Робота 3.Пластичність нейронних зв'язків (срс)

Завдання 1. Вивчіть рис. 1.12, на якому відображена амплітуда постсинаптичних потенціалів після ритмічної стимуляції (тетанізаціі) пресинаптичного нейрона (ортодромна стимлуяція, I) і постсинаптичного нейрона (антидромна стимуляція, II). Дайте відповіді на питання. 1. У якому випадку розвивається посттетанічна потенціація? 2. Поясніть відсутність ефекту полегшення при антидромній стимуляції.

З авдання 2. Вивчіть рис. 1.13, на якому відображено механізм асоціативного навчання. УС – умовний стимул, БС – безумовний стимул, Р – рецептори, СН – сенсорні нейрони, НМ – модулюючий нейрон, КН – командний нейрон, МН – мотонейрони, р – рефлекс. Чорним позначені пластичні синапси, світлим – непластичні. Дайте відповідь на питання. Які типи пластичності відображені на схемі? Обгрунтуйте відповідь.

Завдання 3. Вивчіть рис. 1.14, на якому відображено часове співвідношення умовного (світлий) і безумовного (темний) стимулу. А – співпадаючий, Б – відставлений, В – запізнюючий, Г – слідовий, Д – пізній слідовий. Дайте відповіді не питання. 1. У якому випадку і чому умовний рефлекс не сформується? 2. Застосування стимуляторів і речовин – попередників РНК полегшує, а введення блокаторів синтезу РНК, навпаки, ускладнює навчання. Поясніть, чому введення блокаторів синтезу РНК знижує переважно обсяг довгострокової пам'яті.

Розділ 2.Психофізіологія уваги Тема 1.Види й властивості уваги

Увага як психічний феномен займає особливе місце, оскільки не є самостійним психічним процесом і не має власного змісту. Разом з тим, увага завжди включена в практичну діяльність та пізнавальні процеси, спрямовує поведінку відповідно до біологічного значення стимулів або поставленої мети, і є динамічною характеристикою перебігу пізнавальної діяльності. Увага виконує контролюючу, асоціативну і виконавчу функції. Загальна функція уваги – селекція інформації, що надходить із зовнішнього середовища або вилучається з пам'яті, а також підвищення ефективності певної форми діяльності на фоні гальмування конкуруючої.

Залежно від усвідомленості розрізняють три види уваги: мимовільна, довільна і залишкова. Мимовільна увага – автоматичне неусвідомлене посилення спрямованості та зосередженості свідомості на окремому об'єкті, який раніше не усвідомлювався. Цей тип уваги обумовлений фізичними характеристиками стимулу (інтенсивністю, контрастністю, тривалістю, раптовістю тощо) і її біологічним значенням (афективним забарвленням). Основу мимовільної уваги становить орієнтовний рефлекс. Перехід мимовільної уваги в довільну забезпечує подальшу контрольовану обробку потоку інформації. Його необхідною умовою є зусилля, спрямоване на виділення і обробку інформації, яка диктується метою. Довільна увага має обмежену пропускну здатність і тому забезпечує не паралельну, а послідовну обробку інформації. Ефект інтерференції довільної уваги із поточною психічною діяльністю є наслідком конкуренції завдань. Виділяють різні форми довільної уваги: ​​селективна, розподілена, просторова, підтримуюча. Різновидом довільної уваги є антиципуюча увага, спрямована в майбутнє при очікуванні сигналу, на який людина повинна відповісти певною реакцією. Функція антиципуючої уваги полягає в полегшенні і прискоренні впізнання мети. Залишкова увага виникає після довільної. У цьому випадку сама діяльність сприймається як значуща потреба, і вольове напруження знижується.

Увага як стан пов'язана з рівнем загальної активності та характеризується ступенем і специфічністю мобілізації нервових процесів. На шкалі інтенсивності поведінки увага розташовується між станом дифузного неспання і надмірним збудженням, при цьому сильна активація, яка ще може підвищити рівень неспання, вже порушує процеси уваги.

Увага представлена ергічним компнентом (рівень інтенсивності й вибірковості) і часовим компонентом (стійкість і перемикання). Інтенсивність уваги пов'язана з кількістю інформації, використаної при формуванні поведінкових актів і проявляється в таких властивостях, як обсяг, концентрація, розподіл. Обсяг уваги характеризується кількістю об'єктів, які можуть бути чітко сприйняті у відносно короткий період часу. У дорослих цей показник становить 4–6 об'єктів. При подальшому збільшенні обсягу інформації відбувається її структурування. Концентрація уваги відображає ступінь її зосередження на одному об'єкті і оцінюється зазвичай за пороговою інтенсивністю стимулів, які викликають відволікання (зміну фокусу уваги, зниження продуктивності обробки інформації про об'єкт або параметри діяльності). Чим менша кількість об'єктів, тим більша можливість концентрації. Найбільша концентрація досягається, коли увага спрямована на один об'єкт. Розподіл уваги – здатність зосереджувати увагу одночасно на декількох об'єктах, пов'язана з тим, що звичні дії на базі раніше вироблених тимчасових зв'язків можуть керуватися ділянками кори за межами осередків оптимального збудження. Ця властивість зазвичай оцінюється за допомогою зіставлення тривалості правильного виконання завданя окремо і спільно з іншими.

Вибірковість (спрямованість) уваги обумовлена ​​порогом відбору інформації і пов'язана зі швидкістю здійснення вибору стимулу з безлічі інших (кількісна характеристика), ступенем відповідності вибору (якісна характеристика).

Часова динаміка уваги характеризується швидкістю довільної або мимовільної зміни об'єкта уваги, і описується такими властивостями, як стійкість і переключення. Стійкість уваги – часові параметри збереження спрямованості та зосередженості без відхилення від вихідного якісного рівня. Ця властивість залежить від сили нервових процесів, характеру і стилю діяльності, ставлення особистості до цієї діяльності. Здатність груп нейронів підтримувати процес збудження тривалий час є провідним механізмом стійкості уваги. Перемикання уваги – зміна об'єкта уваги або виду діяльності. Перемикання залежить від рухливості нервових процесів і засноване на послідовній зміні збудження і гальмування.

В основі різних властивостей уваги лежать властивості нервової системи. Особам зі слабкою нервовою системою сторонні подразники заважають зосередитися, а з сильною, навпаки, допомагають. Розподіл і перемикання уваги пов'язані з рухливістю нервових процесів: індивіди з інертною нервовою системою відчувають ускладнення в перемиканні та розподілі уваги. Стійкість уваги в певній мірі залежить від витривалості нервової системи.