Тема vіі. Ілюстрації виконаних робіт до Завдання 7

(Заломлення – ілюзія)

Рис. 1. Заломлення як об’ємна віртуальність	Рис. 2. Глибинно–просторова ілюзія засобами лінійної перспективи
Рис. 3. Заломлення як рефлексія фактури–об’єму	Рис. 4. Фактурно–площинна ілюзія вібрацій
а) виконання композиції засобами заломлення (поверхня–об’єм)	б) виконання композиції засобами ілюзії (простір–поверхня)

Т–1				Т–2				Т–3
	А	Антро-поком-позиція з 10-ти елементів			А	Відкрита			А	Контраст
На основі: – кола – квадрата – трикутника					Б	Закрита			Б	Нюанс
Основи формотворення архітектурної композиції				Особливості засобів відкритої та закритої композиції				Особливості композиції засобами контрасту та нюансу
Т–4				Т–5			Т–5
	А	Метр			А	Рація “золотий трикутник” (3×4×5)			А	Рація
	Б	Ритм			Б	Іррація “золотий перетин” (а×2а×5)			Б	Іррація
Особливості композиції засобами метра та ритму				Особливості побудови трикутників раціональними та ірраціональними засобами			Архітектурно-дизайнерська композиція трикутників: А – мозаїка, Б – вітраж
Т–6				Т–7				Т–8
	А	Статика			А	Залом-лення				Заголов-ний аркуш (альбому)
	Б	Динамі-ка			Б	Ілюзія
Особливості композиції засобами статики та динаміки				Особливості композиції засобами заломлення та ілюзії				Оформлення та брошурування альбому до тем 1 – 7.

(Основи формотворення)

Рис. 1	Рис. 5
Рис. 2	Рис. 3	Рис. 4
а) класичні основи архітектурної форми (квадрат–коло–трикутник) (рис. 1); б) засоби однотематичної композиції (формотворення) на основі: квадрата (рис. 2); кола (рис. 3) трикутника (рис. 4); в) композиція взаємопоєднання (квадрат–коло–трикутник) та трансформації форм (рис. 5);

Таблиця I

КОЛЬОРИ ФАРБУВАЛЬНИХ СУМІШЕЙ

(що утворюються після змішування найпоширеніших пігментів (барвників))

№ з/п	Пігмент (як основні кольори)	Пігмент та результат змішування
		Кіновар	Сієна палена	Вохра золотиста	Крон цинковий (жовтий)
	Пероксид марганцю (фіолетовий)	Бордо	Темно-коричневий	Темно-сірувато-коричневий	Темно-жовтий із зеленкуватим відтінком
	Лазур залізна (синій)	Темно-червонувато-коричневий	Темно-коричневий з оливковим відтінком	Сірувато-зелений	Зелений
	Ультрамарин (блакитний)	Коричнево-червоно-фіолетовий	Темно-коричневий з вишневим відтінком	Сірувато-жовтувато-зелений	Тьмяно-жовтувато-зелений
	Зелень цинкова (зелений)	Червонувато-сірий	сірий	Тьмяно-жовто-зелений	Жовто-зелений
	Крон цинковий (жовтий)	Оранжевий	Жовто-коричневий	Тьмяно-жовтий	Жовтий
	Вохра золотиста (оранжевий)	Тьмяно-оранжевий	Жовто-коричневий	Світло-жовтий	Тьмяно-жовтий
	Сієна палена (коричневий)	Цегляно-червоний	Коричневий з червоним відтінком	Жовто-коричневий	Жовто-коричневий
	Кіновар (червоний)	Яскраво-червоний	Цегляно-червоний	Тьмяно-оранжевий	Оранжевий

Таблиця ІI

КОЛЬОРИ РЕКЛАМНОЇ (психо-емоційної) ВІЗУАЛІЗАЦІЇ

№ з/п	Стать людини	Кольорові співвідношення в рекламі (надають перевагу)
1.	Діти до 5 років (дівчатка-хлопчики)	Жовто-зелений	Золотистий	Оранжевий
2.	Жінки	Блакитний	Салатовий	Рожевий
3.	Чоловіки	Чорний	Темно-синій	Сріблястий

(спектр – коло)

	Рис. 3. Правильна побудова “Спектр – коло”
Рис. 1. Побудова каркасної основи (з 24 спектрів) для виконання завдання “Спектр – коло”	Рис. 4. Неправильна побудова “Спектр – коло”
Рис. 2. Побудова композиції “Спектр – коло” як нюансної розгортки (з 24 спектрів) кольорів на основі каркасної схеми (див. рис. 1)

Рис. 1. Базова робота: збирання та опис матеріалу “Декор в архітектурі українського візантійства”

Аркуш формату А-3. Збір та опис матеріалу: “вазон”, розпис на стіні української хати

Рис. 2. Ілюстрація як варіант до теми “Збирання та опис матеріалу”

(композиційний аналіз)

Рис. 1. Базова робота. Композиційний аналіз матеріалу “Декор в архітектурі українського візантійства”

Аркуш формату А-3

Рис. 2. Ілюстрація як варіант до теми: “Вазон” – розпис на стіні української хати

Таблиця IІІ

ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ ВПЛИВ

КОЛЬОРОВИХ СПІВВІДНОШЕНЬ

№ з/п	Співвідношення кольору	Психоемоційний вплив
1.	Білий – зелений Білий – синій Білий – червоний	Дзвінкі – звеселяють
2.	Білий – жовтий Білий – оранжевий	М’які – зігрівають
3.	Білий – рожевий Білий – голубий	М’які – заспокоюють
4.	Чорний –жовтий Чорний – червоний	Напружені – тривожні
5.	Чорний – зелений Чорний – синій	Напружені – сигнальні
6.	Чорний – ультрафіолетовий Чорний – ультрамариновий Чорний – коричневий	Заглушливі – пригнічуючі

Таблиця IV

КОЛЬОРИ В СИМВОЛАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

№ з/п	Колір	Психо-реалізація	Символи
			День	Косміч-не тіло	Стихія	Біо-рідина	Темпе-рамент	Міфо-іпостась
1.	Золотистий	Духов-ність	Неділя	Сонце	Плазма	––	––	Божес-тво
2.	Сріблясто-блідий	Одержи-мість	Понеді-лок	Місяць	Ефір	––	––	Духи
3.	Жовтий	Розум інтелект	Вівто-рок	Мерку-рій	Повітря	Кров	Сангві-нік	Ельфи
4.	Зелений	Життя вітальність	Середа	Земля	Твердь	Флегма	Флег-матик	Гноми
5.	Червоний	Біоенергія	Четвер	Марс	Вогонь	Жовч	Холерик	Сала-мандри
6.	Синій	Психо-емоції	П’ят-ниця	Венера	Вода	Лімфа	Мелан-холік	Русал-ки
7.	Чорний (коричне-вий)	Демонізм	Субота	Сатурн	Морок	––	––	Демони

