5. Порядок виконання роботи

1. Вивчити теоретичне обґрунтування і зробити короткі записи.

2. Зробити висновки.

6. Оформлення звіту

6.1 Тема та ціль роботи.

6.2 Коротке теоретичне обґрунтування.

6.3 Висновки про виконану роботу.

7. Література

7.1 Скалецька Л.Ф., Подпрятов Г.І., Войцехівський B.I. Товарознавство продукції рослинництва: Навч. посібник. - К.: Арістей, 2005. - 496 с.

7.2 І.В.Сирохман, І.М.Задорожний, П.Х. Пономарьов. Товарознавство продовольчих товарів. Підручник.- Київ: Лібра, 2003.- 368 с.

7.3 Товарознавство продовольчих товарів (лабораторний практикум): Навч. посіб. – Є.В. Тищенко, Г.Б. Рудавська та ін. – К.: Київ. держ. торг. – екон. ун-т, 2000. – 411 с.

Лабораторна робота № 15 тема: Екологічне маркування харчових продуктів

1. Мета роботи:

1.1 Вивчити знаки екологічного маркування харчових продуктів;

1.2 Вивчити знаки відповідності(якості) харчових продуктів;

В результаті виконання даної роботи студент повинен

ЗНАТИ: знаки екомаркування, якості харчових продуктів.

ВМІТИ: розрізняти знаки екологічного маркування та якості харчових продуктів.

2. Самостійна підготовка до заняття

1. За підручниками та лекційним курсом ознайомитися з теоретичним матеріалом по темі лабораторної роботи.

3.Питання для самоперевірки

1. Що таке знаки відповідності та які вони бувають?

2. У чому різниця між знаком відповідності та знаком якості?

3. Що таке екологічне маркування?

4. Назвіть основні групи екологічного маркування.

5. Як виглядає знак екологічного маркування в Україні?

6. Що означає "3eлена точка", розміщена на упаковці?

7. Якими знаками позначають екологічно чисті продукти харчування в інших державах?

8. Які знаки вказують на екологічність товару (нешкідливість для навколишнього середовища)?

4. Теоретичне обґрунтування

Знаком відповідності називають відповідним чином захищений знак, який застосовується або виданий відповідно до правил системи сертифікації. Цей знак інформує про те, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що дана продукція відповідає певним вимогам стандарту чи іншого нормативного документа.

Залежно від сфери застосування розрізняють національні та транснаціональні знаки відповідності.

Національний знак відповідності - це знак, який підтверд­жує відповідність продукту вимогам, встановленим національними стандартами чи іншими нормативними доку­ментами. Він розробляється, затверджується та реєструється національним органом із стандартизації та сертифікації.

Знак відповідності дозволяється використовувати для маркування тільки сертифікованої продукції. Заявники (ви­робники, продавці) будь-якої країни можуть маркувати свою продукцію національним знаком відповідності за наявності сертифіката, виданого одним з національних органів із сер­тифікації, або за наявності угоди про взаємне визнання ре­зультатів сертифікації (сертифікатів), а також після отриман­ня ліцензії на застосування знака відповідності.

Національні знаки відповідності можуть бути:

- загальними для всіх видів продукції;

- груповими для певної групи або груп однорідної продукції.

В Україні застосовують тільки загальний національний знак відповідності (ДСТУ 2296-93 "Національний знак відповідності. Форма, розміри. Технічні вимоги та правила за­стосування"). При цьому встановлено такі зображення знаку відповідності:

• для продукції, що відповідає обов'язковим вимогам НД та вимогам, передбаченим чинними законодавчими ак­тами України, за якими встановлено обов'язкову сер­тифікацію (рис. 3, а);

• для продукції, що відповідає усім вимогам НД, які по­ширюються на дану продукцію. Цей знак застосо­вується також для

Рис. 3. Зображення знаків відповідності

позначення продукції, що не підля­гає обов'язковій сертифікації, проте сертифікована з ініціативи виробника, поста­чальника чи споживача продукції (добровільна сер­тифікація) (рис. 3, б).

Під графічним зображенням знака відповідності наносять позначення (код) органу із сертифікації, що проводив сер­тифікацію продукції.

В Україні підприємство (організація) має право викорис­товувати знак відповідності після одержання зареєстрованого сертифіката відповідності на продукцію. Знак наносять на стаціонарну частину виробу і (або) на тару, упаковку, експлу­атаційну та товаросупровідну документацію. Місце нанесен­ня підприємство встановлює самостійно.

