Лекція 6 механізація догляду за вирощуванням сільськогосподарських культур
6.1. Мета догляду, види добрив та засобів захисту сільськогосподарських культур від хвороб і шкідників. Підготовка їх до внесення.
6.2. Методи і способи внесення.
6.3. Класифікація та принцип роботи машин.
6.4. Основні правила техніки безпеки під час роботи з отрутохімікатами.
Мета догляду – створення сприятливих умов сільськогосподарським рослинам для формування та збереження врожаю. Ця мета досягається внесенням добрив, розпушуванням ґрунту, знищенням бур’янів, шкідників та збудників хвороб. Заходи захисту за способом виконання поділяють на механічні та хімічні, а за дією – на профілактичні і знищувальні.
Розрізняють наступні методи захисту:
організаційно-господарські – передбачають розробку заходів з осушення (зрошування) земель, окультурення луків і пасовищ тощо;
агротехнічні – передбачають застосування науково-обґрунтованих сівозмін (плодозмін) з підбором сортів районованих рослин, оптимальні терміни та способи сівби;
механічні – знищення шкідників та бур’янів переважно робочими органами сільськогосподарських машин і знарядь (боронування, культивація тощо);
фізичні – ґрунтуються на дії ультразвуку, електричних і магнітних полів, ультрафіолетових, інфрачервоних променів на шкідники або збудники хвороб;
біологічні – передбачають використання проти шкідників їх природних ворогів (паразитів, хижаків) або бактеріальних препаратів грибкового походження;
- хімічні – полягають у застосуванні проти шкідників, хвороб і бур’янів різних хімічних препаратів отрутохімікатів (пестицидів);
інтегровані – базуються на комплексному поєднанні та застосуванні всіх доцільних профілактичних і винищувальних заходів (методів).
6.1. Збереження та підвищення родючості ґрунту – найважливіше завдання у разі застосування будь-якої технології виробництва продукції рослинництва. Природна родючість ґрунту не може забезпечити високих врожаїв, тому для отримання запрограмованого врожаю необхідно вносити органічні й мінеральні добрива на додатковий приріст урожаю.
За походженням добрива розрізняють:
– органічні – природного походження (гній, гноївка, компости, сапропель);
– мінеральні – промислового походження (прості, складні, комплексні), доза внесення яких вказується у діючій речовині: N40 P60 K80., де 40, 60, 80 кг/га – діючої речовини; мікродобрива;
– сидеральні – рослинного походження (люпин, люцерна, органічні залишки тощо).
– меліоранти – вапно-гіпсові матеріали, які за рахунок поліпшення хімічного складу ґрунту (зменшення кислотності, засоленості) підвищують його родючість.
Органічні добрива тваринного походження мають усі елементи живлення рослин, відновлюють вміст гумусу та родючість ґрунту.
Внесення 1 т гною підвищує вміст гумусу в межах 40 кг (для середніх ґрунтів при вмісті гумусу 3,8% в орному шарі на 1 га міститься 160-170 т гумусу).
Мінеральні добрива ефективні, розчиняючись у воді, живлять рослини, але на перспективу родючість ґрунту не підвищують, призводять до підвищення кислотності, ущільнення.
Засоби захисту: - гербіциди (гербіс – трава, ціде – вбивати) для знищення бур’янів; пестициди (пестіс – зараза); – (дефоліанти – сприяють опаданню листя; десиканти – висушують рослини; ретарданти – регулятори росту; інсектициди – знищують шкідників; фунгіциди, фуміганти – знищують бактерії).
За фізичним станом ці матеріали можуть бути у твердому (кристалічні, гранульовані – діаметром 3-4 мм, пилоподібні), рідкому та газоподібному стані.
До внесення злежані тверді матеріали подрібнюють до діаметра 5 мм, просіюючи їх через решета. Концентровані (маточні) розчинні у воді матеріали доводять до необхідної концентрації завдяки інтенсивному перемішуванню і як суспензії та емульсії, активно перемішують у разі внесення, щоб запобігти зміні концентрації робочої рідини в часі роботи.
Під час виготовлення складних твердих (комплексних) робочих матеріалів із простих користуються спеціальними таблицями змішування. У них передбачений час змішування до внесення, у який не проходить хімічна реакція і не втрачається працездатність машини через мокру реакцію та налипання робочих органів чи неможливість змішування взагалі.
6.2. Операції внесення добрив (засобів захисту рослин від шкідників і хвороб) передує підготовка до внесення, навантаження на транспортні засоби, транспортування на поле, завантаження засобів для внесення. Відповідно до операцій існують комплекси машин для їх реалізації.
Технології внесення:
- прямоточна – завантаження засобів для внесення, транспортування ними ж на поле і внесення;
- перевалочна – транспортування на поле, розвантаження на полі, навантаження на засоби внесення і внесення;
- з перевантаженням – транспортування на поле, перевантаження зразу ж на засоби для внесення і внесення.
Методи і способи внесення:
Механічний спосіб полягає у міжрядному обробітку широкорядних посівів культиваторами з внесенням добрив для знищення бур’янів та розпушування ґрунту, стимулювання росту рослин.
Основна доза добрив (близько 75%) вноситься поверхнево з наступним загортанням ґрунтообробними машинами, а решта – локально при посіві та локально і поверхнево під час догляду за посівами.
Азотні добрива та газоподібні загортаються у ґрунт на 12-14 см, щоб не допустити їх випаровування в атмосферу.
