Приклади розв’язування типових задач з «Регіональної економіки»

На практичних заняттях з «Регіональної економіки» використовують низку типових задач з:

а) розрахунку виробничо-збутової зони підприємства;

б) вибору найоптимальнішого варіанту розміщення виробництва;

в) з оцінки ефективності діяльності підприємств;

г) оцінки рівня розвитку регіонів та ін.

А) Типові задачі з обрахування збутової зони підприємств можна вирішити за формулою: Р = (П₂ – П₁ + Т₂ Д): (Т₁ + Т₂), де П₁, П₂ – приведені витрати на виробництво продукції підприємствами 1 і 2, Д – відстань між підприємствами, Т₁, і Т₂ – витрати на перевезення одиниці продукції на відстань 1 км від 1-го підприємства до другого і від 2-го до першого. Часто студентам важко запам’ятати цю формулу. Це зовсім не обов’язково. Треба зрозуміти економічну суть задачі і з допомогою найпростіших арифметичних дій вирішити її.

Приклад вирішення задачі: П₁ на першому підприємстві – 20 грн. П₂ на другому підприємстві – 30 грн., Т₁ = 2 грн., Т₂ = 1 грн. Д = 1000 км. Перше підприємство збуває свою продукцію на відстані х км, друге підприємство – відповідно на відстані (1000 – х) км. На відстані х від першого підприємства і на відстані (1000 – х) від другого підприємства витрати на виробництво і перевезення продукції від 1-го підприємства у бік 2-го дорівнюють витратам на виробництво і перевезення продукції від 2-го підприємства у бік 1-го. Складаємо просте порівняння з одним невідомим:

П₁ + Т₁ Х = П₂ + Т₂ (Д – Х),

20 грн. + 2 грн./км Х = 30 грн. + 1 грн./км (1000 км – Х),

2х = 3 0 – 20 + 1000 – Х,

3х = 1010,

х = 303 км,

Д – Х = 1000 – 303 = 697 км.

Таким чином, від 1-го підприємства вигідно вивозити продукцію на відстань 303 км., а від 2-го – на відстань 697 км.

Б). Задачі з вибору найефективнішого варіанту розміщення підприємства вирішують з допомогою формули приведених витрат (затрат): П = С + Е К → min, де П – приведені витрати; С – собівартість виробництва (поточні або тимчасові витрати), тобто це всі витрати на виробництво одиниці продукції, які включають у себе витрати на матеріали, сировину, паливо, енергію, заробітну плату, амортизаційні та інші витрати; К – капітальні вкладення (одноразові витрати, або кошторисна вартість), тобто це витрати на будівництво підприємства, його обладнання; Е – коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, якій дорівнює Е = , де t – строк окупності капітальних вкладень. Таким чином, С розраховано на конкретний рік, а К надається на весь строк експлуатації підприємства. Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень служить для “приведення“ капітальних вкладень на один рік (за такій рік приймають один рік окупності капітальних витрат). Тому ця формула і називається “формулою приведених витрат“. За кожним варіантом розміщення розраховують приведені витрати. Найефективнішим буде варіант, в якому витрати найменші. Відповідно, дохід, який визначається, як різниця між ціною продажу продукції і витратами на її виробництво, буде максимальним.

Приклад вирішення задачі. Є три варіанти розміщення підприємства. У першому варіанті собівартість продукції дорівнює 180 грн., капітальні витрати – 240 грн.; відповідно, у другому варіанті: С = 150 грн., К = 2000 грн.; у третьому варіанті: С = 200 грн., К = 1800 грн.; робимо розрахунки (коефіцієнт Е приймається нормативним – 0,12; для сільського господарства він дорівнює 0,1):

П₁ = 180 грн. + 0,12 х2400 грн. = 468 грн.,

П₂ = 150 грн. + 0,12 х2000 грн. = 390 грн.,

П₃ = 200 грн. + 0,12 х1800 грн. = 416 грн.

Вибираємо другий варіант, тому що витрати тут найменші, відповідно, дохід, який можна отримати, буде максимальним.

В). Оцінка ефективності підприємства може здійснюватися за різними формулами:

а) розрахунок повного економічного ефекту (доходу) за рік:

Е = Д = Ц – С , де Д – річний дохід; Ц – ціна, за якою продана продукція; С – собівартість виробництва, яка включає у себе також усі податкові виплати, що передбачені законом.

Приклад вирішення задачі. Пшеницею засіяно 200 га орних земель. Урожайність при внесенні одиниці добрив на 1 га, дає добавку до врожаю 0,1 ц /га. Заготівельна ціна на зерно – 120 грн./ц. Собівартість зерна для господарства – 90 грн./ц. На поле внесено 120 од. добрив на 1 га. Визначити економічний ефект від зернового господарства при внесенні добрив.

