6. Кобальт

Кобальт належить до елементів, які утворюють сполуки практично з усіма галогенами (CoF₂, CoF₃, СоСl₂, СоВг₂, СоІ₂). Усі галогеніди двовалентного кобальту добре розчинні у воді. Серед інших сполук, які зустрічаються у природі, заслуго­вують на увагу карбонат кобальту (СоСO₃), нітрат кобальту [Co(NO₃)₂*6Н₂O], сульфат кобальту [CoSO₄*7Н₂O].

У розчинах для кобальту характерні два стани окиснення: він виступає як двовалентний (Со²⁺) і тривалентний (Со³⁺) елемент. Двовалентний кобальт (Со²⁺) у процесі розчинення його солей взаємодіє з молекулами води. За наявності ліган­дів він легко окиснюється молекулярним киснем і може сприяти його транспорту. В природних водах кобальт може знаходитись у різних формах. На його взаємодію з іншими речовинами впли­ває рН і окисно-відновний потенціал (Eh) середовища. Кобальт може утворювати комплекси з гуміновими кислотами. При рН води 6,5-8,0 його здатність до комплексоутворення з фульвокислотами максимальна.

Метаболічна роль кобальту пов’язана з його участю в проце­сах кровотворення і перенесенням кисню гемоглобіном та іншими пігментами крові. Він є необхідним елементом у син­тезі гемоглобіну, що відбувається опосередковано – через вітамін В₁₂, в структуру якого входить кобальт.

В організмі тварин кобальт активує іонізацію і резорбцію заліза, сприяючи тим самим включенню атомів заліза в молекулу гемоглобіну. Внаслідок його впливу на еритропоез (процес утво­рення еритроцитів) у крові зростає кількість формених елементів крові, що свідчить про його безпосередню участь у реакціях, які відбуваються у кровотворних органах. Гемопоетичний (гемопоез – кровотворення) вплив кобальту виявляється найбільш ефективно, якщо в організмі наявні залізо і мідь, тобто ті елементи, які беруть участь у механізмі переносу кисню гемоглобіном та іншими пігментними білками.

Крім участі в кровотворенні кобальт сприяє синтезу білків, асиміляції азоту та накопиченню в органах і тканинах білків. Введення у кормові суміші риб солей кобальту сприяло збіль­шенню біомаси цьогорічок майже на 20 %, а додаткове вве­дення в гранульовані кормові суміші комплексу мікроеле­ментів, до яких входять кобальт, марганець і молібден (у кількості 3 мг на 1 кг корму), стимулює приріст біомаси у молоді коропа на 15 %, а у дворічних коропів – на 22 %.

Як уже відзначалось, вплив кобальту на процеси перене­сення гемоглобіном кисню виявляється за наявності іонів заліза і міді. Він впливає також на обмін і біологічну дію кальцію і фосфору. Так, недостатнє надходження в організм солей кобальту призводить до неповного засвоєння кальцію і фосфору. При дефіциті кобальту у воді знижується і їх утилі­зація молюсками та іншими водяними тваринами.

Кобальт активує кісткові і кишкові фосфатази, карбоксилази, аргінази, каталази і деякі пептидази. В той же час під його впливом знижується активність сукцинатдегідрогенази і цитохромоксидази.

У поверхневих водах суші, зокрема, у водних об’єктах України, вміст кобальту може коливатись у межах від слідових концентрацій (на межі чутливості приладів) до 0,01 мг/дм³. Спостерігається зниження концентрації кобальту від весни до літа, що пов’язане з його осадженням із завислими частин­ками та утилізацією гідробіонтами.

Роль гідробіонтів у кругообігу кобальту досить значна. На­приклад, у фітопланктоні рибоводних ставків у розрахунку на 1 кг сухої маси припадає 30 мг кобальту. Серед макрофітів най­більше кобальту накопичує сальвінія плаваюча, а найменше – очерет звичайний. В організмі безхребетних його вміст значно вищий, ніж у воді, що свідчить про його акумуляцію у біологічних рідинах і тканинах. Значну кількість кобальту накопи­чують олігохети і личинки хірономід.

Вміст кобальту в крові осетрових риб різна: у осетра – 2,66 мг/кг, у севрюги – 2,29, у білуги – 1,53 мг/кг сухої маси. У м’язах вказаних риб його вміст коливається в межах 1,06-1,6 мг/кг.