Рекомендовані джерела інформації для вирішення розрахункового завдання

1. Боди З. Финансы / Боди З., Мертон Р. пер. с англ. – М. : Изд. дом «Вільяме», 2000. – С. 134–142.

2. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту / Брігхем Є. пер. с англ. – К. : Молодь, 1997.– С. 699–721.

3. Головко Т. В., Сагова С. В. Стратегічний аналіз : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. диск. / за ред. М. В. Ку­же­льного. – К. : КНЕУ, 2002.– С. 95–123.

4. Ефимова О. В. Прогнозирование дебиторской и кредиторской задолжености // Бухгалтерский учет. / Ефимова О. В. – 1995. – № 10. – С. 43–51.

5. Ефимова О. В. Прогнозный баланс торгового предприятия // Бухгалтерский учет. / Ефимова О. В. – 1996. – № 8. – С. 34–39.

6. Карлин Т. П. Анализ финансовых отчетов (на основе СААР) : ученик /  Карлин Т. П., Макмин А. Р. – М. : ИНФРА-М, 1998. – С. 353–388.

7. Ковалев В. В. Модели анализа и прогнозирования источников финансирования // Бухгалтерский учет. / Ковалев В. В. – 1995. – № 7. – С. 26–30.

8. Редченко К. І. Стратегічний аналіз у бізнесі : навч. посіб. / Редченко К. І. Вид. 2-ге, допов. – Львів : «Новий Світ-2000», 2003. – С. 194–219.

9. Хелферт Э. Техника финансового анализа / Хелферт Э. пер. с англ. под ред. Л. П. Белых. – М. : Аудит, ЮНИТИ, 1996. – С. 196–245.

10. Уилсон П. Финансовый менеджмент в малом бизнесе / Уилсон П. пер. с англ. под ред. В. А. Мик­рюкова. – М. : Аудит, ЮНИТИ. – 1995.– 462 с.

Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань (рефератів) за темою 1

1. Функції управління та процес прийняття рішень.

2. Системний підхід та раціональний вибір у плануванні.

3. Прогнозування в системі планування виробництва.

4. Дослідження причин виникнення несумісних задач фінансового планування діяльності підприємства.

5. Методи подолання несумісних обмежень у задачах перспективного й поточного фінансового планування.

6. Використання економіко-математичних моделей у фінансовому плануванні підприємства.

7. Зарубіжний досвід складання і використання фінансових прогнозів.

8. Проблеми забезпечення якості прогнозу та оцінка його достовірності в процесі прийняття рішень.

Термінологічний словник

Гіпотеза – наукове припущення про ймовірністний розвиток події у майбутньому.

Горизонт прогнозу – період, на який розробляється прогноз.

Методи фінансового планування – це конкретні прийоми й способи техніко-економічних розрахунків і обґрунтування плано­вих завдань та їх ув’язування.

Методи прогнозування загальні – методи експертних оцінок, екстраполяції трендів, регресивного аналізу, економіко-матема­тичного моделювання.

Моделювання – 1) створення аналогу процесу, що планується (розроб­ляється), в якому зберігаються найважливіші властивості з точки зору мети дослідження та упускаються другорядні; 2) використання гіпотетичних ситуацій, схожих на реальні.

План – 1) найвища та найскладніша форма (модель) майбутнього, що передбачає виділення ресурсів та систему заходів: комплексна характеристика, модель розвитку основних показників, параметрів суб’єкта, а також шляхи і способи досягнення намічених цілей і завдань, необхідні для цього ресурси. Розрізняють довготермінові (на 10−15 років, інколи більше), середньотермінові (від 1 до 10 років), короткотермінові (до 1 року); 2) це, по суті, документ, в якому визначені цілі, які фірма передбачає досягти за певний період, а також засоби і умови їх до­сягнення; це постановка конкретної мети та передбачення шляхів і заходів її досягнення.

Планування − 1) орієнтований в майбутнє систематичний процес прийняття рішень; 2) вид діяльності органів управління підприємством, спрямований на передбачення май­бутнього стану економіки підприєм­ства, що базується на основі дії об’єктивних законів розвитку приро­ди і суспільства та враховує законо­мірності і тенденції розвитку конк­ретної сфери і галузі виробництва.

