Автосервіс авторизований

OES (ООО, ЧП)

Контрабанда (чп, фл)

Официальный дистрибутор зззза(ООО)

Дилер / Оптовик (ООО, ЧП, ФЛ)

Авторинок (чп)

Автомагазин (ООО, ЧП)

Інтернет-магазин (ЧП)

Автосервіс (ООО, ЧП, ФЛ)

Мал.7.1. Схема постачання запасних частин в Україні

До першої групи виробників оригінальних запасних частин відносяться продуценти автомобілів (VM). Вони виробляють автокомпоненти для конвеєра та постачають їх у дилерську мережу. Через дилерську мережу ці запасні частини продаються незалежним авто ремонтникам, тобто охоплюють весь automotive aftermarket.

До другої групи виробників оригінальних запасних частин відносяться виробники запасних частин (OES), які постачають запасні частини на конвеєр, у дилерську мережу продуцента та в свою незалежну торгівельну мережу, звідки вони попадають до незалежних дистриб’юторів запасних частин, далі до незалежних станцій технічного обслуговування тобто також охоплюють весь automotive aftermarket.

До третьої групи відносяться виробники оригінальних запасних частин (OES), які поставляють свої запасні частини незалежним дистриб’юторам запасних частин і також через торгівельні канали охоплюють весь після продажний ринок (automotive aftermarket)

До четвертої групи виробників неоригінальних запасних частин відносяться виробники оригінальних (OES) чи неоригінальних запасних частин (ІES), які виробляють свої запасні частини не по документам продуцента, але мають документальне підтвердження якості. Ці запасні частини також охоплюють весь ринок.

До п’ятої групи виробників неоригінальних запасних частин відносяться виробники, запасні частини яких не мають документального підтвердження якості. До цих груп виробників відносяться невеликі підприємства, контроль за яким може здійснюватися лише через торгівельну систему [7.1]. Продають ці запасні частини продавці, для яких репутація не є фактором успіху ( на базарі невеличкого міста привабливими є дешеві запасні частини).

До шостої групи можна віднести дрібні фірми, що займаються розбиранням автомобілів, проданих у брухт, і продажем придатних для подальшого використання деталей і вузлів. Ціни на такі старі запасні частини коливаються в межах 25-50% цін на відповідні нові деталі. Існують "кладовища автомобілів", набуті такими фірмами у власність, та за допомогою влади встановлені правила, за якими стало неможливо залишати старе авто будь-де. Власник або страхова компанія зобов'язані здати його фірмі, що володіє обгородженим "кладовищем автомобілів", сплативши утилізацію. Ці фірми стали спеціалізуватися на певних моделях машин. Наприклад, у маленькій Данії таких фірм більше двадцяти [7.3].

В Україні розбиранням автомобілів на запасні частини займаються невеликі фірми чи самі продавці запасних частин. Цей напрямок бізнесу отримує все більший розвиток у зв’язку з наявністю у структурі парку значної кількості старих автомобілів, а також у зв’язку з низькими доходами переважної більшості автовласників. Цей напрямок привабливий ще й з тієї причини, що продавці запасних частин прагнуть продавати не окремі запасні частини, а вузли в зборі, а також пропонують ринку обмежену номенклатуру деталей активного попиту. Вони ж самі розбирають автомобілі і пропонують споживачам ті деталі, яких немає в номенклатурі нових запасних частин, та ті деталі, які є в номенклатурі, але споживач не має можливості їх придбати. Фірми цієї групи знаходять досить багато покупців серед механіків незалежних майстерень і власників машин, що мають невисокий дохід. Раніше існування таких фірм було неможливо, тому що підприємства, які списують стару техніку, зобов'язані були здавати її в металобрухт та передати номери та документи на автомобіль до державної автоінспекції для їх анулювання, а приватні власники легкових машин продавали їх за достойну ціну бажаючим оновити останній мотлох з двох причин: по перше, в умовах дефіциту автомобілів великим благом було скласти автомобіль на основі будь якого металобрухту, вартість мали документи – технічний паспорт з номером кузова та двигуна - це була єдина можливість придбати автомобіль поза радянською системою їх розподілу, а по – друге, тому, що автомобіль, зібраний з запасних частин, був на 30% дешевше нового (в розвинутих країнах – він в 3 – 4 рази дорожче). Досить багато з'явилося і продавців старих вузлів і деталей для імпортних автомобілів завезених із – за кордону, а також отримують при розбиранні аварійних чи старих автомобілів, або автомобілів, які не отримали митницею дозволу на реєстрацію.

