79. Наука в системі духовної культури

Наука – це особливий вид пізнавальної діяльності, спрямованої на здобуття, об'єктивних, системно організованих і обгрунтованих знань просвіт.

Отже, основною функцією науки с розробка та теоретична систематизація об’єктивних анань про буття. Цэ система понять про явища і закони матеріального світу та духовної діяльності людей, яка дас змогу исредбачати і перетворювати дійсність в інігрітих суспільства.

252

Змістом науки і її результатом є цілеспрямовано зібрані факти, розроблені гіпотези і теорії, прииоми та методи дослідження. Істинність наукових понять перевіряєтьМЇдоводитьсясуспільною практикою. Поняття науки включає в себе як процес вироблення наукових знань, гак і всю систему перевірених практикою знань, а остання (система) формує в сукупності наукову картину світу.

Наука як форма культурної людської діяльності є історичним явищем. Це порівняно пізній продукт культури. Тисячоліттями життєдіяльність людей здійснювалася без науки. Покоління за поколінням використовувало лише емпіричний досвід, сприймаючи світ через призму міфології та релігії. Поступово з’явилися крихти “наукоподібних” знань. Вважається, що наука як сфера культури склалася в Європі лише в епоху пізнього Середньовіччя та початку Нового часу.

Наука дає людству можливість використовувати сили природи, розвивати матеріальне виробництво, змінювати суспільні відносини. Вона сприяє формуванню наукового світогляду, розширює кругозір людини, звільняє її від забобонів та помилок.

Науки поділяються на фундаментальні і прикладні. Фундаментальні науки пізнають закони, які управляють поведінкою та взаємодією базових структур природи, суспільства і мислення. Ці закони та структури вивчаються безвідносно до їх практичного використання. Метою ж прикладних наук є застосування результатів фундаментальних наук для розв’язання як пізнавальних, так і соціально-практичних проблем.

Наука як соціальний інститут стала одним з найважливіших факторів соціально-економічного потенціалу, тому політика в галузі науки перетворилася в одну з провідних сфер соціального управління.^ Якщо на кінець XIX ст. наука виконувала допоміжну роль щодо виробництва, то в умовах науково-технічної революції вона стала її найважливішим компонентом, рушійною силою. Розвиток науки, як правило, випереджає розвиток техніки та виробництва, формується єдина система “наука – техніка виробництво , в якій наука посідає провідне місце. Для сучасної науки

253

характерним є тісний взаємозв язок з технікою, Де. ™лі Чіткіше проявляється тенденція перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства, зростає та поглиблюється іі роль в усіх сферах суспільного життя. .

Крім того посилюється тенденція, коли наука із зд. собу технічного прогресу перетворюється на органічну частину соціального і культурного розвитку, щ0 Пр0являється не лише в ставленні людини до природи, а й у ставленні до інших людей, до суспільства в цілому. Наука стає органічною складовою культури також в тому розумінні, що вона сприяє розвиткові творчого потенціалу людини.