Плотер - графічний пристрій для автоматичного викреслювання з великою точністю малюнків, схем, складних креслень, карт і іншої графічної інформації на папері розміром до a0 або кальці.

Графічні пристрої рисують зображення за допомогою пера (пишучого блоку). Поширена помилка: широкоформатні струменеві принтери іноді невірно називають плотерами.

Сканер (англ. scanner) – пристрій, який створює цифрове зображення сканованого об'єкту. Отримане зображення може бути збережено як графічний файл, або, якщо оригінал містить текст, він може бути розпізнаний за допомогою спеціальної програми і зберігатися як текстовий файл.

Найпоширенішими моделями є планшетні сканери. Сканований об'єкт кладеться на скло планшета сканованою поверхнею вниз. Під склом розташовується рухома лампа, рух якої регулюється кроковим двигуном.

Світло, відображене від об'єкту, через систему дзеркал потрапляє на чутливу матрицю (CCD – Couple-Charged Device), далі на АЦП і передається в комп'ютер. За кожний крок двигуна сканується смужка об'єкту, потім всі смужки об'єднуються програмним забезпеченням в загальне зображення.

Залежно від способу сканування об'єкту і самих об'єктів сканування існують такі види сканерів: планшетні, ручні, листопротяжні, планетарні, барабанні, слайд-сканери, сканери штрих-кода.

Основні характеристики сканерів:

• Формат сканованої поверхні: А4 (стандартний друкарський лист), A3, слайд-сканери під формат плівки 13х18 і 18х24 тощо.

• Оптичний дозвіл. Дозвіл вимірюється в крапках на дюйм (dots реr inch – dpi). Вказується два значення, наприклад 600х1200 dpi, горизонтальне визначається матрицею CCD, вертикальне – кількістю кроків двигуна на дюйм. Оптичний дозвіл є основною характеристикою сканера, яка характеризує якість сканування. Чим вона вища, тим краще сканер зможе «розглянути» найдрібніші деталі оригіналу. Саме на оптичний дозвіл необхідно звертати першу увагу при покупці сканера.

• Інтерпольований дозвіл. Штучний дозвіл сканера досягається за допомогою програмного забезпечення. Його практично не застосовують, тому що кращі результати можна отримати, збільшивши дозвіл за допомогою графічних програм після сканування. Використовується виробниками в рекламних цілях.

• Швидкість роботи. Вимірюється в сторінках за хвилину, при цьому маються на увазі сторінки певного формату і певний дозвіл сканера, з числа можливих.

• Глибина кольору. Визначається якістю матриці CCD і розрядністю АЦП. Вимірюється кількістю відтінків, які пристрій здатний розпізнати. 24 біти відповідає 16 777 216 відтінків. Сучасні сканери випускають з глибиною кольору 24, 30, 36 біт. Не дивлячись на те, що графічні адаптери поки не можуть працювати з глибиною кольору більше 24 біт, така надмірність дозволяє зберегти більше відтінків при перетвореннях картинки в графічних редакторах.

Основні виробники: Fujitsu, Mustek, Hewlett-Packard (HP), Epson.

3. Конфігурація комп'ютера.

Конфігурацією (або специфікацією) комп'ютера називають характеристики пристроїв, які в цей комп'ютер включені.

Наприклад: в прайс-листі комп'ютерної фірми вказана така конфігурація:

Intel Core2 Duo – 3,0GHz/ 1Gb/ 400Gb/ 128Mb GeForce PCX6600/ DVD+RW/-RW/ CD-RW (16xR,16xW,8xRW/48xR,48xW,32xRW)/ FDD/ LAN 1Gb/ SB/ kbd/ M&P/ 19.0” Samsung SyncMaster 970P black (DVI,1280Ч1024–6ms, 250cd/m2, 1000:1, 178°/178°)

Це слідує читати так:

• процесор Intel Core 2 Duo двуядерний з тактовою частотою 3,0 гігагерца;

• ємність оперативної пам'яті – 1 Гігабайт;

• жорсткий диск (вінчестер) місткістю 400 Гігабайт;

• графічна плата GeForce PCX 6600 з 128 Мегабайтами відеопам'яті;

• привід дисків DVD, який читає/записує/перезаписує DVD-диски з швидкістю до 16x,16x,8x, а CD-диски з швидкістю до 48x,48x,32x.

• дисковод для гнучких дисків (FDD);

• мережна плата із швидкістю 1 Гігабіт (LAN1Gb);

• звукова карта (SB);

• клавіатура (kbd – keyboard);

• маніпулятор миша і килимок для миші (M&P – mouse and pad);

• рідкокристалічний 19-дюймовий монітор Samsung SyncMaster 970P з 1280Ч1024, з роз'ємом DVI для РК-моніторів, часом відгуку 6 мілісекунд, яскравістю 250 кд/м2, контрастність 1000:1, з кутами огляду 178°/178°.

