
- •Основи підприємницької та управлінської діяльності Методичні рекомендації
- •Основи підприємницької та управлінської діяльності Методичні рекомендації
- •Тема 1.1. Механізм управління.
- •Після опрацювання даної теми студент
- •Тема 1.2. Інструментарій механізму управління.
- •Після опрацювання даної теми студент
- •Тема 2.1. Зміст і мета управління у нових умовах.
- •Після опрацювання даної теми студент
- •Тема 2.3. Функції і структура управління.
- •Після опрацювання даної теми студент
- •Тема 2.4. Методи управління і мотивації.
- •Після опрацювання даної теми студент
- •Тема 2.5. Форми управління.
- •Після опрацювання даної теми студент
- •Тема 3.2. Організація маркетингової діяльності.
- •Після опрацювання даної теми студент
- •Тема 3.3. Планування і організація виробничої діяльності на
- •Після опрацювання даної теми студент
- •Тема 4.1. Особливість, психологія і влада на
- •Після опрацювання даної теми студент
- •Тема 4.2. Культура етика і стиль управління.
- •Після опрацювання даної теми студент
- •Тема 4.3. Мотивація або засоби спонукання людей працювати
- •Після опрацювання даної теми студент
- •Тема 4.5. Вирішення проблеми браку часу.
- •Після опрацювання даної теми студент
- •Література.
Тема 2.4. Методи управління і мотивації.
Питання: Методи державного управління підприємствами транспорту.
Методи централізованого планування і комерційний розрахунок.
Завдання: опрацювати літературу, законспектувати відповідь на питання.
Після опрацювання даної теми студент
Повинен знати:
сутність методу комплексних цільових програм;
групи програм, зміст програм;
форми комерційного розрахунку.
Повинен вміти:
визначати сферу застосування повного та внутрішнього комерційного розрахунку.
Література: с. 94-99 [1].
Суттєвою проблемою для науковців і практиків-менеджерів є створення сучасної методології внутрішньовиробничого планування господарської діяльності. Така методологія має Грунтуватися на таких принципах:
орієнтація на досягнення кінцевих результатів, на постійне підвищення ефективності господарських процесів і виробництва;
досягнення суспільних цілей виробництва на основі поєднання індивідуальних та групових інтересів учасників виробництва;
безперервність планування, яка повинна виявлятися у наступності перспективних і поточних, річних і оперативно-календарних планів;
наукова обґрунтованість показників, пропорційність і збалансованість їх;
висока конкуренте здатність продукції та послуг, її відповідність потребам внутрішнього і зовнішнього ринків;
застосування в процесі планування економіко-математичних методів, електронно-обчислювальної техніки, які передбачали б багато- варіативну розробку плану і його послідовну оптимізацію.
Планування як метод управління охоплює всю багатогранність господарської діяльності організації чи підприємства, галузі і національної економіки в цілому. Однак є проблеми, які потребують розробки спеціальних планових програм їх розв'язку, концентрації засобів та зусиль і навіть створення спеціального апарату, який керує ходом виконання цих програм. У цих випадках застосовується метод комплексних цільових програм, або метод програмно-цільо- вого управління.
Програмно-цільове управління останніми роками набуло інтенсивного розвитку у зв'язку з потребою вирішення найбільш складних завдань управління технологічними, організаційними та соціально-економічними системами. Специфіка цих завдань полягає у тому, що в подібних системах виникають нові цілі, для яких немає механізмів досягнення. В термінах класичної теорії управління це означає, що немає не тільки опису системи, а й самої системи.
Як інструмент управління комплексні цільові програми (КЦП) корисні практично завжди, коли йдеться про досягнення нових цілей або цілей-анало- гів. Цільове управління дає змогу розглянути нову ціль під різноманітними кутами, зору, спроектувати цільову структуру, підібрати до цієї структури відповідну структуру ресурсів, які можуть задаватися у вигляді цілей, намітити дії для досягнення цілей та раціонально спланувати їх у часі.
Таким чином, при використанні методу КЦП система цілей стає вихідним пунктом планування, а кожній значній проблемі відповідає планова програма розв'язку її.
