2. Класифікація видів і форм зайнятості.
Слід розрізняти види зайнятості, які характеризують розподіл економічно активного населення за сферами і галузями народного господарства, професіями, спеціальностями тощо. Загалом класифікацію видів зайнятості можна провести за такими ознаками:
За характером діяльності: робота на підприємствах; виконання державних і громадських обов’язків; служба в армії; ІТД; навчання в денних навчальних закладах; виховання дітей і т. ін.
За соціальною належністю: робітники; службовці; фермери; підприємці.
За галузевою незалежністю зайнятості в:
матеріальному виробництві;
невиробничій сфері;
окремих великих галузях народного господарства (промисловість, сільське господарство, будівництво і т. ін.);
підгалузях (машинобудування, швейна промисловість тощо).
За територіальною ознакою: зайняті в окремих регіонах та економічних районах.
За рівнем урбанізації: зайняті в міській та сільській місцевості.
За професійно-кваліфікованою ознакою: працівники у розрізі професій і рівнів кваліфікації.
За статево-віковою ознакою:
працюючі чоловіки й жінки;
працююча молодь, особи середнього й похилого віку;
зайняті на початку трудової діяльності, в періоди створення сім’ї, набуття професії, в період активної трудової діяльності, підготовки до пенсії.
За формами власності: зайняті на підприємствах державної, приватної і змішаної власності.
У межах кожного виду зайнятості виділяють окремі форми зайнятості, тобто організаційно – правові способи та умови використання людської праці. Класифікація основних форм зайнятості населення наведена на рис.2.
1.За формою організації робочого часу:
Повна зайнятість – це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить дохід в нормальних для даного регіону розмірах.
Неповна зайнятість – це зайнятість певної особи або протягом певного робочого часу, або з неповною оплатою, або з неповною ефективністю. Виділяють видиму і невидиму форми неповної зайнятості.
Видима неповна зайнятість – це переважно статистичне поняття, яке можна безпосередньо виміряти за допомогою даних про заробітну плату, відпрацьований час або шляхом спеціальних вибіркових досліджень.
Рис. 2. Класифікація основних форм зайнятості населення
Отже, незайнятими вважаються працівники, які працюють менше нормативної тривалості робочого часу; роблять це не на добровільній основі; шукають додаткову роботу і можуть її виконувати.
Невидима (прихована) неповна зайнятість – переважно аналітичне поняття, яке відображає фундаментальне порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Характерними ознаками невидимої (прихованої) неповної зайнятості можуть бути низькі доходи, неповне використання професійної компетентності або низька продуктивність праці персоналу.
Конвенціями МОП визнано, що вимушена неповна зайнятість із скороченням заробітної плати в зв’язку зі зниженням ділової активності підприємства вважається скороченим робочим днем або частковим безробіттям. При цьому відбувається відшкодування або допомога особам, зайнятість яких частково скорочена.
Добровільною називається неповна зайнятість, обумовлена соціальними причинами: необхідністю підвищення кваліфікації, набуттям професії, станом здоров’я, вихованням дітей, необхідністю зміни професії або іншими соціальними потребами.