Лекція 3 механізація обробітку ґрунту

3.1. Мета, способи обробітку ґрунту та класифікація знарядь.

3.2. Призначення та принцип дії робочих органів машин.

3.3. Організація та технологія виконання робіт.

Ґрунт – поверхневий шар землі, основний засіб виробництва продукції рослинництва у сільському господарстві.

З погляду біології ґрунт – живий оброблюваний матеріал з аеробними і анаеробними бактеріями, які з органічних решток створюють гумус, забезпечуючи основу родючості через можливість надходження елементів живлення з водою до клітин рослини та формуванню в кінцевому результаті сухої маси (урожаю).

З механічної точки зору ґрунт – трифазне дисперсне середовище, яке складається з твердих частинок (глина, пісок, каміння), води (вільної та молекулярно-зв’язаної) та повітря. За механічним складом (розміром і вмістом твердих частинок) розрізняють глинисті, суглинисті, супіщані, піщані та каменисті ґрунти. Механічний склад суттєво впливає на опір сільськогосподарських знарядь під час обробітку ґрунту й енерговитрати. Найлегшими для обробітку є піщані ґрунти, а найважчими – глинисті.

Гумус сприяє створенню зернистої – найкращої для розвитку рослин (розмір елементів – Ø 1–10 мм) або грудкуватої структури за допустимого розміру грудок до 5 см, але не більше 5%.

Співвідношення фаз (твердої, рідкої та газоподібної) коливається у значних межах і суттєво впливає на затрати виконання обробітку і родючість.

У процесі виробництва ґрунт ущільнюється (ρ ≤ 1,23 г/см³ – оптимальна щільність для більшості с.-г. культур), змінюється його хімічний склад, що призводить до перерозподілу фаз та умов діяльності бактерій і родючості.

Потенційну якість ґрунту щодо його придатності для сільськогосподар-ського виробництва визначає його кадастрова оцінка.

3.1. Мета обробітку ґрунту – створення сприятливих умов для проростання і розвитку сільськогосподарських культур. Сприятливі умови забезпечують тепло, волога, поживні речовини, повітря та сонячне світло. Мета обробітку ґрунту досягається технологічними операціями: розпушуванням для створення сприятливого водно-повітряного, теплового, поживного режимів та умов для нагромадження і збереження вологи атмосферних опадів; знищенням бур’янів, шкідників, збудників хвороб сільськогосподарських культур; загортанням у ґрунт мінеральних і органічних добрив, меліорантів; вирівнюванням, а інколи й ущільненням ґрунту для загортання насіння на однакову глибину, створення доброго контакту з насінням (для передачі вологи і поживних речовин) та кращих умов для роботи МТА.

Способи обробітку ґрунту: основний, поверхневий (перед- та післяпосівний), спеціальний.

Основний – перший глибокий після попередника (20–45 см) з обертанням або без обертання скиби. Його виконують плугами або культиваторами-плоскорізами (глибокорозпушувачами) за умови попередження водної чи вітрової ерозії або в засушливих умовах.

Поверхневий – проводиться до або після основного на глибину до 20 см та у процесі вегетації до 16 см. Його здійснюють: лущильниками (дискові та лемішні); культиваторами (парові – для суцільного обробітку, просапні – для міжрядного, спеціальні – садові, лісові тощо); боронами (зубові, дискові, шлейф-борони, голчасті тощо); фрезами (болотні, польові, садові, просапні); мотиками; котками (гладкі, шпорові, зубчасті, борончасті, пруткові).

Спеціальний – під час освоєння нових земель та створення спеціальних умов для росту і розвитку сільськогосподарських культур. Це оранка спеціальними плугами (чагарниково-болотними, оборотними, плантажними, чизельними, ярусними), нарізування борозен, нагортання гребенів або гряд тощо.

Обробіток ґрунту – важка і затратна операція виробництва продукції рослинництва, на яку припадає близько 30% затрат енергії та 25% коштів. Перспективними при цьому є мінімальний (різноглибинний) та „нульовий” обробітки. Для зменшення кількості проходів по полю та ущільнення ґрунту, зменшення затрат доцільним є застосування комбінованих агрегатів, які суміщають декілька операцій обробітку в одному проході.