До сьомої групи виробників відносяться підприємства, які практикують відновлення зношених деталей і агрегатів автомобілів на замовлення клієнтів і дилерів.

Відновлення деталей і агрегатів у нас практикувалося завжди на ремонтних заводах але лише для їх оборотних фондів та на станціях технічного обслуговування для внутрішнього споживання при обслуговуванні та ремонті автомобілів в якості засобу поповнення дефіцитних запасних частин. Офіційні державні структури автосервісу доводили до свої станцій технічного обслуговування план поповнення дефіцитних запасних частин за рахунок відновлення зношених деталей. Особливу увагу приділяли оновленню розподільчих валів (розподільчий вал був деталлю, яка розподілялась між родичами та знайомими), колінчатих валів, кульових опор, рульових тяг, бензинових насосів, водяних насосів системи охолодження двигуна тощо. Після 1991р виробничі підрозділи станцій стали самостійними та певний час оновлювали деталі для завезеного з Європи металобрухту у вигляди іноземних автомобілів з за межовим терміном експлуатації. З плином часу цей напрямок отримав розвиток на основі сучасних імпортних технологій і в теперішній час з успіхом поповнює потреби споживачів в особливо дорогих складових ( автоматичні коробки передач, турбокомпресори, генератори та стартери, гібридні агрегати). Широка програма подальшого оновлення великої кількості деталей чикає свого розвитку.

У Європі відновленням складових та централізованого ремонту агрегатів почали займатися в 60-х роках. [7.3]. "Volkswagen" за допомогою імпортерів своїх машин у різних країнах почала збирати коробки передач, водяних і масляних насосів, всього понад 200 найменувань і для централізованого ремонту. Відновлені агрегати і деталі мають нижчу ціну, ніж нові. Гарантійний термін на них майже досягає терміну гарантій на нові вироби. Відновлення зношених вузлів і агрегатів практикують "Ford Motors", "Volvo", "Saab", "Chrysler", "BMW", "Caterpillar" та інші компанії [7.1]. Прибутковість при продажу відновлених агрегатів не нижча, ніж при продажу нових. Торгівля відновленими вузлами стала основою окремого напряму – "сервісу з обміну агрегатів", який особливо розвинувся в сфері ремонту порожньо - будівельної, землерийної, сільськогосподарської та іншої техніки, експлуатованої у віддалених від великих населених пунктів місцевостях. Наприклад, в Англії, фірма "Bawmaker" обмінює і відновлює близько 3000 найменувань вузлів і агрегатів для техніки компанії "Caterpillar"[7.3].

На Заході серед покупців використаних або відновлених деталей помітна роль страхових компаній. Вони організовують власні майстерні для ремонту пошкоджених автомобілів з використанням старих і відновлених деталей та вузлів. Такий ремонт обходиться цим компаніям дешевше, ніж оплата страхової премії. Страхові компанії мають договори про закупівлю запасних частин з фірмами, що займаються розбиранням старих автомобілів і відновленням деталей. У свою чергу, страхові компанії продають цим фірмам автомобілі, які недоцільно ремонтувати. На нашому ринку активне постачання запасних частин з розібраних автомобілів здійснюють приватні підприємці чи малі фірми, послугами яких користуються незалежні станції технічного обслуговування та автовласники при самообслуговуванні. Централізоване відновлення агрегатів на нашому ринку тільки починає розвиватися. Поки що не цей бізнес не є пріоритетним, але якраз в наших умовах низьких доходів населення він вже сьогодні може бути високоприбутковим та перспективним