“Засоби композиції кольору та декору в архітектурі”

Т–1 Колір				Т–2
	А	Основні кольори			А	Композиція спектр-коло
	Б	Розтяжка кольорової гами “контраст –нюанс”			Б	Розтяжка кольорової гами “Cпектр-коло”
Колір, поверхня, світло				Побудова спектрального кола кольорів
Т–3 Декор				Т–6
	А	Фрагмент розгортки стіни інтер’єру			А	Інтер’єр коридору
	Б	Фрагмент перспективи інтер’єру
“Декор в архітектурі”					Б	Екстер’єр входу
				Проект новаційних пропозицій декору
Т–4				Т–7
	А				А	Вітраж вітрини
Збирання та опис матеріалу до завдання
Т-5					Б	Графіка вітрини
	Б
Композиційний аналіз елементу декору				Оформлення заголовного аркуша (декор шрифту) до альбому (КП)

Статичність і динамічність елементів композиції: Статичний та динамічний потенціал несе в собі кожен елемент композиції. При створенні статичних і динамічних композицій це треба враховувати. Композиція з статичних елементів буде більш статичною, ніж композиція з елементів, в яких закладений безкінечний потенціал руху. І навпаки. Більш конкретно про статичний і динамічний потенціал елементів написано в постах "лінія, крапка, пляма". Статика:  Статика - це відсутність руху в данний момент. При цьому в композиції або в елементах композиції може бути внутрішня напруга або навіть потенціал руху. Головне, що в данний момент композиція знаходиться в стані спокою.  Основа в статичній композиції: Статична композиція тяготіє до основи. Основою людина підсвідомо вважає горизонтальну площину. Статична композиція часто будується на основі, тому що багато відомих нам статичних явищ пов'язані саме з відчуванням основи. Дерево росте з землі, будинок теж стоїть на основі, наші статичні пози пов'язані з відчуттям основи під ногами. Побудова статичної композиції на основі звісно ж не є обов'язковою, але можна сказати, що найчастіше композиції, прив'язані до основи будуть статичними.  Сила тяжіння в статичній композиції:  Інше абсолютно інтуїтивне відчуття статики - тяготііння елементів  до нижнього краю формату (сила тяжіння). Не можна сказати, що всі композиції побудовані по цьому принципу будуть статичні, але можна сказати, що нижній край формату є більш статичним, ніж верхній.  Статика і ритм:  Ритм посилює статику. Статична композиція, в яку добавленний ритм стає більш статичною. максимально ритмована статична композиція стає орнаментом. 

КОРОТКИЙ СЛОВНИК СПЕЦІАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ^

№ з/п	Терміни	Похо-дження	Пояснення, визначення, тлумачення
	Аберація	(лат.)	– Відхилення, зміна, зміщення
	Акварель	(лат.)	– Водяна прозора фарба з природних тонкотертих барвників. Техніка живопису
	Акцент	(лат.)	– Підкреслення. Виділення маси, форми, кольору, звуку (в мистецтві٭)
	Аналіз	(гр.)	– Розчленування, метод дослідження засобом розкла­дання на складові (протилежне – синтез)
	Антураж	(фр.)	– Оточувати. Навколишнє середовище
	Аплікація	(лат.)	– Прикладання. Художній твір, виконаний з різноманітних шматочків паперу, тканини
	Архітектура	(гр.)	– Мистецтво будувати. Естетика інженерності в будів­ництві (форм, конструкції, функції)
	Асоціація	(лат.)	– Творчий зв’язок між окремими уявленнями, враженнями, ідеями, думками
	Брекчія	(іт.)	– Уламки каменю. Мистецтво з великих уламків каме­нів на площині
	Ватман	(англ.)	– Прізвище власника виробництва паперу; високий ґатунок паперу
	Вестибюль	(фр.)	– Сіни. Вхідна (перед фойє) частина у громадських приміщеннях
	Візуалізація	(лат.)	– Зорові передачі (світіння, миготіння, рухливість поверхні)
	Віртуальність	(лат.)	– Можливий, до здібностей, до проявлення, пере­міщення
	Вітраж	(фр.)	– Виріб з кольорового скла у вікнах. Твір мистецтва
	Вітрина	(фр.)	– Великі засклені площини для огляду, освітлення
	Впорядкування	(укр.)	– Благоустрій (рос.) території. Приведення до есте­тично-функціонального порядку
	Газон	(фр.)	– Дерен, коротко підстрижена трава
	Гама	(гр.)	– Послідовність звуку, кольору
	Гармонія	(гр.)	– Злагодженість частин як єдиного цілого
	Гравірування	(фр.)	– Вирізання, висікання на металі, склі, пластмасі. Твір мистецтва
	Графіка	(гр.)	– Однотонний писаний або тиснений малюнок. Вид мистецтва
	Гуаш	(іт.)	– Водяна непрозора фарба з природних (корпусних) барвників. Техніка живопису

