2.4. Економічна наука в системі гуманітарного знання

Великим розмаїттям характеризується економіка як наука. Її фундаментом є теоретична економія, яка прагне дослідити і сформулювати універсальні закони і механізми функціонування і розвитку господарства на різних етапах цивілізаційного поступу. Ще давньогрецькі мислителі намагались пояснити процеси виробництва, обміну, власності, грошей та ін. (Аристотель).

Систематизований виклад економічних поглядів здійснено у вченні меркантилізму (від італ. mercante - торговець, купець), що виникло в останній чверті XV ст. Головним положенням раннього меркантилізму була теорія грошового балансу. Пізній меркантилізм робив наголос на активному торговельному балансі.

В середині XVIII ст. виникла нова течія в економічній науці – фізіократи (від грецьк. phisis - природа та kratos - сила, влада), які піддавали критиці вчення меркантилістів і відстоювали необхідність пріоритетного розвитку сільського господарства. Найповніше відображення вчення фізіократів знайшло в Економічній таблиці Ф. Кене.

Початок сучасній економічній науці в її класичному варіанті було закладено в роботах шотландського економіста і філософа А. Сміта.

Наукове відображення розвинутого ринкового середовища здійснюється засобами "Економікс" в економічній системі, започаткованій А. Маршаллом (1842-1924). Ринкова економіка уособлює свободу економічного вибору стосовно професії, роду занять, підприємництва, конкуренції. Економічна реальність розглядається як поведінка господарюючих суб'єктів в умовах відносної обмеженості ресурсів, як кругообіг багатства та сукупність економічних інститутів. Суть ринкової економіки полягає у збереженні рівноваги між попитом і пропозицією.

Класична ринкова економіка ґрунтується на таких основоположних постулатах і принципах:

• концепція людини економічної (homo oeconomicus), - основу діяльності якої складає власний економічних інтерес;

• рівність сторін, що вступають у господарські стосунки згідно з існуючими "правилами гри";

• повна інформованість, прозорість сфер, у яких взаємодіють партнери по співробітництву;

• плинність та мобільність економічних ресурсів;

• залежність чисельності зайнятих від розмірів сукупного фонду оплати праці;

• абсолютизація прибутку як головної мети діяльності фірми; нагромадження капіталу;

• великі коливання в рівнях оплати праці;

• економічний лібералізм.

Об'єктом економічної теорії є історично визначена господарська система, що має три пов'язаних компоненти - загальнолюдський, що відбиває генетичні основи психології; етнічний, що відбиває укорінені навички, традиції, культуру; глобальний-фазовий, що відбиває хвилеподібне просування і поширення досягнень світової матеріальної культури.

В історії економічної думки можна розрізнити три значних етапи. Перший закінчується в другій половині ХІХ століття: це стадія попередників. Наприкінці даного періоду, в 1867 році, Стюарт Мілль писав у своїх «Принципах політичної економії»: «На щастя, у законах вартості вже немає нічого такого, що вимагало б уточнення на даний час або в майбутньому. Ця теорія є повною».

Саме в цей час у вивченні економіки почалася революція, пов'язана з введенням диференціального аналізу австрійською школою граничної корисності, з використанням математики лозаннською школою та з науковим опрацюванням даних спостереження Ірвінгом Фішером. Цей другий етап продовжується приблизно до другої світової війни.

Потім починається новий період. Економіка поступово перетворюється в справжню науку, що опирається на статистичний аналіз фактів, на теорії, чия логічна стрункість може бути піддана перевірці, і на зіставлення теорій із даними спостереження. Така тенденція набуває все більш широкого характеру.

І якщо сьогодні економічний аналіз стає наукою, це пояснюється чотирма основними причинами:

• економісти в стані створювати теорії, чия логічна суворість перевіряється за допомогою тієї частини логіки, яку складає математика;

• ми все краще знаємо фактичний бік справи. Ми володіємо як ніколи багатою та всеохоплюючою інформацією;

• за останню чверть століття значно просунулася вперед техніка аналізу, числове опрацювання даних спостереження, техніка обробки статистичної інформації і розрахунків на ЕОМ;

• завдяки ряду теорій на базі наявної інформації і техніки в економіці було встановлено існування беззаперечних закономірностей, як це має місце у фізиці.

Принципова схема класифікації економічних наук

Схема класифікації економічних наук, що пропонується до розгляду, виходить з положення про те, що ці науки виступають теоретичною основою управління господарської діяльності підприємств, регіонів та інших економічних систем. Структура економічних наук повинна відображати структуру економічних систем та структуру функцій управління ними. Тому вважається доцільним поділити різні економічні науки на 3 групи:

• Фундаментальні економічні науки.

• Теорія економічних систем.

• Теорія функцій управління економічними системами.

До фундаментальних економічних наук відносяться:

• Метаекономіка;

• економічна теорія;

• методологія та методи економічних наук;

• інституційна економіка;

• історія економічних ідей;

• історія господарства.

Теорію економічних систем репрезентують 2 групи наук:

• Теорія ринків.

• Теорія організацій.

Подальша диференціація в кожній групі відбувається за видами ринків та організацій. Найчисленнішою та розгалуженою є теорія функцій управління економічними системами. Кожну науку цієї групи диференціюють за напрямами та видами. Наприклад, теорія обліку поділяється на теорію бухгалтерського обліку та статистику з подальшою диференціацією за різними ознаками ( галузь, аспект і т.д.).