4. Грошово-кредитна політика нбу

Грошово-кредитна політика НБУ ґрунтується на принципах сучасного монетаризму. Розвиток цієї теорії грошей відбувався поступово. Розглянемо основні етапи та положення розвитку теорії грошей.

Еволюційна теорія трактувала гроші як продукт історичного розвитку, що має товарну форму. Розвиток товарного виробництва зумовлює необхідність у загальному засобі обміну. У різні часи в різних народів таким засобом виступали різноманітні товари як особливий еквівалент.

Раціоналістична теорія розглядає гроші як результат угоди між людьми. В міру усклад-нення відносин обміну його учасники шукали і домовлялися про найбільш зручний засіб. На різних етапах цю роль виконували дорогоцінні метали та їх замінники – паперові гроші.

Державна теорія - державі гроші – продукт правопорядку. Як платіжний засіб гроші встановлюються законом.

Функціональна теорія пояснює необхідність грошей:

відсутністю синхронізації надходжень і платежів;

забезпеченням мінімізації витрат у системі ринкового обміну;

як сполучної ланки між сьогоденням і майбутнім.

Металістична теорія трактує гроші як золото і срібло, тобто, метали, яким приписувалися властивості бути грошима від природи. При цьому виділяли два напрямки: біметалізм, коли грошима слугували золото і срібло, і монометалізм – гроші це золото.

В умовах монометалізму виділяли золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золотодевізний стандарт.

Більш прогресивною вважають номіналістичну теорію грошей. При цьому розривається зв'язок грошей і золота. Гроші трактуються як номінальна грошова одиниця, умовний знак, яка не має внутрішньої вартості.

Найбільш сучасною є кількісна теорія грошей. Її положення ґрунтуються на тому, що вартість грошей зумовлюється їхньою кількістю на ринку і залежить від цін товарів та маси грошей. Ця теорія розглядає гроші з погляду їхніх мінових пропорцій під час обміну на товар.

В кількісній теорії виділяють

- трансакційний варіант – коли вартість грошей обумовлюється тільки необхідністю здійснення трансакцій в оплату товарів та послуг;

- та Кембриджський варіант, який розглядає вартість грошей виходячи із касових залишків.

Кембриджський варіант кількісної теорії грошей розвивалася у вигляді т.н. Кейнсіанської теорії, основний зміст якої – збільшення грошової маси в обігу і кредитних ресурсів сприяє пожвавленню економіки, зростанню прибутків і зайнятості. В сучасній західній науці ця теорія розвивається як Неокейнсіанські погляди на теоретичні засади грошей.

На сьогодні більшість країн з розвинутими ринковими відносинами будують свої грошові системи на основі Монетаризму. Засновники цієї теорії М.Фрідмен, А.Шварц, А.Мельцер. Виходячи з цього в основу всіх практичних дій щодо практичного застосування цієї теорії покладено використання грошово-кредитних важелів.

При цьому, ознака грошово-кредитної політики – кількісна теорія грошей та специфічна теорія відтворення.

Основні вимоги – мінімум державного управління в розвитку економічних процесів.

Визначальним в сучасному монетаризмі є:

- головним важелем, який впливає на рівень виробництва, цін та зайнятість є гроші;

- швидкість обігу грошей розглядається як величина змінна;

- механізм взаємодії грошової маси і суспільного виробництва полягає в грошовій пропозиції;

- грошова пропозиція повинна бути обмеженою і коливатися в межах 3-5 на рік (грошове правило М.Фрідмена).

Монетаристська теорія посідає ключове місце в науковій думці про гроші та грошові відносини, справляє помітний вплив на розвиток усієї економічної теорії.

Грошово-кредитна політика України в перехідний період пройшла складний шлях розвитку.

На першому етапі (1991-1994 рр.) підходи до вирішення завдань економічної політики в Україні мали переважно кейнсіанську концепцію.

Перебільшувалась роль та можливості держави в регулюванні економіки. Переоцінювались можливості фіскально-бюджетного механізму у вирішенні соціально-економічних задач. В результаті цього економічне становище країни виявилось некерованим: ринки розбалансовані, державні фінанси підірвані, бюджет непомірно дефіцитний, сфера обігу переповнена зайвими грошима, виробництво швидко скорочується, гіперінфляція.

На другому етапі (1994-1996) - Економічна політика проводилась на дуалістичних засадах: керівництво реальною економікою та фі-скально-бюджетною сферою – за кейсіанськими методами, монетарної сфери – монетаристськими. Така політика негативно вплинула на хід ринкової трансформації економіки, на макроекономічну стабілізацію та оздоровлення державних фінансів, збільшив розрив між секторами реальної економіки та грошово-кредитною сферою. Основна причина – не було створено механізму саморегуляції ринкової економіки

На третьому етапі (1996-2000) - Орієнтація грошово-кредитної політики на монетаристські підходи до економічного регулювання. Перехід до жорсткої грошово-кредитної політики та орієнтація її на регулювання грошової маси відповідно до динаміки обсягу ВВП, зниження інфляції, лібералізація кредитного і валютного ринків, за-провадження режиму плаваючого валютного курсу, розвиток ринку цінних паперів та посилення суто економічних інструментів грошово-кредитного регулювання.

Четвертий етап, який розпочався в 2000 році і триває і в наші дні - Некласифікований монетаризм. Продовження жорсткого грошово-кредитного регулювання, підготовка до таргетування інфляції.