Продовження

№ з/п	Терміни	Похо-дження	Пояснення, визначення, тлумачення
	Декор	(лат.)	– Гідність як графічний знак роду. Твір мистецтва
	Дизайн	(англ.)	– Мистецтво оформлення як естетика технології, функції та конструкції предметів побуту
	Динаміка	(лат.)	– Сила, потужність, напруга зміщення
	Екстер’єр	(лат./фр.)	– Зовнішність. Вигляд об’єкта
	Емаль	(фр.)	– Плавити. Шар тонкого покриття зі склоподібної речовини. Твір мистецтва
	Емоція	(лат. /фр.)	– Хвилювання, враження (гнів, радість)
	Епос	(гр.)	– Переповідання, про героїв, події історії
	Епоха	(гр.)	– Затримка. Вимір часу визначних подій, мистецьких процесів
	Естетика	(гр.)	– Почуттєве сприйняття художнього пізнання
	Етика	(гр.)	– Звичай як норма поведінки та стосунків
	Етнографія	(гр.)	– Народна культура. Вид побуту (звичаї, обряди)
	Жанр	(лат.)	Вид мистецького твору (живопис, графіка, акварель)
	Живопис	(укр.)	– Вид мистецького твору, виконаного олійними фарбами (писати, малювати, викликати живість))
	Знак	(укр./сск. (санскрит))	– Умовна ознака (сигнал) звуку, кольору. Якщо знак несе зміст, він стає символом
	Ідея	(гр.)	– Основа. Першообраз/уявлення, головна думка
	Ілюзія	(лат.)	– Примарність, обман, уявність зображень
	Ілюстрація	(лат.)	– Освітлення. Наочне зображення, доповнення до чогось
	Імітація	(лат.)	– Наслідування, підроблення
	Імпровізація	(лат./фр.)	–Непередбачуване виконання “на ходу”
	Інженер	(лат.)	– Здібність. Спеціаліст з вищою технічною освітою
	Інтерпретація	(лат.)	– Авторське тлумачення. Виконання видозмінене, завчасно обдумане
	Інкрустація	(лат.)	– Врізання. Прикрашання шматочками, які врізають врівень з поверхнею. Твір мистецтва
	Інсталяція	(лат.)	– Зволожено-краплено. Вид виконання художнього твору
	Інтарсія	(лат.)	– Вкривання шматочками дерева. Композиція на дерев’яних предметах. Твір мистецтва
	Інтер’єр	(фр.)	– Внутрішній простір приміщення
	Іррація	(лат.)	– Позасвідомий, несумісний із цілістю. Як вид пізнання, поза межами рації-логіки
	Історія	(гр.)	– Дослід подій, явищ в їх послідовному зв’язку
	Карбування	(лат.)	– Створений як кам’яно-вугільна смола. Вибивання на металі (чеканка – рос.)
	Картон	(гр.)	– Аркуш. Спресований в декілька шарів папір
	Квадрат	(лат.)	– Чотирикутник, рівнобічний прямокутник
	Кераміка	(гр.)	– Гончарство. Вироби зі спеченої глини (плитка, посуд). Твір мистецтва
№ з/п	Терміни	Похо-дження	Пояснення, визначення, тлумачення
	Кінетика	(гр.)	– Рухливість. Енергія руху, зміни положень
	Клаузура	(лат.)	– Попередня частина. Передпроектна ідея та її ескізне виконання. Частина архітектурного проекту
	Ковка	(укр.)	– Обробка металу технікою художнього кування
	Колаж	(фр.)	– Наклеювання різним кольором, фактурою матеріалів на поверхні
	Колор/колір	(лат.)	– Барва. Колористість фарб
	Композиція	(лат.)	– Складання. Побудова за змістом, ідеєю
	Контраст	(фр.)	– Протилежність. Різке заперечливе рішення
	Концепція	(лат.)	– Система ідей. Сукупність ознак, змісту, форми
	Креативність	(лат.)	– Творення. Ідея або задум ідеї, видумки, уяви
	Ландшафт	(нім.)	– Загальний вигляд, крайобраз місцевості
	Логіка	(гр.)	– Наука про розумові судження та доцільність
	Логотип	(гр.)	– Найуживаніший знак (літера, форма)
	Масштаб	(нім.)	– Мірна палиця. Мірна величина на зображенні відносно натуральної величини та людини
	Метр	(гр.)	– Міра. Порядок чергування елементів
	Мінерал	(фр.)	– Природна хімічна однорідна сполука або порода
	Міф	(гр.)	– Переказ про священно-неземні події, богів, стихії
	Модуль	(лат.)	– Міра. Величина розміру, форми, маси, рекомендована для композиції або виміру
	Мозаїка	(гр.)	– Музи. Мистецтво (для муз) з окремих частин кераміки, смальти. Художня строкатість. Твір мистецтва
	Монтаж	(фр.)	– Підйом. Добір, поєднання окремих частин в ціле
	Насиченість	(укр.)	– Наповненість. Відносна концентрація барви
	Новація	(лат.)	– Оновлення. Зміна, новизна, нововведення
	Нюанс	(фр.)	– Відтінок. Ледь помітна різниця, переміна
	Образ	(укр.)	– Форма. Зображення, що передано почуттями або логікою задуму
	Оптичність	(гр.)	– Зоровий. Пов’язаний із властивостями зору
	Орієнтація	(гр.)	– Схід. Місце визначення, напряму руху, зображення
	Орнамент	(лат.)	– Сукупність знаків/форм як прикраси, візерунку
	Панно	(лат.)	– Шматок. Художнє оздоблення стіни, стелі (площини). Твір мистецтва
	Пастель	(іт.)	– Паста/тісто. М’які олівці з фарби-крейди та зв’язу­ючого. Твір мистецтва
	Пейзаж	(фр.)	– Місцевість, краєвид (крайобраз)
	Перспектива	(лат.)	– Бачу наскрізь. Спосіб бачення на площині, креслення та ілюстрація такого зображення
	Пластика	(гр.)	– Скульптурність, гнучка форма
	Поліграфія	(гр.)	– Багатодрукована, писемна творчість
	Потенційність	(лат.)	– Прихована спроможність, сила, дієвість
	Проект	(лат.)	– Попередній задум, виконання. Сукупність креслень та ілюстрацій
№ з/п	Терміни	Похо-дження	Пояснення, визначення, тлумачення
	Прообраз	(укр.)	– Прибічник (в інтересах образу), відповідник
	Пропорція	(лат.)	– Співвідношення. Співмірність, цілого як частин між собою та цілим
	Професія	(лат.)	– Офіційне заняття. Спеціальність набута освітою
	Ракурс	(фр.)	– Вкорочений. Вигляд (в перспективі) змінених обрисів деталей
	Рапорт	(фр.)	– Повернення. Повторюваний елемент як набір ор­наменту
	Рація	(лат.)	– Рахунок. Розумова доцільність
	Реклама	(лат.)	– Заклик. Інформація, популяризація виробу
	Ремісництво	(укр.)	– Кваліфікована праця людей без інженерних знань
	Рельєф	(лат.)	– Піднімання/пониження, площини, поверхні
	Решітка	(укр./сск.)	– Решето. Ребристо-пустотна площина (в нім. – ґратки)
	Ритм	(гр.)	– Розмірність. Рівномірно-змінне чергування елементів (в математичних прогресіях)
	Ритуал	(лат.)	– Церемонія звичаю, обряду
	Сангіна	(лат.)	– Кров. М’який темно-червоний олівець. Твір мистецтва
	Сграфіто	(іт.)	– Продряпування. Декоративно-штукатурне мистецтво виконання способом злущення шарів
	Симетрія	(гр.)	– Розмірність. Зображення, виконане з частин, які дзеркально повторюють одна одну (є центральна, осьо­ва, площинна)
	Символ	(гр.)	– Прикмета. Змістовне наповнення знака
	Синтез	(гр.)	– З’єднання. Вивчення предмета як цілість у взаємо­зв’язку частин
	Сквер	(англ.)	– Квадрат. Декоративно озеленена ділянка
	Смальта	(іт./нім.)	– Емаль. Кольорове непрозоре скло в мозаїці
	Спектр	(лат.)	– Видиво. Послідовна зміна однорідних кольорів, звуків, форми
	Соціум	(лат.)	– Спільність, громада, суспільство
	Спеціаліст	(лат.)	– Особливий. Знавець в певній галузі, виробництві
	Спіраль	(гр.)	– Вигин. Плоска крива. Лінія, що завертається навколо точки, змінюючи радіус
	Статика	(гр.)	– Незрушність, спокій, рівновага (статечність)
	Стенд	(англ.)	– Щит. Пристрій експозиції
	Стиль	(лат.)	– Знаряддя. Єдність змісту, форми, техніки, ідеї
	Стюк	(лат./перс.)	– Вапно/гіпс. Розчин для покриття стін інтер’єрів
	Схема	(гр.)	– Вид. Форма передачі основної ідеї, спрощене зобра­жен­ня в загальних рисах
	Тату	(фр./полі-незійське)	– Образ. Заява про себе, напис, візерунок
	Текстура	(лат.)	– Тканина. Зв’язок ліній природного малюнку на зрізі деревини, каменю або технологічна будова тканини
№ з/п	Терміни	Похо-дження	Пояснення, визначення, тлумачення
	Темпера	(іт.)	– Фарби на емульсіях (штучні, натуральні). Твір мистецтва
	Теорія	(гр.)	– Дослідження. Система вірогідних висновків в науці. Логічне узагальнення практичного досвіду
	Техніка	(гр.)	– Вправність, майстерність та засоби виконання
	Технологія	(гр.)	– Поєднання. Єдність процесів та виробництва
	Типологія	(гр.)	– Слід. Систематизація по класах (видах) за спільними ознаками
	Тло	(лат.)	– Дно. Оточення (див. фон), задня від зображення площина
	Тонування	(лат.)	– Пісенно-звуковість. Переважання кольору (коло­ритність)
	Тотожність	(укр.)	– Той самий. Подібність за формою, кольором, конфігуративністю між окремими елементами
	Трансформація	(лат.)	– Зміна. Перетворення виду, форми, властивостей
	Трикутник	(гр.)	– Стиснення. Потроєне стиснення площинної форми
	Увраж	(фр.)	– Твір. Великоформатні елементи композиції (багато оформлене видання)
	Умбра	(лат.)	– Тінь. Коричнева фарба-мінерал. Твір мистецтва
	Фактура	(лат.)	– Обробка. Оздоблення поверхні, в мистецтві для худож­ньої виразності
	Фасад	(лат.)	– Обличчя. Лицьовий (зовнішність) бік будинку
	Фініфть	(гр.)	– Межовість. Накладання емалі з перетинками (на метал). Твір мистецтва
	Фойє	(фр.)	– Осередок. Зал для рекреації перед приміщеннями
	Фольклор	(англ.)	– Мудрість. Знання та творчість народу
	Фон	(лат.)	– Основа, оточення, тло/дно
	Форма	(лат.)	– Обрис. Устрій, конфігурація площини, об’єму
	Фрактали	(лат.)	– Зломи. Дробування (фракції), розламування
	Фрески	(іт.)	– Свіжий. Виконання водяними фарбами по вогкій штукатурці. Твір мистецтва
	Функція	(лат.)	– Специфіка роботи/назначення
	Хол	(англ.)	– Велике приміщення для почекання/рекреації
	Хроматичність	(гр.)	– Кольоровість, барвистість (протилежне – ахрома­тичність як безбарвність – однотонність)
	Художність	(стар.укр./слов’ян.)	– Чудесник. Творчість, яка заворожує та приваблює увагу – зачудовує
	Чуття/чутли-вість	(укр.)	– Сприймальність. Здатність підвищено реагувати на зовнішньо-внутрішні подразники
	Штрихування	(нім.)	– Лінійність. Проста техніка малюнка, покриття пло­щини та об’єму
	Штукатурка	(іт.)	– Захисний шар (тиньк) розчину. Покривально-оздоблювальна поверхня стіни (див. Стюк)

