Тема 5. Творча особистість Миколи Хвильового (Фітільова) (1893 - 1933) План

1. Місце і роль М.Хвильового в літературно-мистецькому житті Ук­раїни 20-х pp.

2. Естетичні гасла М.Хвильового. Поняття "України", "Москви" та "Європи" в інтерпретації прозаїка. Кентавризм Хвильового-митця і політика як трагедія неминучої дихотомії. Естетика революції у М.Хвиль­ового.

3. Рання романтична проза письменника. Особливості індивідуальної манери. Новаторство збірки "Сині етюди". Романтика вітаїзму.

4. Проблема "революції і людини" в новелістиці М.Хвильового.

5. Іронічно-сатирична проза письменника.

6. Проблема національного буття в "Повісті про санаторійну зону".

7. Пророчі візії прози М.Хвильового. Роман "Вальдшнепи".

Тексти

Поезії зі зб.: Молодість; Досвітні симфонії.

В електричний вік.

Вступна новела. Життя, Колонії, колонії. Редактор Карк Кіт у чоботях.

Солонський яр. Синій листопад. Свиня. Легенда. Арабески. Повісті та оповідання: Я (Романтика), Пудель. Повість про санаторій ну зону. Сен-

гиментальна історія. Мати. Іван Іванович. Вальдшнепи. Камо грядеш. Думки проти течії. Апологети писаризму. Україна чи Малоросія?

Література

Агеєва В. Микола Хвильовий // Гроно нездоланих співців: Літературні портрети письменників XX століття, твори яких увійшли до оновлених про­грам. - К., 1997. - С. 112-122.

Агеева В. Автор і герой у структурі новел М.Хвильового // Слово і час. -

1993. - С. 16-21.

Агеева В. "Зайві люди" у прозі М.Хвильового // Слово і час. - 1989. - № 10-С. 3-10.

Безхутрий Ю. Микола Хвильовий: проблеми інтерпретації. - X., 2003. - 495 с. Біленький О. В шуканнях нової повістярської форми // Білецький О. Літературно-критичні статті. - К-, 1990. - С. 8-16.

Бойко Ю. Микола Хвильовий. З останніх творів М.Хвильового: Ще раз про Миколу Хвильового // Бойко Ю. Вибрані праці. - К., 1994,- С. 244-285.

Гаврильченко О., Коваленко А. Хвильовий. Холодний яр та громадянська війна //Слово і час. - 1992. - № 8. - С. 52-59.

Голубенко 11. Трагедія Миколи Хвильового//Хроніка 2000. - 2000. - Вип.

39. 40. - С. 152-163.

Голубева З.С. Микола Хвильовий // Голубева З.С. Двадцяті роки XX ст. Зошит другий: найвидатніші письменники доби. - X, 2001.

Гординский С. Поезія М.Хвильового // Іординський С. На переломі епох: Літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади. - Л., 2004. - С. 174-184.

Іординський с. Бій за Європу. В десятиріччя смерті Миколи Хвильового) // Гординський С. На переломі епох: Літературознавчі статті, огляди, есеї, ре­цензії, спогади. - Л., 2004. - С. 193-198.

Гречанюк С. День повернення Миколи Хвильового // Гречанюк С. На тлі XX століття: Літературно-критичні нариси. - К., 1990. - С. 99-138.

Грищенко О. Іван Іванович: Текст і контекст// Вітчизна. - 1989. -№ 2. - С. 136-142.

Гундорова Т. Руйнування романтичної метафізики // Слово і час. - 1993. - № 11. - С. 22-28.

Донцов Д. Микола Хвильовий // Українське слово: Хрестоматія ук­раїнської літератури та літературної критики XX ст.: У 4 кн. - Кн.. 1. - К.,

1993. - С.654-671.

Жулинський М. Микола Хвильовий // Жулинський М. - Слово і доля. - К., 2001.

ЗеровМ. Два прозаїка//Зеров М. Твори: В2т. - Т. 2. - К., 1990.-С.518-520. Коваль В. Сталінський вирок Миколі Хвильовому // Літ. Україна. - 1988. - № 49.