3.2. Робочі органи ґрунтообробних машин можуть виконувати одну або декілька операцій з обробітку: обертання скиби; розпушування ґрунту; перемішування ґрунту; загортання поверхнево внесених добрив чи насіння, підрізування чи видалення бур’янів, вирівнювання і ущільнення поверхні поля тощо.

В основі роботи ґрунтообробних машин лежить дія плоского (рис. 2.7) і криволінійного клина, який має лезо та робочу поверхню.

Рис. 2.7. Схема роботи плоского клина з кутами α та γ.

Лезо підрізає ґрунт у горизонтальній, а інколи і вертикальній площинах. Для зменшення нормальної сили леза ставлять під кутом до напрямку руху забезпечуючи різання з ковзанням матеріалу вздовж леза. При цьому кут γ (між напрямком руху і лезом) та кут тертя φ (оброблюваного матеріалу з матеріалом леза) перебувають у залежності – γ ≤ φ. Якщо - γ = π/2, здійснюється процес рубання.

П ід час руху плоского клина на глибині „а” скиба, надходячи на робочу поверхню деформується, розпушується так, що її товщина а₁≥а (див. рис. 2.7). У криволінійного клина кути робочої поверхні змінні. Для збільшення ефективності дії на скибу (наприклад, у корпуса плуга) застосовують тригранний клин (рис. 2.8) з криволінійною робочою поверхнею. Під час руху корпуса, в основі роботи якого лежить криволінійний тригранний клин, вздовж осі Х робоча поверхня кутом α піднімає підрізану лезом лемеша скибу і розпушує її. Кутом β піднімає, обертає скибу вправо, одночасно розпушуючи її, і укладає на попередньо відкинуту, а робоча поверхня кутом γ відсуває скибу на ширину захвату. Після проходу залишається борозна, ширина якої дорівнює ширині захвату корпуса „в”. Підрізувальні робочі органи переважно обробляють ґрунт суцільно за шириною захвату знаряддя, видаляючи бур’яни та розпушуючи його.

Н а глибині руху заокругленого леза дно ущільнюється (рис. 2.9), що може мати як позитивний, так і негативний вплив на умови розвитку рослин. У разі укладання насіння на таким чином ущільнене дно волога піднімається вздовж утворених капілярів до насіння і забезпечує його вологою, сприяючи проростанню.

Але за багаторазового повторного обробітку на однаковій глибині утворюється тверде ложе, яке затрудняє пересування вологи, поживних речовин по вертикалі та проникненню кореневої системи і розвиток рослин. З таких міркувань щорічну оранку проводять на різну глибину, а передпосівний обробіток ґрунту – на глибину загортання насіння.

Розпушувальні (рис. 2.10) робочі органи ґрунтообробних машин суцільного обробітку на заданій глибині не проводять, ущільненого дна не утворюють. Поверхня поля на глибині „а₁” розпушена суцільно, але на глибині „а–а₁” є необроблені ділянки, які залежать від віддалі між робочими органами та властивостей оброблюваного ґрунту (кута розпушування Θ). Розпушувальні зуби, лапи, долота, диски тощо розпушують ґрунт, переміщають його по вертикалі, витягують бур’яни з коренем, перемішують добрива з ґрунтом, частково вирівнюють поверхню поля. Для запобігання заклинювання ґрунту між стояками робочих органів віддаль між ними намагаються збільшувати, щоб запобігти утворенню ґрунтового валу перед ними, який зробить знаряддя непрацездатним. Ця вимога забезпечується розстановкою робочих органів у два, три і більше рядів у поздовжньому напрямку знаряддя.

Вирівнювальні робочі органи (рис. 2.11) призначені для зрізування (зсування) виступів ґрунту і засипання впадин (борозен). Їх агрегатують поперек або під кутом до попереднього обробітку. До спеціальних знарядь такого типу належать шлейф-борони, спеціальні вирівнювачі тощо. Цю операцію здійснюють зуби – розпушувачі, планки-вирівнювачі, бруски, які ковзають по поверхні поля і зміщують ґрунт перед собою. Для підвищення ефективності перед такими робочими органами можуть встановлюватися зубові гребінки для розпушування поверхні ґрунту.