Додатки

Статичність і динамічність елементів композиції: Статичний та динамічний потенціал несе в собі кожен елемент композиції. При створенні статичних і динамічних композицій це треба враховувати. Композиція з статичних елементів буде більш статичною, ніж композиція з елементів, в яких закладений безкінечний потенціал руху. І навпаки. Більш конкретно про статичний і динамічний потенціал елементів написано в постах "лінія, крапка, пляма". Статика:  Статика - це відсутність руху в данний момент. При цьому в композиції або в елементах композиції може бути внутрішня напруга або навіть потенціал руху. Головне, що в данний момент композиція знаходиться в стані спокою.  Основа в статичній композиції: Статична композиція тяготіє до основи. Основою людина підсвідомо вважає горизонтальну площину. Статична композиція часто будується на основі, тому що багато відомих нам статичних явищ пов'язані саме з відчуванням основи. Дерево росте з землі, будинок теж стоїть на основі, наші статичні пози пов'язані з відчуттям основи під ногами. Побудова статичної композиції на основі звісно ж не є обов'язковою, але можна сказати, що найчастіше композиції, прив'язані до основи будуть статичними.  Сила тяжіння в статичній укомпозиції:  Інше абсолютно інтуїтивне відчуття статики - тяготііння елементів  до нижнього краю формату (сила тяжіння). Не можна сказати, що всі композиції побудовані по цьому принципу будуть статичні, але можна сказати, що нижній край формату є більш статичним, ніж верхній.  Статика і ритм:  Ритм посилює статику. Статична композиція, в яку добавленний ритм стає більш статичною. максимально ритмована статична композиція стає орнаментом.  В данній композиції Василя Кандінського ми бачимо максимальне використання всіх статичних елементів і тяготінь статичної композиції. Головна форма - квадрат (найбільш статична пляма). Форма стоїть на основі, горизонтальній площині. Вся композиція тяготіє до нижньої частини формату. Динаміка абсолютно відсутня.  В данній роботі Пауль Клеє створює статичне відчуття вже самою формою своїх плям. Форма має опорні частини і ніби "стоїть" на площині, хоча сама основа не промальована. Ритмічність статичних елементів створює додаткове відчуття спокою.  Дуже мені подобається як створює статичні композиції Фріденсрайх Гундертвассер ( Friedensreich Hundertwasser) - австрійський художник та архітектор, відомий своїми яскравими творами, які він ще й втілював в реальні архітектурні споруди. У Відні можна спостерігати багато архітектури Гундертвассера, яка просто вражає своїми формами і кольторами. Такий собі хіпуючий Гауді.  В данній композиції ми бачимо, що художнику вдалося не просто створити статичну композицію, а й створити її максимально цікавою і звучною. Важка темна горизонтальна основа формату тримає на собі прямокутної форми будиночки, з ритмічною орнаментальною графікою. Горизонтальний ритм у верхній частині формату, створенний з контрастних по кольору квадратних форм перекликається з горизонтальною основою і підкреслює її силу.  Інша статична композиція Пауля Клеє теж побудована на архітектурних мотивах. Основний принцип статичності в використанні елементів з статчними характеристиками і їх скупчення ближче до нижнього краю формату. Декоратиані горизонтальні лінії на фоні підкреслюють поняття основи.  Казимір Малевич створює фігуративну композицію, де основою статичного відчуття є перетин основи (горизонталі) і фігур (вертикаль). Ці прості напрямки при співвідношенні нейтралізують потенціал динаміки один одного. 

