Тема 18. МіфосвІт поезії Богдана-Ігоря Антонина (1909-1937)

План

1. Життєпис Б.-І. Антонина.

2. Формування світоглядних засад поета. Погляди Б.-1. Антонима на мистецтво.

3. Експериментаторський характер зб. "Привітання життя".

4. Мотиви та образи поетичної збірки "Три перстені". Стильові домінанти.

5. Естетичний пантеїзм та біологізм збірок "Книга Лева" та "Зелена (-'вангелія".

6. Сюрреалістичне сприйняття світу в зб. "Ротації".

Тексти

Зб.: Привітання життя; Три перстені; Книга Лева; Зелена Євангелія: І дотації.

Література

Антонич Б.-І. Як зрозуміти поезію // Назустріч. - 1935. - № 9.

Весни розспіваної князь: Слово про Антонина. - Л., 1989.

Гординський С. Лабораторія Антонина // [ординський С. На переломі епох: Літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади. - JL, 2004. - С. 165-169.

Гординський С. Богдан-Ігор-Антонич. Його життя і творчість// Гординсь­кий С На переломі епох: Літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спо- іпди.-Л., 2004.-С. 220-235.

Жулинський М. Із забуття - в безсмертя. - К, 1990. - С. 386 - 396.

Ільницький М. Богдан-Ігор Антонич: Нарис життя і творчості. - К: Рад. письменник, 1991. - 207 с.

Ласло-ІСуцюкіЛІ Все на світі має свою душу// Дивослово. - 1994. - № 10-11.

Мокли ця М. Ьотдан-Ігор Антонич // Моклиця М. Модернізм в творчості письменниісівХХсг. - Ч І. Українська література. - Луцьк, 1999. - С. 99-111.

МаринчакВ. Різдвяний цикл Б.-І. Антонина в контексті діалогу' міфообря- дової і релігійної свідомості. - X., 1994.

НазарМ "Весни розспіваної князь" // Дивослово. - 1995. -№10-11.

НеврлийМ Персте ні молодості. - Пряшів, 1966.

НеуважнийФ. Закоханий вжиття поганин//Дивослово. - 1994. - № 7.

Новикова М. Міфосвіт Антонина // Сучасність. - 1992. - № 9. - С. 83-93.

ПавличкоД. Нєзгасаючий перстень життя // Антонич Б.-І. Велика гар-; монія (модерні сгнчна поезія ХХстоліття). - К-, 2003.

Рубчак Б. Богдан-І гор Антонич // Українське слово: Хрестоматія... В 4 кн.

• К., 1994.- Кн.. 2. - С. 688-695.

Славутич Яр. Від земле поклонства до християнства? (Поезія Б.-І. Антони­на) //. Славутич Яр. Меч і перо. - К.: Дніпро, 1992. - С. 252-262.

Стефановська Л. Час у поезії Богдана-Ігоря Антонича // Зустрічі.- 1990.

• № 1-2. - С. 166-178.

Стефановська Л. Антонич. Антиномії. - К., 2006. І

Шевчук В. Легенди Б.-!. Антонича // Шевчук В. Дорога в тисячу років. -1 К, 1990.

j

Поміркийте над висловлюваннями:

Б.-/. Антонич: "Метою мистецтва - не є краса. Це було б за-¹ вузьке обмежування. Мистецькі переживання не вичерпуються ес- [ тетичними переживаннями. Треба сказати загальніш: метою мис- ва є викликувати в нашій психіці такі переживання, яких не дає нам реальна дійсність".

М. Ільницький: "Можна сміливо стверджувати, що Богдан Ігор I Антонич, спираючись на уроки своїх учителів Уолта Уїтмена, Гете, < Робіндраната Тагора, Павла Тичини, зумів створити свою цілісну; концепцію "євангелії природи", зумів проспівати свою безсмертну ) пісню "про незнищенність матерії", яка наклала незгладимий карб на українську поезію і продовжує активно впливати на неї".

Ф. Неуважний: "Язичницька чуттєвість, осонцена пред­метність поезії, що віддзеркалює красу лемківських краєвидів і кра­су світу природи, поступається місцем у "Зеленій євангелії" філо­софським роздумам на межі сонних візій і образних конструкцій,

іічнстивих сюрреалістам. Бог, який прибирав різних форм у попе­редніх збірках, в "Зеленій євангелії" з містичної абстракції пере- шоорився у втілення сил життя, з сили надприродної - в явище жи­тії природи".

М

г

. Ласло-Куцюк: Найбільш споріднені йому по духу американський пост Уолт Уїтмен, якого він визнавав своїм дороговказом, і австрійський - Райнер Марія Рільке, один вірш якого він переклав на і пі танку своєї творчості. Як і автор "Листя трав", він вважав, що arc на світі має свою душу, подивляв гармонію всесвіту. З Рільке він поділяв нехіть до сучасної урбаністичної цивілізації і меркантилізму її бажання відродити первісну чистоту і цнотливість речей".

Л. Стефановська: "Розкритикувавши сучасну йому дійсність, Ан­тонин не обмежився запереченням., а розпочав пошуки виходу з кризи. Нін пропонує власну метафізичну модель реалізації "великої гармонії" (іуття, і таку можливість, на його думку, дає поезія. Писання є для Антонича невпинним запитуванням про сенс, про людську кондицію у < віті, і свою філософію він вкладає у поетичні структури".