Для ущільнення і вирівнювання поверхні поля використовують котки (рис. 2.12). Робоча поверхня котків може бути гладкою, ребристою, зубчастою, шпоровою.

Гладкі котки випускаються різних діаметрів. Котки великого діаметра важчі, мають більшу опорну поверхню, більший тяговий опір і ущільнюють ґрунт на більшу глибину. Котки меншого діаметра за такої ж маси мають меншу площу контакту, інтенсивніше ущільнюють ґрунт, але на меншу глибину. Їх використовують для до- і післяпосівного обробітку поля під час сівби дрібного насіння з метою забезпечення доброго контакту насіння з ґрунтом і надходжеення вологи до нього. Ущільненням створюються капіляри, які сприяють підніманню вологи з нижніх шарів до насіння, запобігаючи пересиханню насіннєвого шару ґрунту.

Котки з нерівною робочою поверхнею (ребристі, зубчасті, борончасті, шпорові, пруткові) ущільнюють підповерхневий шар, а поверхню розпушують і краще, ніж гладкі, руйнують грудки. Їх застосування запобігає втратам вологи та зменшує ймовірність утворення ґрунтової кірки після випадання дощів.

Плуги класифікують: за призначенням (загального призначення та спеціальні); за агрегатуванням (причіпні, начіпні, напівначіпні); за типом робочого органу (лемішно-полицеві, безполицеві, дискові, ротаційні, комбіновані, чизельні (глибокорозпушувальні), ярусні, для гладкої оранки (без гребенів і борозен). Найрозповсюдженіші плуги загального призначення одно-дев’яти корпусні. Отримали розповсюдження останнім часом оборотні плуги для гладкої оранки з право- та лівообертальними корпусами.

Робочими органами плуга загального призначення є: корпуси, передплужники (кутознімачі), ножі (дискові, череслові), ґрунтопоглиблювачі.

Службові органи: рама, навіска (причіп), опорне колесо.

Механізми: гвинтові – на опорних колесах для зміни глибини оранки (20-30 см) та вирівнювання рами плуга.

Технологічний процес роботи плуга (рис. 2.13; 2.14) з основними робочими органами відбувається так: при русі орного агрегату передплужник лезом лемеша підрізає скибу на глибині 8–12 см (залежно від наявних на полі бур’янів), шириною 2/3 ширини захвату основного корпуса, польовим обрізом робочої поверхні відрізає скибу у вертикальній площині, вириває з моноліту, піднімає, обертає, частково розпушує її та укладає у попередньо утворену борозну рослинністю вниз. Призначення передплужника – загорнути бур’яни, щоб вони не проростали. Якщо на полі рослинність відсутня, передплужник не використовують.

Далі в роботу вступає корпус плуга, який вирізає скибу в горизонтальній і вертикальній площинах, піднімає, обертає скибу, розпушуючи її, і відсуває вправо на ширину захвату корпуса, укладаючи її на попередньо утворену скибу.

Дисковий ніж встановлюють перед останнім корпусом плуга, для того щоб утворити добре видні і рівні стінку та дно борозни.

Ґрунтопоглиблювач (у спеціальних плугах) встановлюють за корпусом плуга для поглиблення (5-15 см) орного шару на бідних ґрунтах. Він розпушує дно борозни, щоб наступного разу, збільшивши глибину оранки, перемішати шари і збільшити товщину родючого шару ґрунту.

Д

Напрям руху МТА

ля збереження неушкодженим дна борозни за останнім корпусом ґрунтопоглиблювач не встановлюють, а виносять його перед перший корпус.

3

2

1

4

V_пл

3

Рис. 2.14. Схема роботи плуга: 1 - корпус плуга; 2 - передплужник; 3 - дисковий ніж;

4 – ґрунтопоглиблювач.