Взаємодія елементів: Вивчивши, зрозумівши і відчувши всі основні характеристики елементів композиції можна починати вивчати їх взаємодію. Варіантів взаємодії елементів є безліч. Це дуже практичний момент вивчення композиції, тому я в цьому пості не просто теоретично буду пояснювати цю тему, а й зупинюся на практичному її вивченні. На взаємодію елементів будуть впливати: - характеристикі елементів, що взаємодіють - характеристика площинии  або середовища, яке їх оточує -характеристика інших елементів на площині або в середовищі ( якщо такі є, звичайно)  Практичне вивчення взаємодії: На практиці взаємодію елементів вивчають, виконуючи композиції на взаємодії плями і лінії,  двох ліній, двох ліній і однієї плями і тд. Завдання поступово ускладнюються. Можна вводити більш конкретні данні. Наприклад, дві білі плями квадратної форми і одна крива лінія. Таким чином в процесі практики ми можемо не тільки теоретично взнати, а й практично відчути можливі варіанти взаємодій. Варіантів вправ може бути безліч.  Вивчення взаємодії елементів композиції на прикладі натюрморту:  Після низки вправ на абстрактну взаємодію елементів композиції можна перейти до намалювання більш конкретних композицій, наприклад натюрморту. Я рекомендую використовувати монохромні елементи максимально простої форми: чашки, фрукти, книжки, пляшки, коробки і тд. Цікаво розташувати ці предмети на смугастому тлі. Найпростіший варіант натюрморту: дві темні чашки і біле яйце на смугастому тлі. Задачі при намалюванні натюрморту:  При намалюванні натюрмортів такого плана художника не повинні цікавити реалістичні цінності: ідеальна схожість форми, подібність фактури, ідеальність пропорцій та розташування на площині. Рахувати складочки на драперії - це теж завдання трохи не для цього етапу)) На данному етапі ми вивчаємо:  - форму - розкладення форми на елементи на плями і лінії - вивчення взаємодії цих елементів - знаходження цікавих форм взаємодії елементів - розташування елементів на форматі  - тональна розкладка взаємодії плям і ліній на форматі - стилізація Форма, її розкладення на елементи або об'єднання. На етапі вивчення взаємодії елементів композиції на форматі найбільше значення має вивчення форми, через розкладення її на основні елементи композиції. Або навпаки об'єднання декількох форм в одну складну пляму.  Взаємодія елементів, знаходження цікавих форм взаємодії: Під час компоновки простих композицій на взаємодію лінії і плями ми вивчали різні варіації взаємодії. На данному етапі можна вже шукати більш складні варіанти: накладення плям, зміна тональності плям або ліній при їх накладенні, розташування однієї плями всередині іншої і тд. Всі варіанти перерахувати дуже важко. Це вже досить практичний аспект.  Розташування елементів на форматі:  Дуже важливий момент, який потрібно помятати при розташування елементів композиції на форматі - це знаходження центру формату.  Центр формату:  Цент формату знаходиться не в центрі листа! Це пов'язане з оптичними особливостями нашого зору. Треба просто запам'ятати, що центр формату знаходиться на 1/8 вище центра по вертикалі.  Це стосується любої форми формату.  Центрове розміщення на форматі:  Це найбільш простий тип розміщення на форматі. При цьому композиція сама по собі є збалансованною і самодостатньою. Прикладом може служити "Чорний квадрат " К. Малевіча.  Врівноважене розміщення на форматі:  При несиметричному, або нецентровому розміщенні на форматі елементи композиції вимагають врівноваження. Врівноваження може бути по рухам, ритмам, тональності, домінантності плям або ліній і тд. Я писала про врівноваження на прикладах робіт в розділах пляма і лінія і ще буду повертатися до цього моменту в подальшому аналізі робіт по композиції. Врівноваденність композиції є одним з основних моментів у вивченні композиції, і тим не менше не існує універсальної формули на цей рахунок. Це знання, які ми отримуємо на практиці і при аналізі і копіюванні грамотних робіт.  Всім моїм особистим роздумам і теоретичним знанням буду присвяченний пост, під назвою " Площина".  Стилізація:  Перший тип стилізації дуже подібний до стилізації в літературі. Це цілеспрямована подібність до певних стилістичних особливостей того чи іншого стилю або напрямку в мистецтві. Данна стилізація не є копіюванням чужого стилю. Це є вивчення основних стилістичних особливостей цього стилю і впровадження їх в своїх роботах після внутрішнього аналізу і трансформації.  Інший тип стилізації - це спрощення і декоратизування форми. Цей тип є ближчий нам на данному етапі вивчення композиції. Тут варто вивчати саму форму: об'єднувати її або розкладати на складові, спрощувати або навпаки декоратизувати, добавляти фактур або локальних тональностей.   На данній композиції Пабло Пікассо ми бачимо дуже цікаве вирішення проблем чорно-білого натюрморту. Тут ми бачимо спрощення форми в деяких елементах і сильну декоратизацію в інших.  Дуже багато натюрмортів було виконано способом колажа. Першим його почав використовувати Жорж Брак. Колажний метод вже сам по собі спрощує форму і дає багато можливостей показати фактуру предметів. На данному натюрморті ми бачимо дуже активну темну пляму, яка тримає низ композиції, дві менш активні, але фактурні плями, ритми яких йдуть від центру і найбільш активну по фактурі, але найменшу по формі пляму з фактурою шрифта. Все це підтримано лініями і крапками.  Пабло Пікассо піддивився у Брака техніку колажа, але використовував її просто геніально. Він працював з різними елементами, навіть з об'ємними. Ритмічно в цій композиції переважає вертикальний рух. Його тримає важка чорна пляма справа і менші плями по центу. Гітара (пляма найскладнішої на данній композиції форма) теж розташована вертикально. Дуже активний і несподіванний рух діагональної плями, з шрифтовою фактурою. І тільки вертикальний прямокутник зліва, трохи підтримує її рух вліво. Це створює напруження і добавляє композиції яскравості. А невеличкі діагональні скоси двох маленьких світлих плям завершують всю композицію і врівноважують всі рухи.  Ще один натюрморт Пабло Пікассо. Тут можно прослідкувати цікаву стилізацію предметів. Розміщення предметів центрове, але мінімальна гра з кутами по вертикалі не дає нам вважати цю композицію нудною, або простою.  До теми стилізації цікавими ілюстраціями будуть роботи Хоана Міро (Joan Miro), дивовижно світлого і цікавого хцдожника. В одній книжці Кундери я прочитала, що в роботах Міро є "відчуття щастя". Мені здається це зауваження дуже влучним. При цьому він створює це відчуття дуже своєрідними формами плям і ліній. Дивне поєднання розмірів і ритмів створюють навіть в простому натюрморті абсолютно фасмагоричний світ поєднань і настроїв. 

Пляма:

Приклади на пляму почну з просто геніальної української авангардистки Олександри Екстер. Плями в цій роботі мають два характери: спокійно-геометричні, які йдуть до центру і хижі, динамічні, трикутні зі своїм ритмом. Зверніть увагу, що насправді цих плям всього три, але із-за їх контрастної форми і кольору, вони тримають ідеально напруження в правому верхньому кутку і в центрі. При цьому всі інші монохромні плями прямокутної форми тримають низ і добавляють рух. Мінімально по центру підтримали контраст кольору світло жовтою плямою і все тримається купи просто ідеально.  Дуже логічно вивірена композиція Казиміра Малевіча. Казимір Малевіч - відомий авангардист, який створив напрямок авангардизму під назвою "супрематизм". Це напрямок, де колір і форма звільнилися від предметності, і саме вони (колір і форма) стали найважливішим змістом роботи і творчості.  На данній композиції ми можемо прослідкувати дуже яскраво заявлений центр формату. Квадрат ( найбільша пляма ) і лінія створюють діагональ, а чорний прямокутник пересікається з ними по горизонталі. Всі інші плями підтримують або горизонтальний, або діагональний рух в ритмі. АЛЕ, є невеличкий "другий голос", який трохи відхиляється від цих двох напрямків, і саме він створює неповторність композиції, дразнить нас і привертає до себе увагу. Ось невеличка підсказочка по напрямкам розташування плям на форматі ( мої улюбленні моментики помічені блакитним ):  Пабло Пікассо полюбляв коллажі, ідею яких  він піддивився у свого товариша Жоржа Брака, але у свою творчість ввів геніально. На данному колажі ми бачимо цікаве розміщення плям, де плями ідеальної геометрії підтримані дуже мальовничими "рваними" плямками трохи іншого тону. Додатковий ритм створюють шматочки шрифту і ліній.  Як завжди цікаве і складне розміщення і поєднання плям в роботі В. Кандінського. Ми бачимо на цій роботі дві основні групи плям різної маси. В центральній групі ми бачимо основну взаємодію плям розміщених по вертикалі і по діагоналі. Менша група плям в нижньому лівому кутку підтримує композицію. Дуже важливу роль грають оранжеві криві лінії, які стримують всі плями в центральній групі по краям. Це відбувається із-за їх контрасного кольору, який підтримує центральний оранжевий прямокутник і ритмічного руху, який ніби "обрамляє" групу плям зверху і знизу. Навіть такі складні композиції треба розглядати і будувати поступово рухаючись від основних мас і взаємодій, до другорядних. При цьому ми врівноважуємо всі основні рухи в групах і на форматі.  На закінчення пару сучасних композицій на герметричні плями. Автор Josh Lambert. Роботи дуже лаконічні, але зробленно все грамотно. 

Пляма і форма: Пляма - це заповненна форма.  Поява плями:  Пляма з'являється шляхом ущільнення ліній в формі. Напруга плями виникає з середини, тому що лінії ущільнюються з центру. Згадавши, що лінія з'являється з крапки, ми отримуємо схему появи елементів композиції: крапка-лінія-пляма. Таким чином пляма - є третім елементом композиції, який з'яляється з лінії, а лінія з'являється з крапки.  Загальніі характеристики плями:  Основна загальна характеристика будь-якої плями походить від стверждення, що пляма є заповненною формою. Саме ця заповненність раніше нам не зустрічалася. Лінія має потенціал безкінечного руху, тому що вона не утворила заповненну форму, тобто до кінця не матеріалізувалася. Пляма - є матеріалізованою, тому її основною характеристикою є статичність. Пляма замкнута сама в собі. Всі інші характеристики плями залежать від її форми і будуть розглянуті нижче, на прикладі основних форм.  Основні форми плям:  Пляма може мати безкінечну варіацію форм. Але все ж таки ми можемо поділити форми плями на три основні види: це квадратні форми, круглі і трикутні.  Квадратні форми плям:  Квадратними плямами в композиції називають всі плями, форма яких походить  від горизонталі і вертикалі. Це квадрат, прямокутник, хрест, меандр і їх похідні. Всі квадратні плями походять від квадрата і підкоряються йому. Круглі форми плям: Круглі плями - це плями гнутих форм, які походять від кривих. Це коло, овал, еліпс, парабола та їх похідні. Всі круглі плями походять від кола і підкоряються йому. Трикутні форми плям: Трикутні плями - це плями, форма яких походить від діагоналей. Це трикутники, ромби, трапеції, зігзаги і їх похідні. Всі трикутні плями походять від трикутника і підкоряється йому.  Квадрат, коло, трикутник: Таким чином ми маємо повне право розглядати характеристики плям, на прикладі основних форм плям. Це квадрат, коло і трикутник.  Квадрат:  Основою квадрату є горизонталь і вертикаль, які пересікаються під кутом 90 градусів. Характеристики квадрата: Поскільки горизонталь і вертикаль мають протилежні характеристики руху, то вони нейтралізують один одного і врівноважують. Плюс загальна характеристика статичності плями і ми отримуємо основну характеристику квадрата: -Квадрат - є найбільш статичною плямою.  Внутрішня напруга горизонталі і вертикалі є дуже сильною, а зовнішня мінімальною. - Квадрат є плямою напруженною зсередини, але спокійною ззовні.  Відчуття квадрата:  Для внутрішнього відчуття і розуміння квадрата Іоханес Іттен в своїй системі викладання зі студентами робив вправи на фіксування в свідомості форм з прямими кутами. Для цього студенти рухами створювали ці форми в просторі, а потім такими самими рухами створювали їх на площині. Таким чином в нашій свідомості створюється дуже чітка паралель: квадрат-прямий кут. Коло: Основою кола - є крива. На криву діють сили з цетру і сили з боків.  Характеристики кола:  Дуже сильна центрова сила, яку стримують бокові сили дає нам внутрішній рух. Коло зберігає свою основну характеристику всіх плям ( статичність ), але в ньому статичність буде значно менша, ніж в квадраті.  -Коло - є менш статична пляма, ніж квадрат. -Рух в колі є внутрішнім і проходить по спіралі. -Коло є плямою напруженною зсередини і ззовні. При цьому ці сили збалансовують одна одну і напруга не є такою сильною, як в інших плямах. -Напруга в колі є збалансованною. В. Кандінський про коло:  "Простота і складність кола зумовленна відсутністю кутів. Коло просте, тому що тиск його границь, в порівнянні з прямокутними формами нівельовано - різниця тут не настільки велика. Але він складний, тому що верх невломимо перетікає в ліве, а праве вниз." В. Кандінський " Круглая форма" ( переклад, соррі, мій) Вправа:  Зображуючи коло знову і знову, ми не лише покращуємо моторику руки, а і починаємо фіксувати коло в свідомості. Рука рухається по кривій, відчуваючи сильне магнітне поле центру, при цьому лікоть стримує цей рух. Ми відчуваємо напруження в пальцях і лікті, таким чином утворюючи зі своєї руки циркуль. Трикутник: Трикутник утворюють діагоналі. При цьому в трикутнику можливе поєднання гострих і тупих кутів. Кути:  Тупий кут захоплює площину, а гострий кут концентрує площину.  Характеристики трикутника:  Трикутник досить активно співвпрацює з площиною. Це відбувається із-за характеристик діагоналей і кутів. Трикутнику притаманні різні варіації довжин сторін і кутів. Тобто площина в трикутнику стискується не по центру, і не по спіралі, а трохи рухається по напрямку концентрації площини. Це значно поменшує статичність трикутника. Логічно, що якщо трикутник рівносторонній, то його статичність поменшується менше, тому що контрасту довжин сторін в ньому немає. - Трикутник - є найменш статичною плямою.  - Поменшення статичності трикутника має напрямок. - Напрямок  поменшення статичності буде йти до найгострішого кута трикутника. В випадку рівностороннього трикутника напрямок йде до вершини. - Напруга трикутника більша зовнішня, ніж внутрішня.  