Засоби захисту вносять у ґрунт, на поверхню рослин, насіння та ґрунту.
При цьому існуючими засобами забезпечується дозоване внесення у межах ± 10%, за нерівномірності ± 25%.
Хімічний метод, що полягає у використанні для боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур отрутохімікатів, реалізовують такими способами:
Протруювання насіння перед сівбою, яке передбачає рівномірне покриття кожної насінини для знищення спорів хвороб і шкідників;
Обприскування поверхні рослин і ґрунту розчинами отрутохімікатів з метою знищення шкідників та збудників хвороб;
Аерозольний обробіток рослин, приміщень, тварин дрібно розпиленими отрутохімікатами у вигляді диму чи туману.
Обпилювання порошком отрутохімікату, як і в разі обприскування;
Фумігація насіння і ґрунту – обробка газами отрутохімікатів або кристалічними отрутохімікатами, які поступово випаровуються;
Розкидання отруєних принад на поверхню для знищення гризунів.
Машини для підготовки мінеральних добрив до внесення мають в основі робочі органи для подрібнення, решето для просіювання потрібної фракції та вивантажувальний транспортер для завантаження готових добрив у транспортні засоби.
Типовим представником є подрібнювач АИР-20. Для змішування компонентів мінеральних добрив використовують кузовні змішувачі типу УТМ-30, які перемішують компоненти транспортерами при вивантаженні. При цьому забезпечується можливість дозування кожного з трьох можливих складників.
Під час заготівлі та внесення компостів можна перемішувати складники органічних добрив шнековим змішувачем і завантажувати добрива на транспортні засоби. Таким є навантажувач-змішувач ПНД-250, який монтують на гусеничний трактор.
Маточні розчини отрутохімікатів у бочках перед застосуванням добре збовтують у закритій ємності. Завантажують його у машини (АПЖ-12, СТК-5, „Пемікс” тощо), які мають 2-3 баки, відповідно регулюють для отримання заданої концентрації, перемішують, а потім готовий розчин вивантажують у транспортні ємності або безпосередньо в обприскувачі залежно від прийнятої технології внесення.
У протруювачів (рис. 2.19) може міститись бункер 1 для порошку отрутохімікату (сухе протруювання – близько 3 кг порошку на 1 т насіння), бак 3 для розчину (напівсухе –10-20 л/т та мокре – 100-150 л/т протруювання). Основним робочим органом протруювачів є шнек 4, який і покриває поверхню кожної насінини отрутою шляхом перемішування при вивантаженні насіння.
Рис. 6.1. Схема технологічного процесу роботи протруювача ПСШ-5.
Обприскувачі (рис. 2.20) обладнані баками з мішалками, магістраллю низького та високого тиску, фільтрами та насосом і регулятором тиску для створення заданого високого тиску, розпилювачами для подрібнення рідини та нанесення отрутохімікату на поверхню рослин.
Розпилювачі можуть знаходитись на штанзі (для польових культур і ґрунту) або на дефлекторі у вентиляторних обприскувачів, де розпилений отрутохімікат підхоплюється повітряним потоком, додатково подрібнюється і виноситься на дерева чи іншу поверхню. Чим дрібніше розпилений розчин, тим краще він прилипає до поверхні і рівномірніше її покриває, тому існує декілька типів розпилювачів та способів нанесення отрутохімікату.
Обприскувачі можуть бути для звичайного обприскування (200- 3000 л/га), малооб’ємного (25-500 л/га), та ультрамалооб’ємного (0,5 – 15 л/га).
Доза внесення отрутохімікату обприскувачами залежить від концентрації робочого розчину, хвороб і шкідників. Регулюються діаметром отвору розпилювачів та тиском у нагнітальній магістралі за постійної швидкості агрегату, яку вибирають до початку роботи.
Для поверхневого внесення органічних і мінеральних добрив частіше використовують кузовні розкидачі через більшу їх продуктивність. Розкидач –
це причіп, по дну якого, отримуючи привід від вала відбору потужності трактора, рухається транспортер і переміщає добриво до задньої його частини. Від швидкості його руху та поступової швидкості агрегату залежить норма (доза) внесення добрив.
За перевалочної технології добрива розвозять по полю на купи, а потім відцентровими розкидачами (РУН-15) їх розкидають,
У гноєрозкидачів добриво з транспортера потрапляє до бітера – подрібнювача і розкидається по полю смугою 5–6 м, а у розкидачів мінеральних добрив – через регульоване вікно (висота якого впливає на дозу внесення) падає на горизонтально встановлені обертові диски, які відцентровою силою розкидають добрива смугою до 16 м. Пилоподібні добрива вносять спеціальними машинами, які роздувають їх по полю повітряним потоком. Гноївку розливають на поверхню з наступним загортанням ґрунтообробними машинами, а норму внесення за постійної швидкості агрегату змінюють діаметром вихідного вікна рідини.
6.4. Під час роботи з отрутами необхідно дотримуватися таких основних вимог з техніки безпеки:
не допускати до роботи вагітних жінок і матерів, що годують грудьми; підлітків до 18 років та людей, що не пройшли медичного обстеження й інструктажу з техніки безпеки;
під час роботи дотримуватися правил особистої гігієни та техніки безпеки на робочому місці;
агрегат повинен мати запас чистої води;
робітники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту, робочим одягом;
під час роботи не можна вживати їжу, курити тощо;
після роботи необхідно добре вимити обличчя та руки з милом, а робочий одяг здати на склад.