- •Гістамін: структура молекули.
- •2. Синтез гістаміну.
- •Шляхи вивільнення гістаміну.
- •3.1 Вивільнення гістаміну неселективними факторами.
- •3.2 Вивільнення гістаміну селективними факторами.
- •4. Алергічна реакція негайного типу.
- •5. Шляхи інактивації гістаміну.
- •5.1 Діаміноксидаза в інактивації гістаміну
- •5.2 Гістамін n-метилтрансфераза в інактивації гістаміну
- •5.3 Інші ферменти в інактивації гістаміну
- •6. Рецептори гістаміну та їх біологічна дія.
- •6.1 Структура і функція н1-рецептора гістаміну
- •6.2 Структура і функція н1-рецептора гістаміну
- •6.3 Структура і функція н1-рецептора гістаміну
- •6.4 Структура і функція н1-рецептора гістаміну
- •7. Сигнальні механізми передачі гістамінового сигналу.
- •8. Патологічна дія гістаміну
- •9. Антигістамінні препарати.
9. Антигістамінні препарати.
Антигістамінні препарати. Є три класифікації протигістамінних препаратів: за хімічною структурою, за клінічною ефективністю і переважним впливом на функціонування ЦНС, а також за часом впровадження в медичну практику – першого, другого і третього поколінь.
За хімічною структурою блокатори гістамінових рецепторів (БГР) розподіляють на похідні:
1. Етаноламіну – димедрол, тавегіл.
2. Етилендіаміну – супрастин.
3. Фенотіазину – дипразин (піпольфен).
4. Тетрагідрокардоліну – діазолін.
5. Хінуклідину – фенкарол (квіфенадин).
6. Піперидину – терфенадин (селдан), лоратадин (кларитин),
дескарбоетоксилоратадин.
7. Бензимідазолу – астемізол.
8. Бензолоцтової кислоти – фексофенадин (телфаст).
9. Препарати лікарських рослин.
Дезлоратадин має більш високу спорідненість до Н1-гістамінових рецепторів, ніж лоратадин. На відміну від інших протигістамінних засобів нового покоління, дескарбоетоксилоратадин метаболізується в організмі за допомогою ферментів.