Лінія була дуже важливим засобом вираження для німецького художника Ханса Хартунга ( Hans Hartung ). В його роботах ми бачимо неймовірно драматичні і різноманітні лінії. Вони створюють абсолютно настроєві і самодостатні композиції. Хартунг був представником такого напрямку абстракціонізму, як "ташизм", який був популярний в 1650-60 роках. Ташисти проповідумали максимальну емоційність і експресивність в формах, лініях і навіть в способі нанесення їх на площину.  Ціну виразності лінії добре знають і вивчають на Сході. Каліграфічне мистецтво в Японії і Китаї досягнуло глибин розумінь форми і суті лінії. Лінія - це шлях. І в цьому випадку сам процес створення лінії - є процесом пізнання шляху. Це робота сучасного японського каліграфа Фурутані Соін.  Хотілося б звернути увагу на лінії саме в цій роботі В. Кандінського. Ми можемо побачити тут всі основні види ліній: пряму, ламану і криву. Ми бачимо лінії, намальовані з натиском і лінії абсолютно незмінної товщини. Організація площини в данному випадку просто геніальна. Дуже важко досягнути такої гармонії з такими різноманітними художніми засобами, але Кандінському це вдається. Зверніть увагу, скільки композиційних підпорядкувань в цій роботі: є лінії, які формують рух, є лінії, які є частиною абстрактних груп, є лінії, які створюють ритм, є лінії, які працюють контуром. Пабло Пікассо ( Pablo Picasso ) володів лінією просто віртуозно. На данному офорті "Три голови" ми можемо побачити, як Пікассо робить з лінії тон. Світло, напівтінь і тінь. Лінія, як частина штриховки використовується у всіх видах графіки.  Ще один офорт Пікассо, як взірець геніального лінійного малюнку. 

Приклади штриховки в графічних техніках. 

Поява лінії: Лінія появляється з крапки, але при прикладенні до неї зовнішньої сили. Тобто лінія-це слід зміщення крапки і є елементом похідним. При цьому прикладення зовнішньої сили може бути різноманітним. Саме тому різноманітність ліній безкінечна.  Основні характеристики лінії: - Лінія є безкінечна по своїй суті. При цьому лінія може мати початок і кінець, або лише початок, або лише кінець. Це залежить від прикладення до неї сили або від обмеження її зовнішними елементами. При цьому суть лінії не міняється - вона зберігає потенціал безкінечності.  - Лінія має безкінечний потенціал руху. Це приводить нас до наступної важливої характеристики лінії. Лінія-є максимально динамічним елементом. -Кожен вид лінії може мати свої характеристики, які можуть зменшити або збільшити динамізм лінії, але не можуть його знищити. -До характеристик лінії належить напрямок і напруга. Вони міняються в залежності від характеру лінії. Пряма лінія: Пряма лінія є простою тінню від руху крапки при прикладенні до неї однієї сили. Можна сказати, що напруга всередині цієї лінії максимальна. Тому всі прямі лінії можна назвати найкоротшою формою потенціального руху. По напрямку пряму лінію можна поділити на  вертикаль, горизонталь і вертикаль.  Горизонталь: Гризонталь сприймається людським оком зліва направо. Горизонталь також сприймається як основа. Тому вона є найменш динамічною прямою лінією.  Вертикаль:  Вертикаль - це протилежність горизонталі. Людським оком сприймається знизу вверх і на відміну від горизонталі асоціюється з висотою. Рух вверх є сильніший, ніж рух по горизонталі, тому вертикаль є більш динамічною, ніж горизонталь. Діагональ:  Діагональ відхиляється під кутом і від горизоналі, і від вертикалі. При цьому вона тяготіє до них обох. В залежності від кута діагоналі і від того, до горизонталі чи до вертикалі вона ближча, в ній посилюються якості першої або другої. Діагональ сприймається зліва вверх.  Непрямі лінії: Непрямі лінії бувають двох типів: ламані лінії і криві лінії. Для створення непрямої лінії треба прикласти як мінімум дві сили. При цьому сили можуть бути прикладені одночасно і по черзі.  Ламані лінії: Ламані лінії виникають після прикладення до крапки мінімум двох сил по черзі.  Криві лінії:  Криві лінії винукають в результаті прикладення до крапки мінімум двох сил одночасно.  Характеристики ламаних ліній: Ламані лінії створені прямими лініями, просто прикладення сил йде в різних напрямках. Тому характеристики прямих ліній будуть залежати від кількості сил, від різноманітності напрямків.  Характеристики кривих ліній:  Характериситики кривих ліній будуть залежати від інтенсивності і співвідношенні сил, які одночасно впливають на лінію. Оскільки сил мінімум дві, то їх треба сприймати в співвідношенні і розглядати, яка з сил сильніша. Проста крива лінія походить від прямої на яку силу приклали збоку. Її вигнутість буде залежати від інтенсивносі цієї сили.  Ліризм і драматизм:  Василь Кандінський вводить в характеристику прямих ліній поняття ліризм, а в характеристику кривих ліній поняття драматизм. Я досить довго не була переконана, що це правда, тому що пряма лінія має для мене більше драматизму, ніж, наприклад хвиляста, але менше, ніж ламана. З другого боку на характер непрямої лінії дуже сильно впливають різні фактури, матеріали і характер прикладення сил. Я багато експериментувавши з різними лініями я можу сказати, що пряма лінія має сильнішу внутрішню напругу, але слабший зовнішній характер. Непряма ж лінія має слабшу напругу всередині але сильніший характер зовні. Тобто я можу сказати, що пряма лірична ззовні, але драматична всередині, а непряма драматична ззовні, але лірична всередині.  Натиск:  Натиск - є важливою характеристикою для лінії. Нажим - це послаблення або посилання прикладеної сили. При цьому міняти натиск , можна плавно, а можна по черзі посилюючи і послаблюючи.  Час:  Час в лінії грає дуже важливу роль, тому що лінія не може сприймати за такий короткий проміжок, як крапка. Крива лінія потребує більше часу, ніж пряма. 