Лущильники (дискові і лемішні) обробляють стерневі попередники на глибину 8-16 см з метою збереження вологи шляхом руйнування капілярів та провокації росту бур’янів. Дискові лущильники мають більшу ширину захвату, а відповідно і продуктивність за однакового тягового опору, але лемішні якісніше виконують роботу. На виробництві більше використовують дискові лущильники. Поліпшений обробіток під технічні культури передбачає два повторні лущення (через 7-10 днів) – спочатку дисковими, а потім лемішними лущильниками.

Дисками (суцільнокрійними та вирізними) різного діаметра, крім того, обладнують дискові плуги, борони, але з різними кутами атаки (кут між площиною леза диска та напрямом руху). Збільшення кута атаки позитивно впливає на глибину та ефективність розпушування ґрунту, а також на збільшення тягового опору.

Борони зубові, дискові та спеціальні (сітчасті, лукові, пасовищні, шлейф-борони, голчасті тощо) розпушують, вирівнюють ґрунт, знищують бур’яни, загортають поверхнево внесені мінеральні добрива та насіння.

Культиватори (для суцільного та міжрядного обробітку і спеціальні) розпушують, вирівнюють ґрунт, знищують бур’яни, вносять у міжряддя та загортають поверхнево внесені мінеральні добрива. Робочими органами культиваторів є: полільні лапи, які обробляють ґрунт на глибину 4–6 см; розпушувальні – стрілчасті універсальні (6–12 см), долотоподібні – до 16 см; підживлювальні лапи, інші спеціальні робочі органи. Робочі органи кріплять до рами радіально (одношарнірно), на паралелограмному механізмі (багатошарнірно) та жорстко. Для уникнення пропусків під час обробітку підрізувальні лапи (стрілчасті та односторонні лапи „бритви”) встановлюють із перекриттям с, що становить 3–7 см, за міжрядного обробітку для запобіганню пошкодження кореневої системи рослин встановлюють захисні зони е (віддаль від осі рядка до крайнього робочого органа) 9–20 см залежно від стану рослин та їх особливостей (рис. 2.15).

Допустиме відхилення ширини стикових міжрядь ± 5см, тому стикові міжряддя обробляють за два проходи культиватора і робочі органи в ньому встановлюють для обробітку тільки половини міжряддя. Другу половину обробляють під час наступного проходу агрегату. Кількість секцій культиватора для міжрядного обробітку заданої культури має бути на одну більше, ніж рядків у сівалки, що її висівала.

Розстановку робочих органів ґрунтообробних машин проводять на спеціальному майданчику з використанням підставок і шаблонів (розмічені дошки тощо).

Якість механізованих робіт під час обробітку ґрунту оцінюють за дотриманням агротехнічних вимог до окремих операцій.

3.3. Організація виконання механізованих робіт передбачає:

• планування робіт;

• підготовку агрегатів до роботи;

• підготовку поля до роботи;

• технічне та технологічне забезпечення роботи агрегатів.

Планування – визначення часу, послідовності виконання робіт та конкретних засобів (МТА), виконавців і затрат.

Підготовка МТА – комплектування агрегатів на спеціальному майданчику (орієнтовно 9×14 м):

- перевірка комплектності та технічного стану складових МТА;

- розстановку робочих органів залежно від операції;

- установку робочих органів машин (знарядь) на задані параметри технологічного процесу;

- польова перевірка якості підготовки МТА до роботи при перших робочих проходах.

Підготовка поля до роботи проводиться завчасно і передбачає:

• огляд поля і усунення або позначення перешкод;

• вибір напряму руху агрегату;

• відзначення поворотних смуг з обох кінців поля;

• позначення, за потреби, меж загінок;

• позначення лінії першого проходу агрегату.

Напрям руху агрегату на полі залежить від довжини поля, попереднього обробітку. Спосіб руху залежить від операції, параметрів агрегату, але при цьому має бути найменший час і довжина холостих переїздів, щоб не втратити робочого часу (продуктивності).

МТА працюють на технологічно допустимих швидкостях для кожної операції, за яких якість роботи найкраща.