Підрахуємо на скільки збільшився урожай при внесенні добрив на усьому полі: 120х0,1 ц/га х200 га = 2400 ц. Дохід від продажу 1 ц пшениці становить (заготівельна ціна мінус собівартість виробництва): 120 грн./ц – 90 грн./ц = 30 грн./ц. Відповідно, дохід від додаткової кількості пшениці, яка отримана за рахунок внесення добрив, становить: 30 грн./ц х2400 = 72000 грн.;

б) розрахунок абсолютної економічної ефективності визначається, як відношення отриманого річного доходу до витрат на його виробництво:

Е_абс. = де

Е_річ. – річний дохід (можна позначити також знаком “Д”, як у попередній задачі); С + Е_н К – приведені витрати; Е_абс. – абсолютна економічна ефективність. Це – безрозмірна величина (на відміну від “Д”). За своєю суттю це є коефіцієнт. Він показує, скільки одиниць доходу дає одиниця витрат. Чим він більший, тим, відповідно, підприємство працює ефективніше.

Приклад вирішення задачі. Два підприємства отримали річний дохід 6  млн.грн. і 8 млн.грн. Приведені витрати склали, відповідно, 8 млн. грн. і 10 млн.грн. Яке з цих підприємств працює ефективніше ?

Спочатку розрахуємо коефіцієнт абсолютної економічної ефективності для кожного підприємства за формулою:

Е = , або Е = ,

Е₁ = = 0,75 , Е₂ = = 0,8 .

Коефіцієнт Е₂ більший від Е₁, відповідно, друге підприємство, при інших рівних умовах, працює ліпше, ніж перше;

в) ефективність виробництва визначається також показниками: фондовіддачі; продуктивності праці; рентабельності; енерго- і ресурсомісткості та іншими.

Г). Рівень розвитку регіонів можна визначити за допомогою методу індексів. Його суть полягає в тому, що середній показник по країні приймають за 1 або за 100 %. Аналогічні показники по регіонах країни розраховують відносно середнього по країні, потім проводять ранжування регіонів за розрахованим індексом. Райони з індексом більшим, ніж “1“, відповідно, мають високий рівень розвитку (за показником, який розглядається).

Показники спеціалізації можна визначити за такими формулами:

1) К_мс = 100%, де

К_мс – коефіцієнт міжрайонної спеціалізації; V_l – обсяг продукції, що вивозиться за межі району; V_мо – обсяг цієї ж продукції у міжрайонному обміні країни.

Приклад вирішення задачі. Обсяг видобутку нафти в районі становить 2,5 млн. т; за межі регіону вивозиться 2 млн. т; загальний обсяг нафти, яка перевозиться у межах країни (внутрішні перевезення), – 5 млн. т. Визначити, чи належить видобуток нафти у цьому регіоні до галузей спеціалізації, чи ні.

Розрахуємо коефіцієнт міжрайонної спеціалізації:

К_м.с. = = 0,4.

К_м.с. – максимальний може дорівнювати 1; звичайно, він менший від одиниці. У нашому варіанті К_м.с. = 0,4. Це становить 40 % міжрайонного обміну даної продукції. Це – значна величина. Відповідно, нафтовидобувна промисловість цього району належить до галузей спеціалізації.

2) К_т = , де

К_т – коефіцієнт товарності продукції; V_в – обсяг продукції, що вивозиться за межі району у вартісному виразі; V_р – обсяг усієї подібної продукції, яку виробляє район у вартісному виразі. По суті, це – питома вага продукції , яку вивозять за межі району, від загального обсягу виробництва цієї продукції в районі.

Приклад вирішення задачі. Нафтопереробна промисловість району продає продукції за межі регіону на суму 15 млн. грн. Всього ця галузь випускає продукції на 25 млн. грн.

Розрахуємо коефіцієнт товарності:

К_т = = 0,6.

К_т = 0,6, тобто 60 % продукції нафтопереробної галузі вивозиться за межі району. Цю галузь можна віднести до галузей спеціалізації. К_т – може дорівнювати 1, або бути меншим. Чим ближчий коефіцієнт товарності до одиниці, тим більший ступінь спеціалізації галузі.

3) К_л = , де

К_л – коефіцієнт локалізації галузі в районі; К_в – частка галузі в загальному виробництві всієї продукції в районі; К_г – частка даної галузі по країні у загальному виробництві продукції всієї країни.

Приклад вирішення задачі. Машинобудування дає 20 % всієї продукції району, харчова промисловість – 50%. Машинобудування країни має питому вагу у загальному виробництві в країні 40 % , харчова – 20 % .

Визначити, які галузі належать до галузей спеціалізації.

Розрахуємо коефіцієнти локалізації для кожної галузі:

К_л = = = 0,5; К_л = = = 2,5.

Харчова промисловість є галуззю спеціалізації, тому що К_л для цієї галузі в районі більший за одиницю. Виробництво належить до галузей спеціалізації, коли його коефіцієнт локалізації дорівнює або більший за одиницю.

