Лекція № 5.
Релігійні вірування та міфологія східнослов'янських племен
План:
1. Ранні релігійні вірування слов’ян.
2. Пантеон слов’янських богів
3. Релігійний календар слов’ян
4. Міфологія слов’ян
а) походження світу;
б) походження людини.
5. Бінарні опозиції міфу як основа інтелекту
6. Соціальне підґрунтя слов’янської міфології
Література:
Афанасьев А. Н. Мифология Древней Руси. – М.: Изд-во Эксмо, 2005.
Веселовский А. Народные представления славян. – М.: АСТ, 2006.
Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002.
Максимов С. Нечистая, неведомая и некркстная сила. – СПб, 1903.
Митрополит Іларіон Дохристиянські вірування українського народу. – К., 1992.
Потебня А. Символ и миф в народной культуре. – М.: Лабиринт, 2007.
Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М.: Наука, 1981.
Серцевиною культури стародавніх слов'ян, як і культури будь-якого народу є світогляд, уяву про який дають релігійні вірування та міфологія. Їх вивчення вимагає екскурсу в глибини стародавніх епох, оскільки вони почали формуватися ще на світанку людської цивілізації. Крім того, етнографія слов'янських народів дає нам багатий і дорогоцінний матеріал для вивчення релігійних вірувань стародавніх слов'ян та їх залишків у сучасній релігійній культурі.
Говорячи про періодизацію словянського язичництва, літописці виокремлювали першу, ранню стадію з притаманним їй культом природи і пізнішу, другу стадію, повязану із виготовленням ідолів («Повість Времянних літ»). Іпатіївський літопис (1114р.) вслід за візантійськими джерелами виокремлює такі періоди розвитку культури людства:
Камяний вік, коли люди знали груповий шлюб і не знали єдиного бога.
Ера Сварога – божества неба й вогню. Люди пізнали метал. Моногамія.
Ера Даждьбога. Встановлення класового суспільства і сонячного календаря з 12 місяців.
Ак. Б.Рибаков на основі аналізу давньоруського «Слова про ідолів» подає наступну періодизацію, з якою частково погоджується:
Культ упирів і берегинь. Це анімізм із яскраво вираженим дуалізмом, що виникає в глибинах мисливського господарства, можливо, в палеоліті чи мезоліті й доживає аж до епохи неоліту (А.Лосєв), до часів написання «Слова про ідолів» (ХІІ ст.). Упирі – це вампіри, що харчуються людською кров’ю і уособлюють зло. Берегині (берег, оберігати) – уособлення добра, русалки, що піклуються про дощ і посіви. Упирі й берегині – духи природи. Природа розцінюється за принципом її ставлення до людини. Існують сили зла, сили добра і люди, що приносять жертви обом силам.
Культ двох божеств плодючості Рожаниць (енеоліт) та бога плодоріддя Рода – бога Всесвіту, природи й людства. Це землеробська епоха.
Культ Перуна – кривавого бога грози і війни, покровителя дружинно-княжих кіл Київської Русі.
Прийняття християнства, епоха двовір’я, коли християни продовжували поклонятися божествам попередніх стадій, а Рода і рожаниць вшановували після Різдва Богородиці (8 -9 вересня), заклання жертовної тварини й обіди. Раніше з лісу приходили 2 лосі й люди одного приносили в жертву, але коли одного року люди заклали обох, вони образилися й перестали приходити.
Дослідники стародавньої культури відзначають, що первісні релігійні вірування мали характер практичний, домашній і господарський, необхідний людині на кожному кроці життя. За характером ці вірування були натуралістичного спрямування, тісно пов'язані з навколишнім світом. Людина прагнула бути в єдності і найкращих стосунках з природою, оскільки вона на кожному кроці переконувалась у своїй залежності від неї. Тому в первісних релігіях відображено шанобливе ставлення людини до навколишнього середовища — перш за все до сонця, води, землі, дерев і т. д., а особливо до тварин і птахів.
Митрополит Іларіон щодо слов’янської міфології висловлює думку, що вона досить убога, сильно поплутана, божества часом дуже неясні, їх антропоморфізм мало розвинутий, між ними неможливо встановити родинного зв’язку, тому всяка наукова систематизація слов’янської міфології буде штучною. Головні боги не персоніфіковані, вони уособлюють сили природи, є покровителями господарства та покровителями й охоронцями людського житла. Головних богів було небагато, зате другорядних (польовики, лісовики…) значно більше. Спочатку всі боги жили на землі, а потім переселилися на небо.