ТЕМА: Програмне забезпечення ПК. Операційна система Windows XP

Питання:

1. Програмне забезпечення ПК.

2. Історія операційної системи Windows.

3. Операційна система Windows XP. Призначення та можливості.

4. Вікна операційної системи Windows.

5. Файлова система ПК.

6. Маска (шаблон) імені файлу або папки.

7. Програма Проводник. Робота з об’єктами.

1. Програмне забезпечення ПК.

Під програмним забезпеченням (Software) розуміється сукупність програм, які виконуються обчислювальною системою.

До програмного забезпечення (ПЗ) відноситься також вся область діяльності по проектуванню і розробці ПЗ:

• технологія проектування програм (наприклад, низхідне проектування, структурне і об’єктно-орієнтоване проектування тощо);

• методи тестування програм;

• методи доказу правильності програм;

• аналіз якості роботи програм;

• документування програм;

• розробка і використання програмних засобів, що полегшують процес проектування програмного забезпечення тощо.

Програмне забезпечення — невід’ємна частина комп’ютерної системи. Воно є логічним продовженням технічних засобів. Всі програми, що працюють на ПК, можна умовно розділити на три категорії:

2. Прикладні програми, безпосередньо забезпечують виконання необхідних користувачам робіт;

3. Системні програми, виконують різні допоміжні функції, наприклад:

• управління ресурсами комп’ютера;

• створення копій інформації, що використовується;

• перевірка працездатності пристроїв комп’ютера;

• видача довідкової інформації про комп’ютер тощо;

4. Інструментальні програмні системи, що полегшують процес створення нових програм для комп’ютера.

Прикладна програма — це будь-яка конкретна програма, яка сприяє рішенню якої-небудь задачі в межах даної проблемної області. До них відносяться текстові і графічні редактори, електронні таблиці, СУБД, експертні системи, ігри тощо.

Системні програми слугують для управління ресурсами комп’ютера — центральним процесором, пам’яттю, уведенням/виведенням. Системне програмне забезпечення розробляється так, щоб комп’ютер міг ефективно виконувати прикладні програми.

Серед десятків тисяч системних програм особливе місце займають операційні системи, які забезпечують управління ресурсами комп’ютера з метою їх ефективного використовування.

Важливими класами системних програм є також програми допоміжного призначення — утиліти (лат. Utilitas — користь). Вони або розширюють і доповнюють відповідні можливості операційної системи, або вирішують самостійні важливі задачі. Стисло опишемо деякі різновиди утиліт:

• програми контролю, тестування і діагности, які використовуються для перевірки правильності функціонування пристроїв комп’ютера і для виявлення несправностей в процесі експлуатації; вказують причину і місце несправності;

• програми-драйвери, які розширюють можливості операційної системи по управлінню пристроями уведення-виведення, оперативною пам’яттю тощо; за допомогою драйверів можливо підключення до комп’ютера нових пристроїв;

• програми-архіватори, які дозволяють записувати інформацію на дисках більш щільно, а також об’єднувати копії декількох файлів в один архівний файл;

• антивірусні програми, призначені для запобігання зараження комп’ютерними вірусами і ліквідації наслідків зараження вірусами;

• програми оптимізації і контролю якості дискового простору;

• програми відновлення інформації, форматування, захисту даних;

• комунікаційні програми організують обмін інформацією між комп’ютерами;

• програми для управління пам’яттю забезпечують більш гнучке використовування оперативної пам’яті;

• програми для запису.

Операційна система — це комплекс взаємозв’язаних системних програм, призначення якого — організувати взаємодію користувача з комп’ютером і виконання всіх інших програм.

Операційна система виконує роль зв’язуючої ланки між апаратурою ПК і програмами які виконуються, з одного боку , а також користувачем, з другого боку.

Операційна система звичайно зберігається в зовнішній пам’яті комп’ютера — на жорсткому диску. При включенні комп’ютера вона зчитується з дискової пам’яті і розміщується в ОЗП. Цей процес називається завантаженням операційної системи.

У функції операційної системи входить:

• здійснення діалогу з користувачем;

• уведення/виведення і управління даними;

• планування і організація процесу обробки програм;

• розподіл ресурсів (оперативної пам’яті і кеш, процесора, зовнішніх пристроїв);

• запуск програм на виконання;

• всілякі допоміжні операції обслуговування;

• передача інформації між різними внутрішніми пристроями;

• програмна підтримка роботи периферійних пристроїв (дисплея, клавіатури, дискових накопичувачів, принтера і ін.).

Система програмування (інструментальні програми) — це система для розробки нових програм на конкретній мові програмування.