Тема 9. Літературна творчість Валер'яна Підмогшіьного (1901 - 1937) План

1. Формування естетично-філософських засад творчості. Концепція екзистенціалізму у творчості письменника.

2. Тематичне багатство та стильовий синтез новелістики В.Підмогильного. Неореалістичні риси поетики прози митця. Проблема людини і революції.

3. Пошуки душевної рівноваги ("Остап Шаптала").

4. Відображення національної трагедія в у повісті "Третьої революції" .

5. Роман "Місто" - портрет людини на тлі епохи. Філософська пробле­матика та структурна організація.

6. Проблема біологічного ілуховного в "Невеличкій драмі".

7. "Повість без назви" - "моралістичний трактат" письменника.

Тексти

Добрий бог. Гайдамака. Ваня. .Старець. В епідемічному бараці. Соба­ка. Проблема хліба. Іван Босий. Син. Військовий літун. Історія пані ївши. Сонце сходить. Остап Шаптала. Третя революція. З життя Будинку. Місто. Невеличка драма. Повість без назви.

Література

Галета О. Криза раціоналізму у прозі Валерія Підмогшіьного // Укр. літе­ратурознавство. - 2002. - Вип. 65. - С. 187-194.

Голод і сучасна укр. літ. // Ольжич Олег. Незнаному воякові. - К., 1994. -

С. 145-147.

Коли В. Мала проза В.Підмогильного (риси екзистенціалізму) // Слово і час. - 1999. - № 2. - С. 47-51.

Клепок Г. Валер'ян Підмогильний // Українське слово: Хрестоматія укр. літ. та літ. критики XX ст.: У 4 кн. - Кн. 2. - К., 1994. - С. 307-316.

Ковальчук О. "Мистецтво жити" як альтернатива стратегіям буття ("Не­величка драма" Валер'яна Підмогильного) // Дивослово. - 2004. - № 2.

Мельник В. Суворий аналітик доби. Валер'ян Підмогильний в ідейно-ес­тетичному контексті української прози першої половини XX ст. - К., 1994.

Мовчан Р. Валер'ян Підмогильний // Мовчап Р. Українська проза XX століття в іменах. - К., 1997. - Вип. 1. - С. 108-131.

Нащадок степу. Спогади про Валер'яна Підмогильного. - Дніпропет­ровськ: Ліра-ЛТД, 2001.

Павличко С. Інтелектуальна проза Петрова й Підмогильного // Павличко (’.Дискурс модернізму в українській літературі. - PC, 1997. - С. 209-230.

Тарнавський О. Відоме й позавідоме. - К., 1999. - С.

Шевчук В. Екзистенціальна проза Валер'яна Підмогильного // Досвід ко­хання: Валер'ян Підмогильний: тексти та конфлікт інтерпретацій. - К.: Факт,

2003. - С. 353-366.

Поміркуйте над висловлюваннями:

С. Павличко: "Підмогильний остаточно зруйнував народниць­кий стереотип цієї прози, де на місці тіла й сексуальності стояв пропуск. Він зробив тіло головним героєм "Міста" й висунув ідею двоїстої людини, яка складається з ангельського й тваринного на­чал. Герої Підмогильного страждають від роздвоєності між душею (розумом, інтелектуальною сферою) і тілом, статевим потягом. Гармонія між цими двома сферами дається важко. По суті, вона, на думку автора, неможлива".

Г. Костюк: "Його (В. Підмогильного -1.Г., I.J1.) перші твори були принципово сюжетні, без лірики і зайвих прикрас, інколи аж занад­то сухі й перенаснажені розумуванням. (Критика відзначала це як надмірний інтелектуалізм.) Але сюжетність В. Підмогильного не була традиційною, в стилі народницької розповіді. Це була наскрізь модерна проза з оригінальними образами і психологічними колізіями. Це була проза, де традиції критичного та психологічно­го реалізму й імпресіонізму, як європейського, так і українського, переплітались в органічну цілість з власним мистецьким світовідчуванням автора. Ця особливість прози Підмогильного визначила їй певне місце в загальному річищі української порево- люційної літератури ".

В. Шевчук: "Уроки французької літератури позначилися на стилі В. Підмогильного: він ощадно будує фразу, його образ не квітчастий, імпульсивний, як, приміром, у Миколи Хвильового, а точний, строгий, вивірений, я б сказав, окультурений. У розробці

психології героя він г^гибший Мопасана, але й залюбки вживав мопа- саківський імпресіоністичний мазок і не цурається спокійної мисли- тельноїрозважності Анатоля Франса чи Дені Дідро".

Андрій Ніковський: "Нарівні з детальним виявленням фактури в опрацюванні теми стоїть і мова Підмогильного. Вона троиіки суха, вона трохи газетна, їй бракує лагідної ритмічної мови Косинчиної, нема в ній розложистого закінченого періоду, але слово "місто" найбільше детермінує мову цього роману (роману "Місто" - І.Г.,

1. JL), воно дає цій мові звук, енергетику, характер, стиль. Це євро­пейська мова, майже без жодних відхилів до злагоди степів, до ме­лодійного бриніння. Росі чи Ворскли, чи Псла".

Ю. Шерех: "Невеличка драма", попри риси обмежености, оригінальніша на європейські мірила. Вона дивиться не назад, не в XIX сторіччя, а вперед. Я назвав би її де в чому перед-екзис- тенціалістичним твором. Експериментальна камерність її рамок нагадує пізніше "Huisclos" Сартра. В ототожненні життя з драг­листим білком є передчуття пізнішої екзистенціялістичної кон­цепції людського тіла як купи слизу. Агностицизм твору дає перед­чути ідею закинености людини на землю".