Тема 20. Феномен "Празької школи" в українській літературі План

1. історичні та мистецькі передумови формування явища.

2. Світоглядні засади "Празької школи".

3. Дмитро Донцов і "пражани".

4. Вплив доктрини "державницької літератури" на "вісниківську квад­ригу" (Є. Маланюк, Л. Моеендз, О. Теліга, О. Ольжич).

5. Тематика та стильові риси поетів "Празької школи": спільне та відмінне:

1. Філософія боротьби і оптимізму в збірці Юрія Дарагана "Сагайдак";

2. особливості трактування письменником образу гетьмана в поемі "Мазепа";

3. провідні мотиви творчості Леоніда Мосендза;

4. поетичний світогляд та стильовий синкретизм лірики Олега Ольжича;

5. поезія ніжності і боротьби Олени Теліги.

6. вияв романтичного та неокласичного начала в поезії Олекси Сте­фановича;

7. історіософські мотиви творчості Оксани Лятуринської;

8. образ ліричної героїні поезій Наталії Лівицької-Холодної;

Тексти

Юрій Дараган. Вірші зі зб. Сагайдак. Мазепа.

Леонід Моеендз. Подєбрадські дні. €. Маланюкові. О. Коваленкові. Сонетність. Волинський рік.

Олег Ольжич. Вірші Зі зб.: Рінь; Вежі; Підзамчя . Незнаному воякові. Олена Теліга. Поезії. До проблеми стилю. Партачі життя. Якими нас прагнете. Євген Маланюк. Вірші зі зб.: Стилет і стилос; Гербарій; Земля й залізо; Земна мадонна; Перстень Полікрата; Остання весна; Серпень; Перстень і посох.

Оксана Лятуринська. Вірші зі зб.: Гусла; Княжа емаль.

Наталя Лівицька-Холодна. Вірші зі зб.: Вогонь і попіл; Сім літер. Олекса Стефанович. Сон Перуна. З давиього-давнього. Мене сонцем налито... Орда іде. Дорошенко. Волинь. Сонет. Хрест.

Література

Ваган О., Г'узар 3,₅ Чсрвак Б. Лицарі духу: Українські письменники націоналісти - "вісниківці". - Дрогобич, 1996.

Баган Олег. Націоналізм і націоналістичний рух. - Дрогобич, 1994.

Б

г

ойко Ю. ОлегОльжич як поет // Бойко Ю. Вибрані праці. - К., 1992. Войчишин Ю. Ярий крик і біль тужавий: Поетична особистість Євгена Маланюка. - К., 1993.

Дараган Ю.Ю. Срібні сурми: Поезії / Біограф, нарис, упоряд. та прим. Л.В.Куценка. - К.. 2004.

Донцов Д. Трагічні оптимісти //Донцов Д. Дві літератури нашої доби. - Л.,

1991. -С. 279-285.

Ільницький М, Від "Молодої Музи" до "Празької школи". - Л., 1995. Ільницький М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20-30-х років. - К.,

1992.

Ільницький Микола. Юрій Дараган - перший поет "Празької школи" // УМЛШ. - 1992. - ш 1992. - jvfe 5-6.

Ільницький М. Stephanos Олекси Стефановича//Дзвін. - 1993,- N 2-3. - СІ 50-157.

Кривчикова О.В. "Національний міф" та його трансформація в українській еміграційній поезії (на прикладі "празької школи"): Автореф. дне... канд. філол. наук: 10.01.01 // НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. - К, 2002.

Кривчикова О. В. Наталя Лівицька-Холодна: роман життя жінки та емігранта //Український альманах. 2002. - Варшава, 2002. - С. 196-203.

Кривчикова О. В. Первинні стихії як основа "нового" національного міфу "Празької школи" // Слово і час, - 2001. - № 4. - С. 79-83.

Кривчикова О. В, Стилістична характеристика празької школи як віддзер­калення національних пошуків // Слово і час. - 2001. - ,№ 10. - С. 68-74.

Маланюк Є. Спізнене покоління (Леонід Мосендз і інші)// МаланюкЄ. Книга спостережень. - К, 1997.

Моравкова А. Празька поетична школа. Олег Ольжич. // III Міжнар. Конгрес україністів. - К: Обереги, 1996. - С. 176-182.

