7.3. Продавці запасних частин

Можна виділити дві характерні схеми постачання запасних частин:

1. постачання в дилерській мережі офіційним дилерам, (мал.7.2),

2. постачання всім іншим споживачам запасних частин вторинного (після продажного) ринку (automotive aftermarket) ( мал.7.3)

Виробники автомобілів мають розгалужену логістичну систему з центральним складом, зональними складами дистриб’юторів та місцевими складами дилерів. Виробники автомобілів не виробляють всі без винятку запасні частини, їх поставляють в систему дилерської мережі виробники оригінальних запасних частин, які постачають їх виробнику автомобілів чи через свою мережу дистриб’юторам по угоді з виробником автомобілів.

Що стосується неоригінальних запасних частин, то вони продаються глобальними постачальниками, тобто дистриб’юторами виробників запасних частин як оригінальних, так і не оригінальних. Торгівельна мережа виробника запасних частин включає в себе незалежних дистриб’юторів запасних частин та їх дилерів – продавців запасних частин. І дистриб’ютори і дилери – це гуртові продавці, які продають свої запасні частини посередникам чи кінцевим споживачам. Кінцеві споживачі купують запасні частини у дилерів, в автомагазинах, в Інтернет магазинах, на авторинку,

Рис.7.2. Схема можливих маршрутів руху ЗЧ від виробника до споживача.

контрабандні товари (в даному випадку – це товари, які поставлені обхідним шляхом і не відповідають вимогам законодавства з точки зору підтвердження їх якості, уплати податків, шляхів просування товару від постачальника до споживача, можливості юридичного захисту у випадку рекламацій тощо), у фірм, які оновлюють старі деталі, у фірм, які продають старі деталі з розібраних автомобілів.

Та логістична система, яка є необхідною складовою дилерської мережі виробника іноземних автомобілів не має своїх аналогів в Україні. Наприклад, Авто ЗАЗ ДЄУ має систему постачання запасних частин від заводу виробника, але не має можливості забезпечити необхідну номенклатуру і тому вимушений користуватися послугами посередників чи дистриб’юторів запасних частин. Торгівельний дім ТОВ «УкрАвто ВАЗ» має систему постачання безпосередньо з заводу ВАЗ, але ця система не в повній мірі забезпечує потреби парку автомобілів навіть на гарантійному терміні експлуатації. Проблема запасних частин у офіційних дилерів вітчизняних виробників залишається невирішеною.

Мова про постачання запасних частин буде зрозумілою на фоні системи автосервісу, якій в теперішній час є основним споживачем запасних частин. Якщо 95% станцій технічного обслуговування – це незалежний автосервіс, а 70% території України не має авто сервісних підприємств, то яким чином має працювати продавець запасних частин за для збільшення товарообігу та отримання прибутку. Очевидно, що в умовах все більш зростаючої конкуренції, в його інтересах залучити будь яку станцію до співпраці в якості постійного клієнта. Основою для такої співпраці є входження станції в авторизовану продавцем запасних частин авто сервісну мережу. Така схема роботи – мережений автосервіс - широко розповсюджена в розвинутих країнах, та ще не набула певного розвитку на нашому ринку. По друге, продавець запасних частин на території, де немає сервісу, та де автомобілі обслуговують самі власники, має продавати запасні частини через магазини чи Інтернет магазини безпосередньо власникам автомобілів. В цьому випадку його задача полягає у розвитку роздрібної торгівлі, створення мережі автомагазинів, авто ринків та сітьового маркетингу. І якщо ми спостерігаємо практичну відсутність авто магазинів з продажу запасних частин у великих містах де запасні частини продаються в основному через автосервіс, то у районних містах та селах ще сьогодні роздрібні магазини необхідні.

Запасні частини фірми постачають не лише для легкових автомобілів, але й для іншої техніки – вантажних та спеціальних автомобілів, порожньо - будівельної техніки, сільськогосподарських машин, будівельної техніки та обладнання, яке оснащене автомобільними двигунами та агрегатами. Відносно цієї техніки спостерігається зовсім інша картина - відсутності дилерських мереж для перерахованої техніки. Як правило цю техніку в Україні обслуговують самі користувачі, тому що вона стара і багато марочна, та не в кожному разі навіть існує виробник цієї техніки, наприклад, воронежські чи ковровські екскаватори, білоруські трактори, старі КамАЗи, КрАЗи, перед якими ніхто не має ніяких зобов’язань. Ця техніка працює багато років та замінюється на нову. Нові вантажні автомобілі іноземного виробництва мають свою систему забезпечення запасними частинами через імпортерів та дилерів. Через імпортерів та дилерів розвивається також система забезпечення запасними частинами сільськогосподарської техніки, яка розповсюджується на нашому ринку (щорічний приріст становить 5 – 10 тис одиниць).

В цілому можна констатувати недосконалість системи постачання запасних частин та недосконалість законодавчої бази її регулювання. В основі організації цієї системи спостерігається домінуючий вплив бізнес інтересів комерційних структур. Потребує вирішення проблема створення системи виробник – споживач, в якій виробник має зобов’язання забезпечити техніку запасними частинами на весь період її використання. Відсутність внутрішніх виробників техніки та бізнес інтереси операторів ринку повернули ситуацію в напрямки прибутків без урахування та захисту інтересів споживачів. Ця ситуація має своє відображення в деформації ринку в бік обмеженої номенклатури, яка користується активним попитом (20 - 30%) та відсутністю запасних частин, які потрібні, але не приносять прибутків. Бізнес інтереси привели до продажу зібраних агрегатів і відсутності у продажу елементарної деталі, яка насправді потрібна для ремонту цих агрегатів. Ця тенденція веде до значного скорочення номенклатури запасних частин у прейскурантах та прайсах постачальників. За двадцять років роботи на ринку наші гуртові продавці запасних частин добре засвоїли правило Порето (20/80), та добре знають, що лише 20% номенклатури запасних частин дають 80% прибутку. З іншого боку конкуренція в рамках обмеженої номенклатури може привести до її розширення за для приваблення клієнтів. Цього вимагає і «Закон про захист прав споживачів». В цьому Законі передбачено норма, відповідно до якої виробник автомобілів повинен забезпечити продані автомобілі запасними частинами та автосервісом. Але у нас немає тих виробників автомобілів, які би продавали їх у достатній мірі, та немає системи забезпечення цими виробниками автомобілів запасними частинами та сервісом. Переважна більшість продавців автомобілів мають таку систему автосервісу, яка не задовольняє вимог споживачів. Крім того, виробники не зацікавлені у розвитку системи автосервісу та продажу запасних частин тому, що переважна більшість власників автомобілів не мають досвіду експлуатації автомобілів та роботи з сервісом. Автомобілі продаються без урахування розвитку автосервісу та продажу запасних частин, а проблеми, які виникають в процесі експлуатації автомобілів не лежать в площині інтересів їх виробників.

«Перешкодою до сучасної організації мереж постачання запасних частин – пише відомий фахівець у галузі запасних частин В.В. Волгін - є перевага при постачанні запасних частин приватних інтересів, а не інтересів споживача та виробника; ці зв’язки зникнуть не скоро; низька кваліфікація персоналу заводських служб запасних частин, майже нульова комп’ютерна грамотність і комп’ютерна база заводських служб запасних частин»[7.3]