Тема 2.3. Функції і структура управління.

Питання: Удосконалення структур управління на

залізничному транспорті.

Завдання: опрацювати літературу, законспектувати відповідь на питання.

Після опрацювання даної теми студент

Повинен знати:

• задачі, які повинні реалізовуватись для виконання цілей залізничного транспорту;

• принципи управління транспортом;

• особливості управління на залізничному транспорті.

Повинен вміти:

• визначати шляхи управління залізничним транспортом.

Література: с. 91- 96 [2].

На сучасному етапі стратегічною метою розвитку залізничного транспор­ту є формування вантажопровідної та пасажирообслуговуючої системи переве­зень, що забезпечує цілковите задоволення потреб в перевезеннях і відповідає безпеці і екологічності. Для виконання цієї мети повинні бути реалізовані на­ступні задачі:

• формування ринку транспортних послуг на основі конкуренції і вза­ємодії всіх транспортних підприємств різних форм власності;

• створення законодавчо-правової і нормативної баз розвитку транспор­ту, що гарантують надання послуг громадського транспорту всім, хто в них має потребу, безпека і екологічність перевезень, технічне пере­озброєння залізничного транспорту і впровадження високоефективних транспортних технологій.

Оскільки перераховані вище задачі повинні вирішуватися в нових еконо­мічних умовах, їх реалізація повинна базуватися на нових принципах управлін­ня транспортом в умовах ринкової економіки. Ці принципи можна сформулю­вати так. Транспорт — одна з найважливіших галузей економічної інфраструк­тури, оскільки її функціонування впливає на економічний розвиток країни. Рів­ні умови, правові гарантії і господарська самостійність для розвитку і функціо­нування у галузі підприємств всіх форм власності. Рівність всіх без виключення суб'єктів ринку при транспортному обслуговуванні. Державне економічне регу­лювання транспортних галузей і підприємств здійснюється в наступних сферах:

• організація ринку транспортних послуг і контроль за допущенням під­приємств на ринок;

• регулювання ціноутворення на транспорті (визначення правил побу­дови тарифів і встановлення обов'язкового тарифу);

• податкове регулювання (податкові пільги по витратах на модернізацію і розвиток об'єктів транспорту), інвестиційне регулювання (участь держави в реалізації самих капіталомістких проектів);

• делегування федеральних повноважень регіональним органам управ­ління.

Реалізація на практиці цих принципів управління транспортом покладе початок формуванню сучасної транспортної системи країни, здатної ефективно працювати в умовах ринку.

Особливостями управління на залізничному транспорті є:

• просторове розміщення взаємодіючих об'єктів транспорту на великій території і безперервний процес їх роботи: необхідність чіткого вико­нання технологічних функцій, пов'язаних з безпекою перевезень;

• єдиноначальність, дисциплінованість і диспетчеризація управління пе­ревізним процесом: тісна взаємозалежність всіх ланок перевізного конвеєра.

Звідси витікає необхідність використання на транспорті різних методів управління, сучасних підходів теорії і практики менеджменту

.Сьогодні керівництво залізницями України в повному обсязі здійснюють ДАЗТУ і управління залізниць. Управління залізниць цілком розпоряджаються своїми матеріальними і фінансовими ресурсами і прибутком. Роль департамен­тів УЗ значно обмежена. Багато прав УЗ делеговано дорогам, відділенням і під­приємствам. Хоча УЗ і зберігає деякі оперативно-розпорядливі функції, залізни­ці отримали велику самостійність в вирішенні господарських, комерційних і управлінських питань. Багато допоміжних служб залізниць перетворено в ак­ціонерні товариства, концерни і виробничі об'єднання. Об'єктивною тенденцією вдосконалення управління транспортною системою повинна бути децентраліза­ція і делегування владних і управлінських функцій центру регіонам. При цьому, однак, центральні органи управління транспортом повинні зберігати за собою ініціативу в підготовці змін в системі управління і прийняття рішень принципо­вого характеру, а також постійно контролювати стан транспортної системи. За­лізниці самостійно планують свою роботу, створені економічні, комерційні і маркетингові служби, запроваджені посади головних економістів, підвищується роль юридичних служб і відділів. Організаційна структура фіксується в штат­них розкладах, положеннях про структурні підрозділи, в посадових інструкціях. Укрзалізниця управляє діяльністю підлеглих залізниць, підприємств і організа­цій, безпосередньо керує перевізною роботою, відповідає перед урядом за вико­нання планів і заявок на перевезення вантажів і пасажирів, за ефективне вико­ристовування технічних засобів, забезпечення безпеки руху, підвищення рента­бельності і зниження собівартості перевезень.

Принциповими для успішної реалізації вибраної організаційної моделі є наступні основні положення:

• поступовість процесу реформування і мінімізація ризику необоротних дій;

• розділення функцій державного регулювання і управління господарсь­кою діяльністю;

• розділення основних і не основних видів діяльності;

• перехід від монопольного стану галузі до конкурентного;

• формування організаційної структури по основних видах діяльності;

• збереження державного регулювання і контролю над монопольним сектором (інфраструктурою);

• збереження інтеграції інфраструктури з частиною вантажних переве­зень, принаймні, протягом перших літ реформування, з поетапним збільшенням частки організаційно-відособленого рухомого складу.

При переході до нової моделі організації залізничного транспорту ключо­вим моментом є цілковитий відділення функцій державного регулювання від господарських функцій вже на початковому етапі реформування. Це розділення необхідне для впровадження конкуренції в системі залізничного транспорту і є однією з умов забезпечення рівноправного доступу незалежних операторів. Ви­ди діяльності, безпосередньо не пов'язані з перевезеннями, повинні бути від­особлений з подальшим їх виведенням з системи залізничного транспорту, оскільки можуть бути орієнтований на інших споживачів послуг і надають інші можливості для спеціалізації. Основою для прийняття рішень про розділення іс­нуючих видів діяльності є їх класифікація на природно-монопольні, тимчасово монопольні (потенційно конкурентні) і конкурентні. Тимчасово монопольні (потенційно конкурентні) і конкурентні види діяльності повинні бути відкритий

для конкуренції з метою підвищення ефективності і рівня якості послуг, впро­вадження інновацій. Відносно підприємств, що здійснюють конкурентні і тим­часово монопольні (у міру їх демонополізації) види діяльності, вирішується пи­тання про приватизацію. Державне регулювання буде поступово замінено рин­ковими механізмами регулювання в тимчасово монопольному і конкурентному секторах.

Формування організаційної структури здійснюється по основних видах діяльності. При переході до нової моделі залізничного транспорту його терито­ріально-функціональна організація буде перетворена в організацію підвидам ді­яльності (вантажні перевезення, пасажирські перевезення і т.п.). Розділення вантажних, пасажирських приміських перевезень і пасажирських перевезень в дальньому проходженні у результаті реформування обумовлено відмінностями між відповідними ринками, основними фондами і технічними засобами, що ви­користовуються в цих видах діяльності. Дане розділення дозволить більш точно і своєчасно визначати прямі і загальні витрати по видах діяльності. Прозорість діяльності підприємств залізничного транспорту, досягнута внаслідок їх розді­лення, принесе низку наступних переваг

• стане прозорим механізм перехресного субсидування, що створить основу для прийняття рішень щодо збиткових видів діяльності;

• будуть виявлені області скорочення експлуатаційних витрат;

а також сформована основа для ефективного державного регулю­вання

.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ

ТРАНСПОРТІ.