Набитович І. Леонід Мосендз - лицар святого Грааля: Творчість письмен­ника в контексті європейської літератури. - Дрогобич, 2001.

Неврлий Мікулаш. Празька поетична школа // Муза любові й боротьби: Українська поезія празької школи. - К.. 1995. - С. 3-І9.

ОУН: минуле і майбуття. - К, 1993. - С. 68-81.

Ольжич О. Незнаному Воякові / Упоря., післямова й приміт. Л. Черева- тенка. - К, 1994; Ольжич О. Цитадели духа / Впоряд, передне слово й примітки М. Неврлого. - Лондон, 1991.

Погребенник В. Дух давнини, вкарбований у слові (До 105-річчя від дня народження Оксани Лятуринської) // Українознавство - 2007. календар- шорічник / Упоряд. Валентина Піскун, Анатолій Ціпко, Олена Щербатюк. - Київ, 2006.-С. 217 - 220.

Погребениик В. Володарка ніжності й пристрасті (До 105-річчя віддня на­родження Нагалі Лівицької-Холодної)// Українознавство - 2007. календар- щорічник / Упоряд. Валентина Піскун, Анатолій Ціпко, Олена Щербатюк. - Київ, 2006. - С. 220 - 223.

Просалова БА Поезія "Празької школи": Навчальний посібник. - До­нецьк, 2000.

Сварлик Г. Чи існувала "празька школа" української літератури // Ук­раїнські проблеми. - 1995. - № 2. - С. 87 - 97.

Поміркийте над висловлюваннями:

Є. Маланюк: Прихід політичної нашої дозрілості в розпачливо- таборових умовинах обеззброєного війська і спричинив своєрідну "психічну травму*, яка повела наше покоління в науку, в мис­тецтво, а нашу групу завела в літературу.

М. Ільницький: "Є. Маланюк, О. Ольжич, Л. Мосендз та Олена Теліга становили крило емігрантської поезії, яке гуртувалося на­вколо журналу "Вісник” і здобуло назву "вісниківської квадриги". На їх творчості певною мірою позначився вплив ідеології головного редактора цього журналу Д. Донцова з його абсолютизацією волі і "героїчного чину". Творчість поетів-"вісниківців" позначена впли­вом доктрини "державницькоїлітератури", хоч і не вміщується в її рамки: кожний з названих митців має своє коло тем і мотивів, свою образність та інтонацію, які до того ж не залишалися незмінними. / все ж у творчості "вісниківців" логічно-ораторське начало домінувало над зображально-мелодичним, "метафора чи­ну" - над "метафорою споглядання", герой цієї поезії був радше за­кований у панцир дружинника, ніж напоєний любовним трунком Лади звідси ставлення до жінки, зокрема образ жінки-українки, а в широкому плані - України".

Ю. Шерех: "Не стилістика, отже, об'єднує "пражан" у цілість, спільного треба шукати в рисах світогляду, віри, ідеології".

Б. Рубчак: "...давно пора окреслити той дуже своєрідний, саме "пражанський", експресіонізм, що йому подібного (незважаючи на подібність окремих рис) не знаходимо ніде в українській поезії".

М. Неврлий: "Стильово поети празької школи були переважно неоромантиками. Динамічна напруга їхнього вірша відбивала то- с 'вчасну нес покійну епоху. Філософською й психологічною заглиб­леністю вони інклінували теж до неокласики ("Рінь" О. Ольжича, празькі цикли Є. Маланюка, "Прокляті роки" Ю. Клена та ін.), яку :ш високий художній рівень і вимоги світовості щиро вітали. Тема­тично їхня творчість була спрямована найчастіше в минуле Ук­раїни, набирала часто історіософічної наснаги, акцентувала вуз- пові періоди рідної й світової історії ("Варязька балада", Є. Мала­нюка, "Балада про побратима"Л. Мосендза, "Жанна д'Арк" Ю. Кле­на і гп. д.). Від радянської літератури творчість цієї школи, та й всієї діаспори, відрізняється волелюбством, не радянським, але ук­раїнським патріотизмом, який не був декларативним, органічно випливав з діяльного відношення до проблем народу та його доби".