Послідовність розрахунку агрегату:

- вибрати трактор відповідно до виробничих умов;

- встановити допустиму технологічну швидкість руху агрегату для даного виду робіт (довідкові дані);

- у межах допустимої технологічної швидкості вибрати з технічної характеристики робочу передачу (V_m, км/год) і гакове зусилля (Р_г, кН) трактора;

- визначити питомий опір К, кН/м (К₀, кН/м²) залежно від параметрів операції та типу ґрунту (довідкові дані);

- розрахувати максимально можливу ширину захвату агрегату В_max, м:

; (2.34)

для орних агрегатів К = К₀ а; для широкозахватних агрегатів з однотипних машин і зчіпки К = К_м +К_зч , де К_м – питомий опір машини; К_зч – питомий опір зчіпки (К_зч = 0,1 кН/м); для комбінованих агрегатів К = К₁+ +К₂+…+ К_n , де К₁, К₂,…, К_n – питомий опір окремих машин (робочих органів, що виконують окремі технологічні операції) комбінованого агрегату;

- вибрати сільськогосподарську машину за відомою шириною захвату В_м, м (корпуса плуга В_к, м);

- розрахувати кількість машин (корпусів плуга) в агрегаті:

, , (2.35)

де n_м, n_к – кількість машин, корпусів плуга відповідно.

Одержані за (2.35) результати заокруглюють до цілого числа у менший бік.

Одномашинний агрегат (транспортні, для внесення добрив, хімічних препаратів, для обробітку міжрядь просапних культур, спеціальні збиральні агрегати тощо) не потребує обґрунтування ширини захвату, а важливим є розрахунок швидкісного режиму його роботи. Швидкість руху машин для внесення добрив, хімічного захисту повинна узгоджуватися з нормами і дозами внесення, а швидкість руху збиральних агрегатів – із пропускною здатністю робочих органів машин і урожайністю сільськогосподарських культур;

- уточнити ширину захвату укомплектованого багатомашинного агрегату (В_агр, м) або ширину захвату плуга (В_пл, м):

В_агр = n_м В_м,, В_пл = n_к В_к; (2.36)

- розрахувати фронт зчіпки (Ф, м) – довжину бруса, до якого приєднують робочі машини для широкозахватних багатомашинних агрегатів:

Ф_зч =В_м (n_м – 1); (2.37)

- розрахувати загальний тяговий опір укомплектованого агрегату за залежностями (2.27…2.32) з урахуванням умов і параметрів робочого процесу, кН;

- розрахувати коефіцієнт (η) використання тягового (гакового Р_г, кН) зусилля трактора на вибраній передачі:

. (2.38)

Одержане за (2.36) значення порівнюють з допустимим, оцінюючи ступінь завантаження трактора ([η_н]=0,85…0,95). Для ефективного агрегату значення коефіцієнта використання гакового зусилля трактора не повинно перевищувати і має бути якомога ближчим до допустимого значення, тобто:

η ≤ [η_н];

- зробити висновок про ефективність укомплектованого агрегату для заданих умов роботи.

Послідовність підготовки агрегату до роботи:

- укомплектувати (скласти) агрегат в натурі. На цьому етапі підготовки агрегату до роботи розміщують машини (знаряддя) по фронту зчіпки (симетрично до осі трактора), вибирають напрям лінії тяги причіпних знарядь або регулюють положення рами (бруса) начіпних машин у горизонтальній і вертикальній площинах, встановлюють допоміжне обладнання – візир, маркери і слідопокажчики. В одномашинних начіпних агрегатах горизонтального розміщення рами досягають зміною довжини центральної тяги, правого і лівого розкосів поздовжніх тяг начіпного механізму трактора. Паралельності бруса рами машини до осі задніх коліс трактора досягають зміною довжини обмежувальних стяжок поздовжніх тяг начіпного механізму трактора, щоб допустиме відхилення не перевищувало ±10 мм у транспортному положенні;

- перевірити комплектність і технічний стан робочих машин і трактора та усунути виявлені недоліки;

- встановити складений агрегат на спеціальному регулювальному майданчику (наприклад, 9×14 м) так, як він буде знаходитись у робочому положенні на полі. При цьому поверхня майданчика є дном борозни (для машин, робочі органи яких занурюються у ґрунт), а поверхня поля для опорних коліс рушія і машин утворюється підставками, висота яких менша глибини обробітку на глибину занурення опорних коліс;

- розставити робочі органи машин на задані умови роботи;

- встановити робочі органи на задані параметри та режими технологічного процесу;

- перевірити якість підготовки агрегату до роботи під час перших робочих проходів на полі.

Для прямолінійного першого проходу на полі використовують візир на капоті двигуна (тимчасова мушка-стержень, корок радіатора тощо) і віхи вздовж лінії першого проходу на полі або орієнтир на протилежному кінці поля.

Для формування заданої ширини стикових міжрядь на сівбі сільськогосподарських культур використовують маркери і слідопокажчики, довжину (виліт-віддаль від крайнього сошника до сліду маркера на полі) яких розраховують.

Якщо агрегат водять по сліду маркера тільки правим колесом або гусеницею трактора, то виліт правого (l_пр, м) та лівого (l_л, м) маркерів визначають за формулою (2.26), а якщо почергово правим і лівим колесом чи гусеницею, то:

, (2.39)

Для односівалкового агрегату (водіння агрегату по сліду колеса сівалки від попереднього проходу) виліт слідопокажчика відносно осі трактора (l_сл, м):

, (2.40)

де К_с – колія сівалки, м.