Колісниченко А. Катастрофа Кентавра // Київ. - 1997. - № 7-8; 1998. - № 10. Констанкевич L "Зона" у часово-просторовій організації Миколи Хвильо­вого // Наукові записки аспірантів. - Луцьк, 1997. - Вип.. 2. - С. 82-90. Лігостова О. Вибір героїв Хвильового // Слово і час. - 1995. - № 1.

Мейс Д. буремний дух розстріляного Відродження // Сучасність. - 1994. -

11. -С. 31-42; № 12. - С. 73-82.

Мельник В. Початок трагедії Миколи Хвильового // Київ. - 1990. - Лн 1.

• С. 41-47

Пахаренко В. Суть та еволюція ідеології Миколи Хвильового // Молода нація. - 1997. - № 4.

ПлющЛ. 1 < 3, аае Кантор мав рацію//Сучасність. - 1993. - № 10. -С. 139-154 Сулима М. "Горная республіка" Сковороди та "Загірня комуна” Хвильово­го// Слово і час. - 1994. - Лв 2. - С. 433-48.

Тарнавський О. Микола Хвильовий в опінії сучасників // Тарнавський О. Відоме й позавідоме. - К., 1999. - С. 172-182.

Хоменко О. Куди ведуть дороги "шведських могил"? (Микола Хвильовий і проблематика становлення утопічного дискурсу української літератури) // Молода нація. - 2003. - № 3.

Шевчук В. Драма Миколи Хвильового // Слово і час. - 1994. - № 2. - С.

39. 48. Шерех Ю. Літ Ікара (Памфлети Миколи Хвильового) // Шерех Ю. Пороги і Запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології: У 3-х т. - X., 1998. -

12. -С. 148-155.

Поміркийте над висловлюваннями:

Д. Донцов: "Як би не розв’язувати "Загадки Хвильового" і його наглої смерти, розв'язка буде, проста. Загадка смерти в цім випад­ку була й загадкою життя. Хоч би він навіть сам натиснув курок револьвера, зброю вложила йому до рук та сам,а, "велетенська, фа­тальна" сила - як він її звав - яка нищила його за життя, яка за­била Чупринку і Міхновського, звела в ранню могилу Шевченка і 11. Грабовського, зробила божевільним Гоголя, минаючи масу інших, "не­званих вояків" пера: - Москва.

В

L

. Агеєва: "Плекаючи надії на небачений розквіт українського мистецтва, навіть на месіанську роль своєї молодої нації, письмен­ник насамперед наголошує на необхідності позбутися віковічного назадництва: "Без російського диригента наш культурник не мис­лить себе. Він здібний тільки повторювати зади, мавпувати" (II, 471). Саме тому, вважав Хвильовий, сучасне мистецтво переживає кризу".

М. Зеров: ".Крик серед півночі в якімсь глухім околі" - я не знаю слів, які б краще характеризували нашу літературну суперечку цього року, а власне - листи Хвильового, що дали їй привід. Можна ще сказати інше, - як сказав на диспуті Могилянський: "В кімнаті, де було так душно, що дихати ставало важко, раптом відчинено вікна, і легені разом відчули свіже повітря".

С. Павличко: "Етюди Хвильового демонструють не безладний потік імпресій, вражень автора, а скоріше потік думок, асоціацій, ситуацій, між якими існує логічний зв'язок. Вони мають численні літературні підтексти й алюзії. Вони свідомо спрямовані проти попередників і традицій. Хвильовий відкрито декларативний: "По­ет знав, як далеко одійшов запах тобілевичо-старицьких бур'янів, що прекрасно пахли після "Гайдамаків" і "Катерини", як далеко і "Тіні забутих предків", і все, що хвилювало юність, а тепер зали­шило тільки сірого чортика ".

Ю. Бойко: "Номінально був комуністом. Фактично - перетво­рився в найзапеклішого ворога комунізму. /.../ Переродження Хви­льового починалося з того, що він разючою сатирою показав гниль совєтського устрою згори донизу".