Транснаціональні (регіональні) знаки відповідності - це знаки, що підтверджують відповідність продукції вимогам, встановленим регіональними стандартами. Вони застосову­ються країнами певного регіону на основі гармонізованих стандартів і взаємного визнання результатів сертифікації. Як приклад можна навести знаки "CEN" Європейського комітету із стандартизації, "CENELEC" Європейської електротехнічної комісії. Ці регіональні знаки застосовують країни, що входять до Європейської економічної співдружності та Європейської організації вільної торгівлі. Знаки підтверджують відповідність продукції вимогам відповідних європейських стандартів (EN) або документів CEN (CENELEC) із гар­монізації стандартів.

На рис. 4 зображено приклади подання деяких інших національних і міжнародних знаків відповідності.

Рис. 4 Подання на маркуванні продукції знаків відповідності сис­темам сертифікації: а - Російської Федерації; б - Латвії;

в - Польщі; г - Білорусії; д - Туреччини; є - Молдови; і - Міжнародної ор­ганізації стандартизації (ISO)

Знаки якості застосовуються рядом країн поряд із знаками відповідності. На відміну від знаків відповідності вони можуть надаватися не тільки органом із сертифікації, а й іншими ор­ганізаціями, що не входять в національні системи сертифікації.

Особливо почесним для виробників продукції є право її маркування відзнаками за результатами досліджень громадсь­кими організаціями: Центром незалежних споживчих експер­тиз, Лабораторією тестування журна­ла "CHIP" (Україна); Центром незалежної споживацької екс­пертизи, Чайною асоціацією, Лабораторією "Потребитель" (Росія); British dental health foundation; Stiftung Warentest (Німеччина); Цюріхським університетом, Швейцарським інститутом вітамінів, Realiability Center for electronic components of Japan (рис. 5).

Рис. 5 Почесні відзнаки громадських організацій за результата­ми досліджень товарів

Окремі виробники подають на маркуванні інформаційні знаки, котрі за змістом відносяться до знаків якості. Наприклад: "Світоч" використовує натуральну сировину та гарантує високу якість продукції", "Гарантія якості", "Продукт високої якості", "Зроблено на совість", "Сорт вина гарантовано - СВГ", "High Quality", "Quality product", "Quality guaranteed", "Quality american blend", "Selected fine tobaccos" тощо. Ці знаки ні до чого не зобов'язують, проте виробникам продукції слід пам'ятати про відповідальність, передбачену Законом України "Про захист прав споживачів" за надання неправдивої інформації.

Екологічні знаки

Екологічне маркування – це комплекс відомостей екологічного характеру щодо продукції у вигляді тексту, окремих графічних, кольорових символів (умовних позначень) та їх комбінацій. Він наноситься в залежності від конкретних умов безпосередньо на виріб, упаковку (тару), ярлик, етикетку чи в супровідну документацію.

Ціль створення екомаркування – повідомлення споживачу інформації, яка дозволяє обирати ту продукцію, яка чинить найменший негативний вплив на навколишнє середовище; стимулює виробників екологічно безпечної продукції, забезпечення безпеки продукції на всіх стадіях її життєвого циклу; призупинення або припинення реалізації продукції, яка не відповідає встановленим екологічним вимогам; сприяння збуту продукції з кращими екологічними характеристиками; запобігання ввезення в країну недоброякісних з екологічної точки зору іноземних товарів; оцінка відходів виробництва з точки зору екологічної безпеки та утилізації.

Скляна пляшка, кинута у море, розкладеться через тисячу років, папе­рові серветки - через три, а сірники - через шість місяців, недо­палки сигарет - через 5 років, поліетиленові пакети - через 20, нейлонові вироби - через 40, консервні банки - через 500, а полістиролові вироби - через тисячу років. Це лише деякі дані з тих, що оприлюднила італійська екологічна організація "Ле­гам бьенте".

Інформування споживача здійснюється через застосуван­ня екологічних інформаційних знаків (еко-знаків).

Екологічні знаки доволі часто зустрічаються на імпортних товарах, проте останнім часом їх широко застосовують також вітчизняні ви­робники.

Серед екологічних знаків розрізняють:

• знаки, які інформують про екологічну чистоту товару або його нешкідливість для навколишнього середови­ща;

• знаки, які інформують про екологічно чисті способи ви­робництва та утилізації товарів або упаковки;

• знаки, які інформують про безпеку продукції для на­вколишнього середовища.

Еко-знаки першої групи інформують про безпечність про­дукту, його складових частин або окремих властивостей для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього середови­ща. До таких знаків, зокрема, відносять еко-знаки "Білий лебідь" (рис. 6, а), прийнятий у скандинавських країнах, та "Голубий ангел" (рис. 6, б), прийнятий у Німеччині в 1978 році. Еко-знак японської асоціації з охорони навколишнього середовища (рис. 6, в) інформує про те, що виріб з цим зна­ком найменше забруднює і руйнує навколишнє середовище.