Для багатомашинних агрегатів (водіння агрегату слідопокажчиком по сліду маркера) з використанням слідопокажчика виліт правого і лівого маркерів l_м, м:

, (2.41)

тобто довжина маркерів скорочується на довжину вильоту слідопокажчика.

Правильне комплектування та якісна підготовка агрегатів до роботи дозволяють зменшити витрати палива і собівартість механізованих робіт, підвищити якість і скоротити терміни їх виконання, створити умови для високопродуктивного використання агрегатів.

5.3. В натурі МТА комплектують на спеціальному майданчику розміром близько 9×14 м, поверхня якого рівна й асфальтована або бетонована. Доцільними є симетричні відносно поздовжньої осі рушія агрегати, тому що при цьому полегшується управління ними під час роботи. На цьому ж майданчику виконують підготовку агрегатів до роботи (технологічне налагодження). Організація виконання механізованих робіт у сільському господарстві (рослинництві) передбачає виконання таких етапів:

• планування робіт (складання технологічних карт);

• розрахунок раціонального складу агрегату;

• підготовка агрегату до роботи;

• підготовка поля до роботи;

• робота агрегату в загінці;

• технічне (за потреби технологічне) забезпечення агрегатів і контроль якості виконання робіт.

Підготовка поля передбачає огляд ділянки, очищення від пожнивних решток, каменів, чагарників, вибір способу руху агрегату і ширини загінок залежно від довжини гонів, складу агрегату і розбивку поля на загінки, обробіток поворотних смуг, загортання розгінних борозен тощо.

Своєчасна та якісна підготовка полів дозволяє застосувати груповий метод роботи агрегатів, підвищити швидкість їх руху і продуктивність, поліпшити якість роботи.

Підготовку поля до роботи виконують завчасно спеціальні ланки з відповідним технічним забезпеченням, що звільняє від цієї роботи агрегати основної ланки.

Ширина поворотних смуг на кінцях поля та загінок повинна бути кратною подвійній ширині захвату агрегату (Е / 2В_агр).

Поворотні смуги на полях для інтенсивної технології вирощування зернових виконують шириною, що дорівнює чотирьом захватам трисівалкового агрегату (Е = 43,2 м). Поворотні смуги позначають контрольною борозною, що прокладається за допомогою віх.

Поле розбивають на загінки, ширина яких (С, м) повинна бути кратною ширині захвату агрегату (В_агр, м) і орієнтовно визначатись теоретично (співвідношення боків загінки в межах 1:5…1:10- ширина до довжини), для орних агрегатів її ширина повинна бути не меншою 50 м.

Поле правильної конфігурації розбивають, за можливості, на загінки прямокутної форми. Відзначають віхами межі загінок і лінію першого проходу агрегату на віддалі В_агр /2 від краю поля (для прямолінійності рядків).

Спосіб руху вибирають, виходячи з особливостей технологічного процесу і конструкції машин.

Основні способи руху МТА:

• гонові – човниковий, човниковий односторонній, всклад і врозгін, з перекриттям, комбінований, двозагінковий, тризагінковий, із розширенням прокосів, перехресний;

• діагональні – діагонально-човниковий, діагонально-перекритий;

• кругові – беззагінково-круговий, з безпетлевими поворотами, петлеви-ми, з поворотами заднім ходом (рис. 2.17; 2.18).

Якщо можливо застосувати декілька способів, приймають такий, в якого більший коефіцієнт робочих ходів:

, (2.42)

де S_p і S_x – довжина, відповідно, робочих і холостих ходів, м.

Наприклад, оранку доцільно виконувати петлевим способом із чергуванням загінок, оскільки за такого способу зменшується кількість звальних гребенів і розгінних борозен (рис. 2.17а).

Напрям і спосіб руху агрегатів для поверхневого обробітку ґрунту вибирають залежно від напряму попереднього обробітку, конфігурації і розмірів поля. Основний спосіб руху агрегатів – човниковий.

Під час лущення можна використовувати діагональний і діагонально-перехресний способи. За лемішного лущення рекомендується приймати спосіб руху із чергуванням загінок (рис. 2.17а).

Лущення проводять впоперек напряму руху збиральних агрегатів (рис. 2.18б), а боронування, культивацію і прикочування – впоперек чи під кутом до напряму попереднього обробітку, передпосівне боронування – впоперек або під кутом до напряму майбутнього посіву. Післяпосівне боронування рядкових посівів проводять човниковим способом впоперек рядків посіву чи в діагональному напрямі, а прикочування впоперек напряму борозен.

Садіння і сівбу виконують гоновим човниковим способом (з одночасним формуванням технологічної колії на кожному середньому із трьох проходів зернової сівалки для інтенсивної технології вирощування зернових).

Під час збирання зернових культур залежно від розмірів і конфігурації поля, прийнятого напряму руху агрегату для скошування у валки й стану хлібостою застосовують способи руху: загінковий з правим поворотом вкінці гону, загінковий із розширенням прокосу (рис. 2.18б), круговий і човниковий.

Перший спосіб використовують на полях правильної конфігурації з довжиною понад 1000 м, другий – з довжиною гону 400…1000 м, третій – на невеликих полях з довжиною гону менше 400 м і неправильної конфігурації, четвертий – на полях із вільним виїздом (без обкосів поворотної смуги).

Комбайни та валкові жатки повинні рухатися вздовж оранки, але впоперек сівби, а при збиранні полеглих хлібів – впоперек полеглості чи під кутом до неї.