6.3 Структура і функція н1-рецептора гістаміну

Функція гістаміну як нейротрансміттера доведена з відкриттям Н3Р. Молекулярна маса Н3-рецепторів становить 70 кДа. Даний білок складається з 445 амінокислотних залишків. Впливає на нейронну передачу сигналу у вегетативній нервовій системі та симпатичних гангліях дихальних шляхів. Молекулярна маса Н3-рецепторів становить 70 кДа. Передбачається, що експресія Н3-рецепторів у різних зонах головного мозку може брати участь у різних функціях ЦНС: регуляції сенсорного сприйняття, ендокринної регуляції та розумової діяльності. Крім того, активація Н3-рецепторів може пригнічувати активність Н1-гістамінових рецепторів.

Отже, не можна виключити, що вплив на Н3-рецептори, які перебувають у стані певного антагонізму з Н1-рецепторами, може мати важливе значення при лікуванні алергічних захворювань, особливо органів дихання.

6.4 Структура і функція н1-рецептора гістаміну

До складу Н4-рецептора входить 390 амінокислотних залишків. Гістамін зв’язуючий сайт формується за участі 94-Аспартату ТМ3-домену і 182-Глутамінової кислоти ТМ5-домену. Ці рецептори містяться в кишковій тканині, селезінці, тимусі, мозкових клітинах, кістковому мозку, ацидофільних гранулоцитах, базофілах, тучних клітинах, T-лімфоцитах, лейкоцитах і дендроцитах. Проте незначні сигнали їхньої локалізації виявлено в мозку, селезінці, тимусі, тонкому й товстому кишківнику, серці, печінці та легенях. H4-рецептор є посередником хемотаксису тучних клітин і еозинофілів, а також залучений до контролю вивільнення цитокінів дендритними клітинами і T-клітинами. Продемонстровано, що H4-рецептори, разом з H2-рецепторами, беруть участь у вивільненні IL із лімфоцитів людини.

Збільшення синтезу простагландинів та рівня цАМФ пов’язане з активацією Н2-рецепторів [74], а рівня цГМФ – Н1-рецепторів. Активація Н1-рецепторів посилює, а активація Н2-рецепторів, навпаки, гальмує хемотаксис нейтрофілів і еозинофілів.

7. Сигнальні механізми передачі гістамінового сигналу.

Сигнал, індукований зв’язуванням ліганду із Gq Н1-Р активує фосфоліпазу С, що генерує DAG (активує РКС) та IP3,(що збільшує вміст внутрішньоклітинного Кальцію), NO-синтазу, ↑рівнів cAMP і cGMP.

Активація Gs Н2-Р призводить до активації аденілатциклази, ↑сАМР, активації РКА.

Активація Gі Н3-Р призводить до інгібування аденілатциклази, акумуляції Кальцію та активації МАРС-шляху.

Взаємодія гістаміну із Н4-Р Gі інгібує аденілатциклазу та активує мітоген-активуючу кіназу (МАРС) і фосфоліпазу С разом з мобілізацією іонів Кальцію.

8. Патологічна дія гістаміну

Активація гістамінергічної системи виражається

• з боку шкіри є сильне відчуття свербіння;

• в дихальних шляхах – набряк слизової оболонки носа, гіперсекреція слизу в носі, бронхоспазм, гіперпродукція слизу бронхіальними залозами;

• у шлунково-кишковому тракті – біль, посилення продукції пепсину, соляної кислоти в шлунку, надмірне утворення слизу;

• в серцево-судинній системі – падіння артеріального

тиску, порушення серцевого ритму і згущення крові.

Виражена клінічна симптоматика, що виникає при дії на організм гістаміну, дає змогу розглядати гістамін як один з найважливіших медіаторів алергії. У зв’язку з цим для лікування алергічних проявів найчастіше застосовують протигістамінні засоби.