а) б) в )

г )

Рис. 6. Інформаційні знаки, що символізують екологічну чистоту

товару

Окремі виробники застосовують словесну форму надання інформації про безпечність і нешкідливість продукту: "Еко­логічно чистий продукт" (макаронні вироби Хмельницької ма­каронної фабрики), "Виготовлено на основі джерельної води" (лимонад СП "Астур"), "Натуральний продукт" (кава "Гал­ка").

Інші виробники застосовують образну форму подання та­кої інформації, наприклад ЗАТ "Оболонь" маркує напій безал­когольний "Живчик" знаками "Натуральна основа" і "Радіопротекторні властивості" (рис.6, г). Національні екологічні знаки є в багатьох країнах світу. Лідерами є країни Євросоюзу, США, Канада, Японія, Австралія, але сьогодні свої знаки мають також Таїланд, Тайвань, Індія, Бразилія і інші країни (додаток Д).

Знаки першої групи надаються товарам (а не виробникам) після ретельних досліджень товару і обговорення отриманих результатів. Наприклад, у процедурі розгляду і надання знака "Голубий ангел" приймають участь Федеральне агентство Німеччини з навколишнього середовища, Німецький інститут із забезпечення якості та маркування, представники товариств споживачів, інші організації.

Еко-знаки другої групи призначені для інформування про способи, що попереджають забруднення навколишнього сере­довища. Це може бути, наприклад, вказівка про те, що товари або упаковка отримані із вторинної сировини.

Зображений на (рис. 7, а) американський знак "Ресайклінг" позначає товари або упаковку, що виготовлені із вторинної сировини (наприклад, полімерів), а також такі, що можуть бути піддані повторній переробці та використанню.

Застосовуються різні зображення цих знаків. Найбільш поширені з них уособлюють замкнутий цикл "створення - ви­користання - утилізація" з позначенням матеріалу, що підля­гає переробці (рис. 7 г, д). У рамках чинної "Директиви Ра­ди ЄС про упаковку і відходи від неї" є і вимоги щодо екомаркування. Відповідно до цих умов упаковка повинна маркува­тися такими знаками:

• упаковка повторного чи багаторазового використання (рис. 7, е);

• упаковка, що піддається вторинній переробці (віднов­лювана упаковка) (рис. 7, і);

• упаковка, частково чи повністю виготовлена із вторин­них ресурсів (рис. 7, к).

Еко-знаки цієї групи можуть мати заклики не забруднюва­ти навколишнє середовище упаковкою (рис. 7, б), здавати її на вторинну переробку або складати у спеціальні сміттєзбирачі.

Рис.7 . Знаки, що інформують про екологічно чисті способи утилізації упаковки

Одним із найбільш поширених еко-знаків, який останнім часом стає транснаціональним, є знак "Зелена точка" ("Der grune Punkt" - рис. 7, в). Уперше цей знак почав застосову­ватися в Німеччині після прийняття законодавства про утилізацію та вторинне використання упаковки. З проектом нового Декрету в 1990 році виступило міністерство навколиш­нього середовища ФРН. На підтримку цього проекту для створення спеціалізованої компанії з вирішення проблем вто­ринної переробки побутових відходів об'єдналися 95 компаній із сфери роздрібної торгівлі та виробництва споживчих то­варів. Ця компанія дістала назву "Der Grune Punkt. DSD". "3eлена точка", розміщена на упаковці, означає:

♦ на упаковку поширюється гарантія повернення, прийняття та вторинної переробки маркованого пакувального матеріалу;

• виробник або продавець маркованого товару підписав з фірмою "DSD", яка розробила цей знак, контракт на ви­користання знака "Зелена точка" і оплатив відповідну ліцензію;

• після використання маркована цим знаком упаковка є власністю однієї з організацій, що діє в рамках "DSD".

Ліцензійна плата за використання цього знака застосо­вується тільки для товарів, що продаються на ринку Німеччини, експортні товари не використовуються для фінансування системи незалежно від того, марковані вони знаком "Зелена точка" чи ні. Більшість західноєвропейських країн виявляють певне зацікавлення у впровадженні подібної системи. Кроки в цьому напрямі роблять Франція і Голландія, продовжуються дис­кусії щодо проблем із вторинної переробки упаковки в рамках ЄС.

Окремі виробники в країнах СНД також починають мар­кувати свою продукцію знаком "Зелена точка". Проте система вторинного використання і утилізації пакувальних матеріалів при цьому поки що не задіяна.