Планування оптимальне – комплекс методів, за допомогою яких із декількох альтернативних варіантів плану або програми розвитку обирається такий, який забезпечує найефективніше використання ресурсів і отримання найбільшого прибутку.

Планування стратегічне – процес, за допомогою якого забезпечуються розробка, уточнення й організація виконання стратегічних планів, проектів і програм.

Планування фінансове – 1) це науковий процес обґрунтування на певний період руху фінансових ресурсів підприємства і відповідних фінансових відносин; 2) процес оцінки потреб підприємства у коштах та з’ясування того, як задовольнити ці потреби; 3) планування процесів формування, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів на певний період; 4) розробка фінансових планів. Метою П. Ф. є забезпечення відповід­ності фінансових ресурсів і потреби у них загалом, а також за видами спрямування, об’єктами й територіями.

Планування фінансове оперативне – процес конкретизації надхо­джень і використання грошових доходів і фінансових ресурсів підприємства за короткі проміжки часу (місяць, декада, тиждень, день). Метою П.Ф.О. є визначення послідовності за тер­мінами виконання фінансових операцій і збалансованості грошових над­ходжень з платежами та запобігання неплатежів.

Планування фінансове регіональне – процес розробки планів і ба­лансів, які відображають джерела формування і напрями викорис­тання фінансових ресурсів у межах регіону.

Принципи планування (прогнозування) – це основоположні правила прогнозу­вання, тобто вихідні положення і правила формування прогнозів, обґрунтування планів з погляду їх доцільності, системності, струк­тури, логіки, організації розробки.

Прогнозування (грец. − «знання наперед») − 1) це процес форму­вання прогнозів на основі аналізу тенденції і закономірностей роз­витку об’єкта (процесу); 2) напрацювання передбачень, що ґрунтуються на наявній інформації щодо напрямків, характеру і особливостей явищ і процесів у майбутньому.

Прогнозування фінансове – метод планування, в якому передбачення фінансових показників спирається на нагромаджену у минулому інформацію та поточні гіпотези щодо майбутнього.

Прогноз − 1) це імовірне, аргументоване (тобто на підставі систе­ми фактів і доказів) судження про стан об’єктів (процесів) у майбут­ньому або альтернативних шляхів і строків досягнення певних ре­зультатів; 2) оцінка майбутніх тенденцій, явищ, процесів чи показників.

Прогноз − 1) це імовірне, аргументоване (тобто на підставі систе­ми фактів і доказів) судження про стан об’єктів (процесів) в майбут­ньому або альтернативних шляхів і строків досягнення певних ре­зультатів; 2) оцінка майбутніх тенденцій, явищ, процесів чи показників.

Прогноз оперативний використовують для прийняття рішень в умовах, що склалися, без спроби, як правило, змінити ці умови. Невизначеність в результаті короткострокового періоду часу не­значна. Методи, які використовуються для розробки оперативних прогнозів, повинні бути простими і недорогими. Горизонт часу не більше місяця.

Прогноз короткостроковий (до 1 року) використовуються при розробці квартальних і річних планів. Невизначеність тут дещо ви­ща в порівнянні з оперативним прогнозуванням. Особа, яка прий­має рішення, може активно впливати на хід процесів, які відбува­ються.

Прогноз середньостроковий (до 3 років) частіше всього скла­да­ється щорічно й уточнюється в поточному півріччі. На етапі середньострокового прогнозування розробляються прогнози оптималь­ного розміщення ресурсів на підставі попереднього прогнозування попиту, пропозиції і умов конкуренції. Середньостроковий прог­ноз враховує не тільки кількісні, але і якісні зміни.

Прогноз довгостроковий (до 5 років) використовується для роз­робки стратегічних планів. Для нього характерне використання комбінації кількісних і якісних методів прогнозування.

Прогноз дальностроковий (понад 5 років) складаються на пер­спективу. На цей період очікуються значні якісні зміни, і тому роб­ляться тільки загальні висновки про очікувані зміни.

Система планування − цілеспря­мована множина процесів і видів планування, між якими існують пев­ні зв’язки.