Тема Зайнятість населення і безробіття
План лекції.
Економічний, соціальний і правовий зміст зайнятості.
Класифікація видів і форм зайнятості.
Необхідність і зміст регулювання зайнятості населення на державному, регіональному і виробничому рівнях.
Активні та пасивні методи й заходи регулювання зайнятості.
Програми сприяння зайнятості, їх зміст і джерела фінансування.
Поняття,види та причини безробіття. (добавила ще види)
Закон Оукена
. Визначення рівня безробіття.
Зарубіжний досвід регулювання зайнятості населення.Срс
1. Економічний, соціальний і правовий зміст зайнятості.
Зайнятість населення – це категорія, яка характеризує розподіл населення на основі суспільного поділу праці за різними сферами суспільно корисної діяльності. Схема розподілу трудових ресурсів країни представлена на рис.1.
Рис.1. Загальний розподіл трудових ресурсів країни
В залежності від способу і механізму зайнятості власне трудові ресурси підрозділяються на:
осіб, що самостійно забезпечують себе робочою силою за допомогою засобів виробництва, які їм належать. До них відносять: підприємців; осіб, які займаються творчою діяльністю; осіб, які живуть на доходи від власності (дивідендів, процентів, спадщини); деякі інші категорії громадян.
- пропозицію найманої праці, тобто осіб, які пропонують свою працю як найману на ринку праці. Ті з них, які фактично мають роботу на підприємствах, в організаціях та установах за заробітну плату, утворюють категорію “зайнятих за наймом”.
Додатковими, примусовими за своїми характером формами зайнятості, які виникають у виключених випадках і про які статистика зайнятості інформувати не полюбляє, є також:
трудова повинність, або фінансована державою система, яка зобов’язує безробітних займати чітко визначенні робочі місця або мати певний вид трудової діяльності і яка вводиться, як правило, в періоди підвищення соціальної напруги у суспільстві або у воєнний час;
Виправно - трудові роботи як форма:
покарання без позбавлення людини волі, яка полягає у притягненні засудженого до праці з вирахуванням визначеної частини його заробітної плати на користь держави;
покарання у вигляді позбавлення волі повнолітніх засуджених із відбуттям його у виправно-трудових колоніях конкретного виду режиму.
Самозайняте населення, зайняте за наймом, а також примусово зайняті характеризують “зайняте населення”. Решта являє незайняте населення. Причому ті з них, які пропонують свої трудові послуги на ринку праці, але які не отримали роботи, складають “вимушено незайняте населення”, або фактичний запас найманої праці. Більшість з них офіційно реєструються безробітними.
Має місце й добровільно незайняте населення. Воно формується з осіб:
які не пропонують свої трудові послуги на ринку праці через низьку заробітну плату, але які готові приступити до роботи, якщо оплата праці буде більш високою;
які згодні не працювати зовсім, ніж займатися малооплачуваною працею.
Поняття «зайнятість» має економічний, соціальний та правовий зміст і розглядається як тріада категорій: економічної, соціальної та правової.
З економічної точки зору зайнятість населення – це діяльність, яка пов’язана з задоволенням особистих та загальних потреб і яка, як правило, приносить дохід у вигляді заробітної плати, додаткової допомоги або виплат натурою.
Зайнятість з соціальних позицій – це зайнятість такими видами
корисної діяльності, як навчання, служба в армії, зайнятість в домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими і людьми похилого віку, участь в роботі громадських організацій.
Правовий зміст зайнятості полягає в тому, що праця є природним правом людини, яка гарантується громадянину України державою. Відповідно до ст.. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, а держава створює умови для здійснення цього права, гарантує однакові можливості у виборі професії і роду трудової діяльності, реалізує програму професійно – технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до потреб суспільства.