Візуально крапку, як самостійний об'єкт легко прослідкувати в роботах Жоана Міро ( Joan Miro ). Він дуже конкретно відділяє крапку від плями. В його роботах характеристики крапки звучать в повну силу. Ми навіть можемо прослідкувати той момент, коли крапка збільшуючись і стає плямою. На цій роботі Міро ми бачимо скупчення крапок. Їх сила значно збільшується і навіть здатна врівноважити композицію з настільки важких фігур. В цій роботі Кандінського крапки збагачують складну форму. Художник залишає для крапки багато самостійного простору і тому її звучання досить авторитетне. Взагалі не залишає простору для крапки Жорж-П'єр Сьора ( Georges Seurat ). В такому стані крапка перестає існувати самостійно і стає просто частиною форми. Можна добавити, що крапка в творчості Сьора грає дуже велику роль. Саме на характеристиках крапки, як першоелементу побудоване все мистецтво пуанталізму. Пуанталізм - художній прийом, в якому крапка будує всі форми. Завдяки кольору крапки автор передає просторовість і рух повітря, а також має змогу максимально різноманітити кольорову палітру.  Фрагмент: В роботах Обрі Бердслея ( Aubrey Vincent Beardsley ) крапка є частиною орнаменту. Також скупчення крапок в цьому випадку відповідає за градацію тону. Фрагмент:

« Точка – это результат первого столкновения [художественного] орудия с материальной плоскостью, с грунтом. Такой основной плоскостью могут являться бумага, дерево, холст, штукатурка, металл и т.д. Орудием может быть карандаш, резец, кисть, игла и т.д. В этом столкновении основная плоскость оплодотворяется.» В. Кандінський

Крапку, як першоелемент непогано ілюструє піксель. Піксель може стати частиною любої форми, а може стати основним елементом в піксельній графіці. При збільшенн жі піксельної графіки, або при розглядання її без контексту піксель може стати плямою квадратної форми. Крапка, як самостійний елемент:Крапка не обов'язково повинна сприйматися тільки як «сперматозоїд» для початку житття композиції. Вона може бути самостійним елементом композиції і мати свої індивідуальні якості, як повноцінний елемент.

Розміри крапки:Говорити про крапку, як про самостійний елемент можна лише розуміючи її розмір. Інакше крапка може стати плямою і отримати інші харктеристики. Було би дивно вичисляти конкретні величини або формули для мінімального і максимального розміру крапки. В абстракному світі ми можемо оперувати лише співвідношенням величин. Тому ми мусимо співвідносити розміри крапки з розмірами площини, на якій вона знаходиться і з розмірами інших елементів поряд з нею. Ці співвідношення проводяться інтуїтивно.  Коли крапка втрачає свої властивості і набуває нових вона перестає бути крапкою. Властивості крапки: - Крапка - максимально стиснута форма. - Крапка сфокусована всередину себе. 

Таким чином її динамізм є чисто внутрішним і направленний всередину себе. По  статичності крапку можна віднести до групи максимально статичних форм. Навіть якщо її форма є круглою, крапка більш статична, ніж коло. -Крапка може бути довільної форми, але форма мінімально впливає на її властивості. Якщо, наприклад, від форми лінії або плями їх характер дуже сильно змінюється, то крапка має такі сильні властивості і такий мінімальний розмір, що вона піддає їх лише невеличким корективам.  - Крапка сприймається людським оком майже моментально. Тому можна сказати, що вона найбільш лаконічна часова одиниця композиції.  Кількість:

Характеристики крапки дуже сильно посилюються від її кількості. Наприклад дві крапки будуть не лиша додавати свої характеристики, а нести свої характеристики окремо плюс сумму характеристик. Чим крапок більше, тим більшим буде їх вплив. Ритм: Поняття ритму я буду розглядати пізніше, але можна сказати, що крапка є дуже важливою частиною ритму. Крапка і фактура: Фактурою називають взаємозв'язок елементів між собою і між площиною. Крапка може стати частиною фактури. При цьому вона може знаходитися в рапорті (рапорт-повторення елементів з однаковим ритмом), так і в хаотичному русі. 

Крапка і графічні техніки:  Важливим елементом багатьох станкових графічних технік є крапка. Це офорт, літографія, ліногравюра, дереворит, шовкографія. Вигляд крапки залежить від техніки. Більш конкретний опис технік і характеристики елементів можна буде знайти під тегом "станкові графічні техніки".

Основні елементи композиції: Василій Кандійський основними елементами кмпозиції називаає крапку і лінію. Школа Баухауза і Іоханес Іттен до основних елементів композиції виділяють лінію і пляму. На мою думку ці системи можуть накладатися одна на іншу. Тому я виділяю трі основні елементи композиції: крапку, лінію і пляму. В процессі вивчення ми дослідимо, які з цих елементів можна називати первинними, а які вторинними. Зовнішня і внутрішня форми: Кожен елемент має дві основні форми. Форму зовнішню і форму внутрішню. Зовнішня форма - це зовнішні характеристики елементу.  Під внутрішньою формою можна розглядати напругу елементу, час і "духовне начало"

 

 Всі терміни пояснюються (в цьому словнику) насамперед як архітектурно-мистецькі визначення.

71