4) К_в = , де

К_в – коефіцієнт виробництва продукції в районі на душу населення; К_г – частка продукції галузі району у виробництві подібної продукції в країні; К_н – частка населення району в загальній чисельності населення країни.

Приклад вирішення задачі. В районі проживає 5 % населення країни. Машинобудування району дає 10 % продукції машинобудування країни; хімічна промисловість району дає 3 % продукції хімічної промисловості країни. Визначити, яка з цих галузей належить до галузей спеціалізації.

Розрахуємо коефіцієнти для кожної галузі:

для машинобудування К_в = = = 2; для хімічної промисловості К_в = = = 0,6.

До галузей спеціалізації району належить машинобудування, тому що К_в має бути більшим або дорівнювати одиниці.

5) можна визначити також загальний індекс районної спеціалізації (С):

С = С_л С_с, де

С_л – індекс (коефіцієнт) локалізації; С_с – індекс ефективності виробництва (відношення обсягу виробництва на одиницю витрат у районі до аналогічного показника по країні). Останній показник показує, у скільки разів одержаний в районі ефект більший або менший від середнього по країні. Галузь належить до спеціалізованих, якщо індекс спеціалізації дорівнює або більший за одиницю.

Приклад вирішення задачі. В районі машинобудування має С_л = 1,5, хімічна промисловість – С_л = 0,9. Обсяг виробництва на одиницю витрат в районному машинобудуванні становить 10 (в країні 5), в хімічній промисловості – 20 (в країні 15). Визначити, яка з цих галузей належить до галузей спеціалізації.

Спочатку визначимо С_с для кожної галузі:

для машинобудування С_с = = 2; для хімічної промисловості С_с = = 1,3.

Далі визначаємо С:

для машинобудування С = 1,5х2 = 3;

для хімічної промисловості С = 0,9х1,3 = 1,2.

Висновок: обидві галузі належать до галузей спеціалізації, тому що мають С більший за 1.

6) часто потрібно визначити рівень комплексного розвитку господарства району (К_к). Цього досягають за формулою:

К_к = (У_1р У_2р) : (У_1п У_2п), де

У_1р,У_2р – питома вага району в країні за основними економічними ресурсами, наприклад, трудовими, паливними; У_1п,У_2п – частка відповідних галузей, наприклад, трудо- і паливомістких.

Приклад вирішення задачі. Є два райони. В першому частка паливних ресурсів становить 20 % від загальнодержавних, у другому – 30 % . В першому районі частка галузей, які використовують паливо, становить 10 %; в другому – 20 %. Визначити, у якому районі рівень комплексного використання паливних ресурсів вищий.

Розрахуємо коефіцієнт комплексного розвитку для кожного району:

К₁ = = 2; К₂ = = 1,5.

Рівень комплексного використання вищий у другому районі, тому що К найменший.

К не може бути меншим за одиницю, тому що не може бути використано ресурсів більше, ніж їх є (в іншому випадку це означає, що частка ресурсу ввозиться в район). У випадку, коли К набагато більший за 1, це означає, що значна частка ресурсу не використовується. Тобто в ідеалі К наближається до 1. Отже, ресурс використовується найповніше.

В даній задачі було розраховано коефіцієнт комплексності використання тільки одного ресурсу. Для визначення показника повної комплексності необхідно врахувати всі ресурси і всі галузі, які їх використовують.

Приклад вирішення задачі. Введене до ладу підприємство за рік спричинило зниження диференціальної ренти І на навколишніх сільськогосподарських угіддях площе 200 га на 100 грн./га, а на віддалених угіддях площею 100 га на 50 грн./га. Щорічні збитки в інших галузях склали 15000 грн. Вартість введення очисних споруд становить 1 млн. грн.., а експлуатаційні видатки на їх утримання – 120 тис. грн.. Визначити величину збитків, завданих забрудненням навколишнього середовища.

Для отримання результату задачі потрібно додати всі витрати (збитки), пов’язані із введенням в експлуатацію підприємства. Так збитки від зниження якості земельних ресурсів через втрату рентного доходу можна розрахувати:

200 га х 100 грн./га + 100 га х 50 грн./га = 25000 грн.

З урахуванням збитків в інших галузях:

25000 грн. + 15000 грн. = 40000 грн.

Будівництво очисних споруд є необхідним природоохоронним заходом, а тому витрати на їх будівництво і експлуатацію треба теж відносити на величину збитків від введення господарського об’єкту. Але тут є один момент. Оскільки всі втрати ренти і збитки у інших галузях річні, то й величину витрат на будівництво треба брати до уваги за рік. При цьому потрібно знайти приведені витрати.

40000 грн. + (120000 грн. + 0,12 х 1000000 грн.) = 280000 грн.