Еко-знаки третьої групи характеризують безпеку про­дукції для навколишнього середовища. До них відносять, зок­рема, деякі попереджувальні символи. Наприклад, у Фінляндії в 1991 році були прийняті правила, відповідно до яких речовини, шкідливі для морської флори та фауни, під час транспортування повинні відмічатися спеціальним знаком (рис. 8).

Екомаркування, яке рекомендується Радою ЄС, містить знак, зображений на рис. 9. Він може бути зеленого чи голу­бого кольору або чорним на білому фоні чи білим на червоно­му фоні. Це маркування не поширюється на харчові продукти, напої, лікарські препарати.

Рис. 8 Знак, яким у морських Рис. 9. Екомаркування

перевезеннях позначають товарів за екологічною

речовини, небезпечні для експертизою компетентних

флори та фауни (Фінляндія) органів країн — членів ЄС

Екологічне маркування в Україні

Програма екологічного маркування в Україні почала діяти з 2002 р. за ініціативи Всеукраїнської громадської організації “Жива планета” і за сприяння Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. В Україні знак екологічного маркування “Екологічно чисто та безпечно” (рис. 10) використовується з 2002 р., внаслідок реалізації розробленої всеукраїнської програми “Впровадження комплексу природоохоронних заходів підприємствами та організаціями з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартизації та сертифікації”.

Рис. 10 –Знак екологічного маркування України –«Зелений журавлик».

Екологічне маркування є добровільним інформаційним інструментом, що з точки зору ринкових вимог трактується як найбільш перспективний. Перевага методу в тому, що приховування екологічної інформації оцінює не держава шляхом санкцій або заохочення, а ринок.

Зображення “зеленого журавлика” й напис “Екологічно чисто та безпечно”, крім належних якісних характеристик маркованої продукції, свідчать про відповідність міжнародним екологічним критеріям оцінки життєвого циклу продукції. Екологічна сертифікація продукції  відноситься до добровільної системи і ґрунтується на встановленні додаткових вимог до всього життєвого циклу: від сировини (матеріалів) до утилізації продукту, а також оцінки її відповідності встановленим вимогам - екологічним критеріям.

Якщо споживач хоче бути впевненим в тому, що на його столі якісна та безпечна їжа, він зробить вибір на користь продукції маркованої знаком «Екологічно чисто та безпечно», тому що саме ця продукція пройшла підтвердження відповідності екологічним критеріям і не має ні шкідливих харчових домішок, ні важких металів, хімічно небезпечних  речовин. Ця продукція у категорії продуктів харчування не менш, ніж на 95% натурального походження.

Знаки екологічного маркування продуктів в інших державах

Перша в світі організація, що об’єднала ряд господарств, – «Soil Association» – була заснована в Англії в 40-і роки і має наступний знак (рис.11).

Рис. 11 Знак екомаркування органічних продуктів в Англії.

У Швеції єдина акредитована контрольна організація – це KRAV. Її стандарт суворіший, ніж передбачені європейським законодавством вимоги. Видається Шведською Спілкою Контролю Сільгосппродукції. Знак (рис. 12) зустрічається і на продуктах, вироблених за межами Швеції (кава, чай, фрукти).

Рис. 12 –Шведський знак екомаркування продуктів.

Франція була однією з перших європейських країн, які ввели національний знак для екологічних продуктів харчування, – логотип AB, Agriculture Biologique (Екологічна продукція), який змінив приватні системи маркування і є власністю Міністерства сільського господарства Франції (рис. 13). Нанесення цього логотипу на товари вирішується після підписання договору з власником знаку і виконання всіх вимог, встановлених законодавством ЄС. Знак може також наноситися на біо-продукти з інших країн за умови виконання вимог французького законодавства до господарств, що застосовують екологічні методи. Проте продукти рослинного походження повинні бути вироблені в Євросоюзі, за винятком екзотичних.

Рис. 13 –Логотип «Екологічна продукція»

У 2001 році Федеральне міністерство ЄС по захисту прав споживачів, продовольству і сільському господарству представило національне маркування – Bio-Siegel (Екологічна печатка), яка позначає продукти підприємств, що дотримуються вимог ухвали ЄС (рис. 14).

Рис. 14 –Найбільш поширений знак екологічного маркування продуктів в ЄС –«екологічна печатка»

Найбільш відомі знаки в Германії – це Bioland, Demeter, Naturland. Причому ці три союзи існують і в інших країнах, тому їх знаки якості можна зустріти не тільки на німецькій продукції (рис.15)

Рис. 15 –Знаки екологічного маркування в Германії.

5. Порядок виконання роботи

5.1 Вивчити теоретичне обґрунтування і зробити короткі записи;

5.2 Замалювати знаки відмінності продукції.

5.3 Замалювати знаки екологічного маркування продуктів.