5.4. Робота агрегату в загінці, технологічне (технічне) забезпечення мта та контроль якості

Обробіток ґрунту. Підготовлене поле орють уздовж довгого боку загінки. Для полів шириною понад 300 м потрібно щорічно змінювати напрям оранки, що поліпшує стан ґрунту. На схилах оранка проводиться оборотними плугами впоперек схилу чи вздовж горизонталей.

Для підвищення продуктивності праці використовують групову роботу МТА, працюють на максимально допустимих агротехнічних швидкостях, ефективно використовуючи час зміни, організовуючи двозмінну роботу.

Важливим елементом в організації проведення робіт є контроль якості. Особливість сільськогосподарського виробництва обмежує можливість виправити чи переробити неякісно виконану роботу.

Поточний контроль – перевірка відповідних технологічних регулювань в умовах роботи і стан виконуваної роботи трактористом. Приймальний контроль: 1–3 рази за зміну агроном чи бригадир оцінюють якість виконаної роботи за основними параметрами агротехнічних вимог охорони довкілля і виводять оцінку роботи.

Існує матеріальне стимулювання за якісно виконану роботу і стягнення за неякісну.

Сівба і внесення добрив. Сівбу проводять зразу ж після передпосівної культивації, яка здійснюється під кутом до напрямку майбутнього посіву, щоб не пересушити ґрунт.

Заправку агрегатів насінням і добривами переважно здійснюють механізованим способом за допомогою завантажувачів ЗАУ-3, УЗСА-40 та ін.

Кількість транспортних засобів для технологічного обслуговування посівних агрегатів:

, (2.43)

де W_г – експлуатаційна продуктивність агрегату за годину, га/год;

m_аг – кількість одночасно працюючих агрегатів;

t_р – час рейсу транспортного засобу (час пробігу транспортного засобу з вантажем і без вантажу, час навантаження і розвантаження, заправки сівалок), час оформлення документів, год:

, (2.44)

S_p , S_x – відповідно шлях руху транспортної одиниці з вантажем і без вантажу, км;

V_p, V_x – відповідно швидкість руху транспортної одиниці з вантажем і без вантажу, км/год;

t_нав, t_роз – відповідно час завантаження і розвантаження транспортного засобу, год;

Q – норма висіву насіння, т/га;

G_тр – вантажопідйомність транспортного засобу, т;

γ_в – коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортного засобу (γ_в =0,8…0,9).

Для визначення місць заправок агрегату (на поворотній смузі) знаходять запас ходу машини за технологічною ємністю:

, (2.45)

де Б_с =V_c ·ρ_н – місткість насіннєвого бункера сівалки, т;

V_c , ρ_н – відповідно об’єм насіннєвого (тукового) бункера і щільність насіння (добрив), т/м³;

γ – коефіцієнт використання місткості бункера, (γ = 0,8…0,85);

В_с – ширина захвату сівалки, м;

L_з – довжина робочого ходу сівалки за одну заправку, м.

Перший прохід посівного агрегату здійснюють за провішеною лінією, орієнтуючи середину агрегату на лінію або орієнтир на протилежному кінці поля.

За перших проходів перевіряють глибину загортання насіння, виліт маркерів (за стиковими міжряддями), норму висіву.

Для кінцевої перевірки норми висіву в полі за відомою довжиною поля (L, м), нормою висіву (Q, кг/га), шириною захвату сівалки на один бункер (Б_б, м) замовляють на складі наважки насіння масою G, кг:

. (2.46)

У такому разі в один із ящиків на 1/3 його об’єму засипають насіння, вирівнюють його і на стінках ящика проводять крейдою лінію на рівні насіння. Засипають в ящик наважку насіння масою (G, кг). Після проходу агрегату в прямому і зворотному напряму вирівнюють насіння в ящику. Якщо рівень насіння не збігається з нанесеною лінією, то коректують норму висіву зміною робочої довжини котушок висівних агрегатів важелем на всіх сівалках МТА, після чого перевірку повторюють 3-5 разів протягом зміни.

У кінці роботи засівають поворотні смуги. Під час внесення органічних і мінеральних добрив, садіння картоплі, коли робочі органи машини приводяться в дію від ВВП трактора, необхідно рухатися на вибраній для заданої норми висіву швидкості (передачі).

Коли робочі органи приводяться в дію від опорно-привідних коліс, робочу швидкість можна змінювати (в межах допустимих технологічних швидкостей) стосовно умов роботи для одержання високої продуктивності і високої якості робіт.

