Тема 19. Шляхи розвитку української літератури в екзилі План

1. Дві хвилі української літературної еміграції: суспільно-політичні та культурні умови розвитку явища, причини та наслідки.

2. Літературно-мистецька організація - МУР (Мистецький український рух). Його значення в консолідації мистецького життя за межами України.

3. Діяльність літературного об'єднання "Слово".

4. Розвиток видавничої справи. Періодика.

5. Основні риси еміграційної літератури (жанри, мотиви, проблемати­ки образи).

Література

Віляїв В. На нєокраянім крилі... - Донецьк, 2003.

Веретюк О. Літературне життя українців у міжвоєнній Польщі. - Тер­нопіль, 1994.

Державин В. Три роки літературного життя на еміграції (1945 - 1947)// У

і.її Українське слово. Хрестоматія укр. літератури та літ. критики XX ст. / Vпоряд. Яременко В., Федоренко Є. - К., 1994. - Кн. 3. - С. 575 - 596.

ГрабовичГ. "Велика Література"// Сучасність. - 1986. - Липень-сернень | (7 - 8). - С. 46 - 86. ” І

Ільницький М. Українська повоєнна еміграційна поезія. - Львів, 1995. і Ільницький М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20-30-х ртків. - К., 1992. Кужель Л. Українські таборові видання у Польщі (20-і роки XX ст.) (Ог­ляд окремих видань та періодики) // Записки Львів, наук, бібліотеки ім. В., Стефаника. - Львів, 1996. - Вип.5. - С. 58-69.

Неборак В. Українська еміграційна літераіура в есеїстиці Є. Маланюка // - Слово і час . - 1993. - № 11.

Погрєбенник Ф. Еміграція і література // Січ. - 1991. - № 10. - С. 22 - 28. і Розумний М. Національна ідея та її самозаперечення // Сучасність. - j

1996. - № 6,- С.58-63.

Сидоренко Н. Національно-духовне самоствердження: У 3 ч. - 4.2. Преса інтернованих українців та цивільної еміграції (Чехія, Румунія, Польща, Єги-^; пет). - К., 2000. ■

Утьяновський В , Ульяновська С. Українська наукова і культурницька еміграція у Чехословаччині між двома світовими війнами // Українська куль­тура: лекції за редакцією Д. Антоновича. - К., 1993. - С. 477-498. .

Шаповал Ю. "Літературно-Науковий Вісник" (1898-1932): Творення дер- j жавницької ідеології українства. - Львів, 2000.

ИІерех Ю. Стилі сучасної української літератури на еміграції // Пороги і Запоріжжя: Література, мистецтво, ідеології: У 3-х т. - X., 1998. - Т. 1.

Шерех Ю. Українська еміграційна література в Європі 1945 - 1949 // По­роги і Запоріжжя: Література, мистецтво, ідеології: У 3-хт. - X., 1998. - Т. 1.

Шерех Ю. МУР і я в МУРі. Сторінки спогадів. Матеріали до історії еміграційної літератури // Пороги і Запоріжжя: Література. Мистецтво. Іде­ології: У 3-х т. - X., 1998. - Т. 2.

Поміркуйте над висловлюваннями: 1

Ю. Клен: "Ми люди без імени й держави, без громадської приналеж­ності!.. А проте вперто стоїмо на своєму мандрівному шляху й не хоче­мо збочити з нього. Ми ладні піти світ за очі, за океани, у краї тропічні чи полярні, аби не вертати додому, - явище, яке не має прикладу в історії. І в цих важких у новинах життя, віддані на ласку чужих на­родів, ставши перехожими гостями - ми далі творимо свою культуру".

У. Самчук: "Лупаймо ту скалу!" Биймо і розбиваймо залишки варварства у наших душах. Творім суспільство великого стилю, міцних дуіи, рівних душ, рівних, витривалих характерів. / тоді ми, творці нашої літератури, не будемо чутися залишеними на власну

долю, тоді наша творчість впоїться в життя, тоді вона сприйме його, бо буде воно мудре, потрібне, велике. І тоді ми автоматично включимося до великого творчого процесу решти культурних кругів нашої планети, і пізнають нас не тільки з географії, не тільки з випадкових меморандумів, а з імен, з мови, з творів, де кожна літера і кожний знак висловить нас учинно і тривало".

І. Багряний: "МУР написав на своїх прапорах гасло творення ве­ликої української літератури, дерзаючи стати на шлях змагання за вихід на одну лінію з найпередовішими літературами світу.

Це зухвало, але це можливо, уже хоч би тому, що соро- кап' ятимільнова надія - надія нерозтраченої творчої потенції - має на цьому етапі історичного розвитку всі шанси на це, не тільки увібравши в себе все, що світ досі сказав, а й маючи свою надзвичай­ну біографію та особливий історичний шлях, достатні сили та ве­ликі жадання і волю вийти на світову арену в усіх ділянках, а от­же має багато чого сказати всьому людству".

І. Грабовим: "...немає сумніву, що еміграційна література періоду ДІПІ, тобто загально беручи, другої половини 1940-их років, становить окрему й чітко визначену добу. Й незалежно від того, чи бачимо її як першу справжню фазу еміграційної літерату­ри (що, на нашу думку, правильніше), чи як продовження процесу, який почався раніше, - вона напевно є тим великим вододілом у всій нерадянській українській літературі цього сторіччя; притаманна їй цікавість посилена згаданою своєрідною функцією - чітко висвітлити те, що було попереду, і те, що йшло по цій добі. (...) Інтенсивність і велика продуктивність цього періоду дозволяють нам говорити про нього як про своєрідний "малий ренесанс".

М. Неврлий: "Треба рішуче відкинути псевдонаукове тверджен­ня про дві окремі літератури, в Україні й діаспорі. У всіх цивілізова­них народів існує єдина, неподільна література, і та, що творила­ся "дома", і та, письменники якої були змушені творити в чужині, далеко від рідної землі. Хіба ж можна вважати виключно еміграційними поетами Міцкевича, Норвіда й багато інших польсь­ких поетів, які свого часу жили й творили в Парижі?.. Незважаючи на всякі ідеологічні відміни й обставини, в яких жили й творили письменники, і українську літературу треба сьогодні розглядати як єдину й неподільну".