мозку, легень, підшкірної клітковини, в крові підвищується вміст калію, виявляються ознаки його токсичного впливу.
6. Рак нирок
Близько 90 % злоякісних пухлин нирки становить рак. Він розвивається з епітелію різних відділів нефрона і збірних трубочок.
Серед епітеліальних злоякісних новоутворів нирки домінує світлоклітинний рак-80-90%.
Частота ураження правої та лівої нирки однакова; двосторонній процес спостерігається у 0,5-1,5 % випадків. Пухлина локалізується у різних відділах нирки. Розміри її - від кількох міліметрів до 20-30 см і більше в діаметрі. Форма кругла або овальна, поверхня - часто горбиста, рідше гладенька, консистенція -м'якоеластична, інколи щільна.
Розвиток пухлини може супроводжуватись розпадом тканин, внаслідок чого утворюються кістозні порожнини різної величини. У стінках кіст, а також у самій пухлині часто відкладаються солі кальцію. На розрізі пухлина має різне забарвлення: жовтувато-сіре, сірувато-червоне, біле, оранжеве та ін. Ділянки некрозів та крововиливів спостерігаються досить часто.
За морфологічною будовою розрізняють залозисту, папілярну та солідно-клітинну форми раку нирки.
Головні шляхи метастазування - гематогенний, лімфогенний, лімфогемато-генний. Найчастіше метастази локалізуються в паракавальних, парааортальних лімфатичних вузлах, у легенях, печінці, головному мозку, діафізах трубчастих кісток. Нерідко симптоми метастазу проявляються раніше від основного новоутвору.
Прогноз при раку нирки
ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ
Інфекційні хвороби (лат. іпfесtіо — зараження) — група хвороб, які викликаються патогенними мікроорганізмами, характеризуються заразністю, наявністю інкубаційного періоду, реакцією інфікованого організму на збудник і, як правило, циклічним перебігом і формуванням постінфекційного імунітету.
Етіологія. Збудниками інфекційних хвороб є бактерії, спірохети, віруси, рикетсії, мікоплазми і грибки. Хвороби, які спричиняються простішими, гельмінтами, комахами і кліщами, відносять до інвазивних, або паразитарних.
Класифікація.
У залежності від збудника інфекційні хвороби розподіляються на:
антропонози,
зоонози,
біоценози.
За характером перебігу на:
гострі,
хронічні,
латентні,
посвільні.
Ця класифікація найбільш повно відображає загальнобіологічний характер окремих хвороб має загальнобіологічний характер і найбільше застосовується для епідеміологічних цілей. Проте не всі з цих інфекцій можна з достатньою впевненістю віднести до тієї чи іншої групи, наприклад, поліомієліт, туберкульоз, туляремія, вірусна діарея тощо.
У нашій країні прийнята Міжнародна класифікація інфекційних хвороб, яка включає інфекційні і паразитарні хвороби, підрозділені на групи за змішаним принципом.
Класифікація інфекційних і паразитарних хвороб
Групи хвороб |
Нозологічні форми |
Кишкові інфекції |
Холера, черевний тиф і паратифи, сальмонельозні токсикоінфекції, бактеріальні токсикоінфекції, які викликають харчові отруєння, шигельоз, амебіоз, протозойні кишкові хвороби, інфекційний коліт, інфекційна діарея |
Туберкульоз |
Первинна туберкульозна інфекція, туберкульоз органів дихання, центральної нервової системи, кишечника, кісток і суглобів, сечостатевої системи, міліарний туберкульоз |
Бактеріальні зоонози |
Чума, туляремія, сибірка, бруцельоз, сап, лихоманка від укусу щурів |
Інші бактеріальні хвороби |
Лепра, дифтерія, кашлюк, скарлатина, стрептококова інфекція зіва, бешиха, менінгококова інфекція, септицемія, актиномікоз |
Поліомієліт та інші вірусні хвороби центральної нервової системи, які не передаються членистоногими |
Гострий поліомієліт, менінгіти, які викликані ентеровірусами, вірусом Коксакі, ЕСНО - вірусами. |
Вірусні хвороби, які супроводжуються висипкою |
Віспа, віспа паравакцинарна, вітрянка, оперізуючий лишай, простий герпес, кір, краснуха |
Вірусні хвороби, які передаються членистоногими |
Жовта лихоманка, хвороби Денге, комариний вірусний енцефаліт, кліщовий вірусний енцефаліт, геморагічна лихоманка |
Інші хвороби, викликані вірусами і хламідіями |
Вірусний гепатит, сказ, епідемічний паротит, орнітоз |