Фактичну норму внесення добрив (Q_ф, кг/га) можна перевірити після пробного розкидання добрив на полі за залежністю

, (2.47)

де G – маса розкинутих добрив (різниця маси розкидача з добривами до розкидання і порожнього розкидача після розкидання), кг;

В – фактична ширина захвату (визначається на полі), м;

L – фактична довжина загінки, на якій внесено добрива за одну заправку, м.

Кількість одночасно працюючих на полі агрегатів повинна бути такою, щоб завершити роботу за ціле число змін і не переїжджати з одного поля на інше під час зміни.

Під час догляду за посівами виконують: боронування посівів зубовими боронами для знищення ґрунтової кірки (закриття вологи); обробіток котками, до- і післясходове боронування посівів ротаційними мотиками; формування оптимальної густоти посівів; міжрядний обробіток просапних культур; внесення добрив (поверхневе і локальне) під час вегетації; обробіток посівів гербіцидами, інсектицидами тощо.

Агрегат для догляду за посівами повинен рухатись у напрямі посівного агрегату і використовувати його поворотну смугу, а стикові міжряддя будуть оброблятись за два проходи агрегату.

Перекриття плоскорізальних лап під час знищення бур’янів у міжряддях має становити 3–5 см.

Після зімкнення рядків, коли треба проводити підживлення чи передзбиральне розпушування, на ходову систему тракторів і опорні колеса машин ставлять гичкопідіймачі.

Під час обробітку картоплі пестицидами на кожний рядок встановлюють три розпилювачі за допомогою спеціальних подовжувачів.

Розрахунки технологічного обслуговування агрегатів у загінці:

- запас ходу машини за технологічною ємністю (див. формулу 2.44), м.

- кількість кругів на один цикл (від заправки до заправки) за умови заправки агрегату з одного боку гону:

, (2.48)

де L – робоча довжина гону, м.

Якщо кількість кругів менша від одиниці, то заправку з одного боку поля здійснити неможливо;

- віддаль між місцями заправки за шириною поля l , м:

; (2.49)

- кількість робочого матеріалу (добрив, пестицидів) на одну заправку агрегату G_з (кг, л):

; (2.50)

- необхідна кількість транспортних засобів для технологічного обслуговування агрегату (див. формулу (2.43));

- кількість робочого компонента (добрив, пестицидів) для роботи агрегату протягом зміни, т (л):

Q_зм = W_зм Q , (2.51)

- кількість заправок за зміну, m_з:

, (2.52)

Довідкові дані вибираються з літературних джерел.

Збиральні роботи. Комплекс заходів, що передбачає організацію збирально-транспортних робіт:

• складання плану-графіка робіт на період збирання на основі річного плану механізованих робіт у господарстві;

• комплектування збирально-транспортних загонів і підготовка техніки;

• складання планів-маршрутів руху збиральної техніки, транспортних засобів;

• підготовка транспортних магістралей, поля до роботи;

• підготовка пунктів приймання та первинної переробки й обліку продукції;

• розробка заходів на випадок збирання в несприятливих, екстремальних погодних умовах;

• розробка заходів морального та матеріального стимулювання працівників і організація побутового забезпечення.

Запас ходу комбайна за технологічною ємністю (шлях заповнення бункера), м:

, (2.53)

де V_б – об’єм бункера, м³;

ρ – щільність зерна, кг/м³;

В_р – робоча ширина захвату жатки комбайна, м;

У – урожайність, кг/м².

Шлях заповнення копнувача соломою (віддаль між копицями), м:

, (2.54)

де V_к – об’єм копнувача, м³;

ρ – щільність підпресованої в копнувачі соломи, кг/м³; (у межах 22 кг/м³ );

 – соломистість хлібної маси – відношення урожайності соломи до урожайності зерна.

Пропускна здатність комбайна q, кг/с:

q = В_р V_pтах У (1 + ), (2.55)

де V_ртах – максимальна робоча швидкість руху зернозбирального комбайна, м/с.

Оцінку якості виконання польових робіт здійснюють за дотриманням агротехнічних вимог на початку роботи, декілька разів протягом зміни та приймального контролю в кінці роботи.

Економічна оцінка механізованих робіт за прямими експлуатаційними затратами висвітлена у матеріалі лекції 1.

Отже, організація виконання механізованих робіт – це послідовна, узгоджена у просторі й часі діяльність, спрямована на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.