Тема 16. Остап Вишня (Павло Губенко) - гуморист (1889-1956) План

1. Гумор і сатира в українській літературі 20-30-х pp. Жанрова поліфонія та характер сміху.

2. Тематичне та жанрове розмаїття творчості Остапа Вишні. Мовно­стильові особливості гумористично-сатиричних творів 20-30-х pp.

3. Тематика та стилістичні риси повоєнної творчості гумориста. Особ­ливості образного мислення.

4. Щоденник "Думи мої, думи мої...". Роздуми письменника про приро­ду сміху та його естетичне призначення.

Тексти

Моя автобіографія. Реп'яшки. Земля обработки требуєть... Жінвідділ. Отакі в нас були на селі клуби. Як ми колись учились. Ох і лікували у нас... Сільська юстиція. Отака мати. Дід Матвій. Про бур'яни. Чухаємось. Яр­марок. Крим. Гурзуф. Природа й люди. Мисливські усмішки. Чукрен. Чу- храїнці. Дещо з українознавства. Зенітка. Щоденник.

Література

Гальченко С. 1 сміявся, і плакав з любові. - К., 1992.

Дузь І. Остап Вишня: Нарис про творчість. - К, 1989.

Зуб 1. Остап Вишня: Риси творчої індивідуальності. - К., 1991.

Історія української літератури XX ст. У 2 кн.: Кн. 2. Част. 1 : 1940-1950-ті ро­ки: Навч. посібник/За ред. В.Г.Дончика. - К., 1993. - С. 281-289.

Косяченко В. "Письменники так, спроста не бувають" // Косяченко В. Під прапором рідного слова. - Чернівці: Рута, 2000.

Крижанівсьюй А. Усмішка як надія // Вишня О. Вибране. - К., 1989.

Г

т

Іро ОстапаВишю. Спогади. - К., 1989.

Лавріненко Ю. Остап Вишня // Українське слово. Хрестоматія... У 4 т. - К., 1994. - Кн. 1. - С. 4-80 - 487,

Рильський М. Остап Вишня // Рильський М. Зібрання: У 20-ти т. - К-, 1986.-Т. 13. - С. 280-284.

Семенюк Г. Ф. Ніколи не сміявся без любові. - К-, 2001.

ЦековЮ. Остап Вишня. До 100-річчя від дня народження. - К-, 1989.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Остап Вишня: "Для літератури, по-моєму, треба перш за все - чесність.

Потім, уже геній, талант, здібність і інші атрибути літератури.

Тоді буде література!"

В. Гжицький: "Слава Остапа Вишні росла з ножним днем. Люди сміялись, тільки-но побачивши його підпис під фейлетоном чи гумо­рескою, наперед смакуючи її зміст. Величезним усміхом користува­лись його "Усмішки сільські", "Мисливські”, "Закордонні" та інші. У ті часи (двадцяті роки) Павло Михайлович писав дуже багато. Щодня було щось нове. Його фейлетони і гуморески робили тиражі газетам, у яких друкувались. Він скоро завоював село, його ім'я стало чи не найпопулярнішим після Т. Шевченка, адже півмільйон- ний тираж книжки в ті далекі тепер часи, кінець 20-х років, щось- таки значив".

М. Хвильовий: "Усмішки" Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони ніжні,, за те, що вони жорстокі, за те, що вони смішні, за те, що вони глибоко-трагічні...".

М. Рильський: "Це - український письменник, передовсім ук­раїнський у своїх пейзажах, у своєму лукавому й добродушному гу­морі, у своїй далеко не добродушній сатирі, у своїй ласкавій і сором­ливо-ніжній ліриці".

Ю. Цеков: "Сатиричні його (Остапа Вишні - і. Г., І. Л.) уколи іноді справді досить глибоко ранили почуття національної гор­дості; але тут не було дешевого зубоскальства, це був сміх як засіб для роз'ятрювання шляхетного почуття ганьби, що не дає наро­дові самозаспокоїтися, будить у ньому приспані творчі сили".