Лекція № 10

Тема: «Припинення і перехід прав на землю.»

План

1. Підстави припинення права власності на земельну ділянку.

2. Підстави припинення права користування земельними ділянками.

3. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб.

Конспект – лекція

1. Підстави припинення права власності на землю закріплені в ст.140 ЗКУ. Приведений перелік є загальним для всіх власників землі: фізичних і юридичних осіб, територіальних громад і держави, а також вичерпним, тобто таким, що не підлягає розширенню. Це означає, що іншими законодавчими і підзаконними актами не можуть бути передбачені інші підстави припинення права власності на земельні ділянки.

Всі підстави припинення права власності на землю можна умовно розділити на три групи.

1) Підстави не примусового припинення права власності на земельну ділянку.

До таких підстав відносяться:

• добровільна відмова. В цьому випадку відмова може бути тільки на користь держави або територіальної громади. Для відмови власник подає заяву до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Компетентний орган розглядає заяву і у випадку згоди укладається угода про передачу права власності на земельну ділянку з її нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією;

• смерть власника. Ця підстава спрацьовує тільки при відсутності спадкоємця. В цьому випадку право власності припиняється на підставі свідоцтва про смерть і переходить до відповідної територіальної громади або держави;

• Відчуження за рішенням власника.

2) Підстави примусового припинення права власності на земельну ділянку при відсутності вини власника:

• відчуження з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб та примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюються на підставах та в порядку, встановлених Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17 листопада 2009 року № 1559-VI.

Згідно зі ст. 7 цього Закону, органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у встановленому порядку здійснюють викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб:

• забезпечення національної безпеки і оборони;

• будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;

• розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

• розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин;

• будівництво захисних гідротехнічних споруд;

• будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;

• створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ;

• розташування об'єктів природно-заповідного фонду.

Власник земельної ділянки та об'єктів нерухомого майна, які на ній розміщені, щодо яких прийняте рішення про їх викуп для суспільних потреб, повинен бути письмово повідомлений про це протягом п'яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до викупу. Викуп може здійснюватися лише за згодою власника. У разі досягнення згоди сторони укладають договір купівлі-продажу або іншу цивільно-правову угоду, що передбачає передачу права власності.

У разі неотримання згоди власника на викуп для суспільних потреб земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, відповідно до ст. 15 згаданого Закону зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності виключно під розміщення:

• об'єктів національної безпеки і оборони;

• лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;

• об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;

• об'єктів природно-заповідного фонду;

• кладовищ.

Примусове відчуження земельних ділянок та об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду. При цьому власнику повністю відшкодовується вартість земельної ділянки та об'єктів нерухомого майна;

• у випадку невідчуження протягом одного року земельних ділянок особами, які за законодавством не мають права власності на ці ділянки. Ця норма стосується іноземців та осіб без громадянства, які не можуть володіти на праві приватної власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення, а також земельними ділянками несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких відсутні об'єкти нерухомого майна, що належить їм на праві приватної власності. У разі прийняття іноземцями та особами без громадянства у спадщину земельної ділянки зазначеної категорії, вони повинні протягом року добровільно відчужити її у власність держави, територіальної громади або іншій особі, яка може мати у власності цю земельну ділянку. Якщо така вимога не буде виконана, відчуження земельної ділянки буде здійснено примусово за рішенням суду.