Цільова комплексна програма утворює певну цілісність, притаманну тільки їй одній, і може розглядатися у двох аспектах: як інструмент управління і як новий вид систем. У кожному окремому випадку КЦП є плановим директивним документом, який діє до моменту досягнення поставленої цілі. Заходи програми повинні бути пов'язані із завданнями інших розділів плану господарсько-фінансової діяльності підприємства чи групи підприємств, які входять у певне об'єднання (систему).
Отже, комплексна цільова програма — це намічений для планомірного здійснення, об'єднаний єдиною метою та певними строками комплекс взаємопов'язаних завдань та адресних заходів соціального, економічного, наукового, технічного й організаційного характеру.
Ядром програми є цілі, які конкретизуються у ряді завдань, їх вирішення здійснюється за допомогою системи заходів, що реалізуються конкретними виконавцями, яким виділяються для цього необхідні ресурси. Для програми характерна цілеспрямованість використання ресурсів і реалізація програмних заходів незалежно від інтересів структурних підрозділів загальної системи управління.
Виділяють три групи програм, які використовуються в управлінні.
Перша група — програми народногосподарського рівня, включаючи соці- ально-економічні, програми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та ін.
Друга група — це програми галузевого та регіонального рівня, а також міжгалузеві програми по окремих об'єктах.
До них належать науково-технічні програми, програми виконання великих дослідно-конструкторських робіт, будівництва та введення в експлуатацію важливих підприємств і споруд та ін.
До третьої групи відносять програми розвитку підприємств, а також програми, які координують розробку та впровадження окремих видів машин, технологій, устаткування, приладів.
Структура КЦП повинна відповідати їх призначенню, ролі, яку вони виконують у забезпеченні загальної ефективності господарської діяльності.
У кожній програмі повинні бути відображені:
стан проблеми, основні передумови, її програмного вирішення;
головна мета програми, її місце в загальній системі цілей галузі чи підприємства;
система цілей та основних завдань програми;
цільові показники, які розкривають кінцеві результати реалізації програми;
шляхи досягнення цілей програми, система програмних заходів;
організаційно-виконавча структура;
дані про ресурси, необхідні для виконання програми та про строки її здійснення;
оцінка ефективності результатів реалізації програми.
Ефективність реалізації плану чи КЦП залежить від механізму, що регулює систему економічних взаємовідносин на рівні окремих підприємств, організацій і галузей. Таким механізмом в умовах ринкової економіки є комерційний розрахунок.
Комерційний розрахунок грунтується на загальних принципах ринкової економіки: максимальній розкріпаченості економічних суб'єктів; повній їх відповідальності за підсумки господарської діяльності; конкуренції виробників товарів та послуг; вільному ціноутворенні; відмові держави від прямої участі в господарській діяльності ринкових суб'єктів; соціальній захищеності громадян. Інакше кажучи, необхідною умовою ефективного функціонування ринкового механізму регулювання економіки є наявність незалежних, самостійних суб'єктів ринкових відносин.
У національній економіці України застосовуються дві форми комерційного розрахунку: повний і внутрішній.
На повному комерційному розрахунку перебувають підприємства з правами юридичних осіб, які мають самостійний баланс, бухгалтерську і статистичну звітність, створюють і витрачають фонди стимулювання працівників, відкривають рахунки у банках, володіють правом незалежної господарської діяльності, тобто укладання угод, контрактів, договорів з будь-якою юридичною чи фізичною особою як суб'єктом ринкового господарювання.
Повний комерційний розрахунок як метод управління застосовується на підприємствах, в організаціях і установах усіх форм власності: державної, колективної (кооперативної), приватної, мішаної.
На засадах внутрішнього комерційного розрахунку працюють відносно самостійні у вирішенні питань виробничо-господарської діяльності середні та дрібні виробничо-господарські одиниці підприємств і організацій.
Вони ведуть облік своїх витрат та результатів, складають бухгалтерський баланс (або спрощені розрахунки, подібні бухгалтерському балансу) та створюють фонди матеріального стимулювання. Взаємовідносини з підприємствами чи організаціями, часткою яких вони є, ґрунтуються на системі договорів, що містять взаємні зобов'язання. Права самостійної економічної діяльності за межами підприємства чи організації такі структурні одиниці не мають
.РОЗДІЛ 2. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ
ТРАНСПОРТІ.