Тема 4. Центральний банк як суб’єкт економічної системи держави

1. Центральний банк держави

Центральні банки в їх сучасному вигляді існують відносно недавно.

Перший центральний банк «Ріксбанк» було створено у Швеції в 1668 р. – на межі переходу від феодалізму до капіталізму. У 1694 р. був заснований Банк Англії. Однак ці банки не мали виключного права на емісію грошових знаків і їх функції суттєво відрізнялися від функцій сучасних центральних банків.

У сучасному вигляді центральні банки виникли в ХІХ ст. Центральні банки – це юридичні особи з особистим статусом, особливістю якого є відокремлення майна банку від держави.

За належністю капітал центрального банку можна поділити на три складових:

- капітал банку належить державі (Франція, Великобританія, Німеччина, Нідерланди, Іспанія);

- капіталом банку частково володіє держава (Бельгія, Японія);

- капітал центрального банку належить комерційним банкам (США).

Щодо взаємодії уряду держави і центрального банку слід зазначити, що система управління може бути подана у вигляді двох моделей:

1) центральний банк виступає агентом Міністерства фінансів і провідником його грошово-кредитної політики;

2) центральний банк не залежить від уряду при прийнятті рішень.

Однак на практиці зазначені моделі у чистому вигляді не існують. У більшості країн функціонують проміжні моделі, в рамках яких використовуються принципи взаємодії виконавчої влади з центральним банком при збереженні до певної міри незалежності останнього.

Після отримання незалежності в Україні виникла нагальна потреба у формуванні дворівневої банківської системи, яка б відповідала світовим стандартам. У результаті відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» у березні 1991 р. на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР утворено Національний банк України, який є державною установою.

Цей закон визначив статус і принципи діяльності Національного банку України.

Правовий статус, принципи організації і діяльності Національного банку України на сьогодні визначені Конституцією України та Законом України "Про Національний банк України" , який був прийнятий Верховною Радою в 1999 р..

Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань Національного банку України.

Розмір його може змінюватися за рішенням Ради Національного банку. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису і в деяких випадках – кошти Державного бюджету України.

Національний банк України як економічно самостійна державна установа здійснює видатки, як правило, за рахунок власних доходів, хоча одержання прибутків не є метою його діяльності. Для виконання своїх функцій НБУ має право придбавати та розпоряджатися рухомим і нерухомим майном.

Кошторис видатків Національного банку на кожний рік затверджується Радою НБУ. Цей же орган затверджує основні напрямки грошово-кредитної політики Національного банку України.

Національний банк України відповідно до Закону України "Про Національний банк України"  є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн.