20. “Філософія життя”

“Філософія життя” – це ірраціоналістичний напрямок, що сформувався в кінці XIX – на початку

XX ст. Він виник як реакція на кризу класичного західного раціоналізму. Найбільшого поширення філософія життя набула в першій чверті XX ст. У подальшому цей напрямок втрачає свою самостійність і його принципи використовуються екзистенціалізмом, персоналізмом, феноменологією і, особливо, філософською антропологією. Представниками “філософії життя” є Фрідріх Ніцше (1844–1900), Анрі Бергсон (1859–1941), Вільгельм Дільтей (1833–1911), Георг Зіммель (1858–1918), Освальд Шпенглер (1880–1936)і та ін.

“Філософія життя” розглядає все, що існує, як форму прояву “життя”. При цьому поняття “життя” розглядається як первинна цілісна реальність, яка не

85

тотожна ні духу, ні матерії і може бути осягнуТа

лише інтз "    життя” „„„

жали, що

у вченні і,..–,  .

можна вважати одним із джерел ірраціоналізму, 0б-

-і nmvMV RlH

“на ш а^л.7, *”* ,

лише Інтуїтивно. Засновники “філософії життя” ВВ8 жали, що основою життя і його проявом є воля. Так німецького філософа А. Шопенгауера, Як'

"" *Л’ч,'’”Лт>0 Тїіон/Ит

сТоюТтьВся^;ГмаГво;ГтГДносно розуму Він стверпж^ав що воля, тобто мотиви, бажання, спонуки до ЇШ самі^роцеси реалізації цих дій є специфічними, відносно самостійними. При цьому, і це головне, воля визначає спрямованість і результати розумового пізнання. Тобто на місце розуму має бути поставлена воля, яка незалежна від контролю з боку розуму і не має ні причин, ні основи. Це абсолютне вільне хотіння”. Крім того, воля пронизує весь світ, вона –■ першоначало й абсолют. Світ, за А. ІПопенгауером, є нічим іншим як “волею і уявою” (див. його працю “Світ як воля і уявлення”, розділ Першоджерела").

Ф. Ніцше також вважав волю основою життя. Але життя є проявом не абстрактної світової волі, як у

А. Шопенгауера, а “волі до влади”. Ця воля є не лише визначальним, головним стимулом життєдіяльності людини, а й життя взагалі, буття як такого. “Щоб зрозуміти, що таке “життя”, – пише Ф. Ніцше, – і якого роду устремлінням і напруженням воно є, ця формула має однаковою мірою відноситися як до дерева і рослини, так і до тварини”. І далі: “Задля чого дерева первісного лісу борються одне з одним? Із-за владні” (див. його працю “Жадання влади”).

Сама назва цього ірраціонального напрямку в філософії вказує на його центральне поняття – “життя”. Воно виступає в ролі первинної реальності, цілісного процесу, як безперервне творче становлення “живого”. Життя протистоїть нежиттю, всьому неорганічному, застиглому. Тому, якщо “життя” перебуває в постійному русі і протиріччі, наука не може бути ефективним засобом пізнання цього життя. Це пояснюється тим, що наука, використовуючи аналітичний метод, розкладає явища життя на окремі частини, в язки між ними наука здатна пояснити, а тому вона

“ГИТИ СВІТ иа К°РИСТЬ людини, створювати нові предмети, процеси тощо. Але зрозуміти сутність світу наука (роаум) Роау„^,ж„Глюдяш

86

орієнтований, має мету, а “життя” вище будь-якої цілеспрямованості. Тому на перше місце переміщуються не раціональні, а інтуїтивні форми пізнання.

Істина не доступна кожному в процесі навчання, її пізнання носить недемократичний характер, виникає проблема “аристократизації” пізнання. Звідси – висока оцінка особистості та її творчості. Людина реалізує себе як особистість в історії і культурі. Її творчість відповідає “життю”, вона є і процес, і одночасно результат біологічного і соціального пристосування. Людина живе в історії, але історія не має об’єктивних законів. Вона має долю, і людина має долю. Загальна історія людей – це фікція.

Свою долю мають кожна культура і кожна цивілізація. Вони виникають, розвиваються і руйнуються відповідно до циклів часу. Цивілізація і культура мають свою специфіку, своєрідність, тому не можуть серйозно впливати одна на одну. Кожна з них має свої цінності, що час від часу змінюються. Є цінності “життя”, які не залежать від специфіки культур. Це цінності, які відображають “стадні інстинкти”, мораль рабів, масові упередження (рівність, справедливість) тощо. Основні настанови і цінності “філософії життя” – прагнення до життя, відсутність страху смерті, бажання бути сильнішим за інших, воля до влади, благородство й аристократизм духу.