Завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Наведіть загальну характеристику властивостей нервової системи.

2. Наведіть фізіологічне обгрунтування сили, врівноваженності, рухливості нервової системи.

3. Чому фізична або розумова працездатність не може використовуватися як прямий індикатор сили нервової системи?

4. Наведіть визначення понять "темперамент" і "характер", їх фізіологічне обгрунтування.

Робота 1.Властивості нервової системи

М ета. Дослідити характер звязків між первинними та вторинними властивостями нервової системи, визначити і фізіологічно обгрунтувати тип темпераменту. Завдання. 1. Оцінити індивідуальні прояви сили нервової системи, співвіднести показники сили, отримані з використанням різних методик. 2. Оцінити рухливість та врівноваженність нервових процесів. Обладнання та матеріали. Телехронорефлексометр, генератор прямокутних імпульсів, світлодіод, метроном, секундомір, бланк для реєстрації ВРС, теппінг-тесту.

Рефлексометрія. Підготовка. Перед початком роботи заземляють і налаштовують рефлектометр (рис. 5.1). На блоці формування подразників (див. рис. 5.1: В) встановлюють характер стимулу "звук", його тривалість – 1 000 мс, а інтервали між стимулами – 3 000, 4 000 і 5 000 мс (у випадковому порядку) (1–4). Ручками грубого і плавного регулювання встановлюють частоту сигналу 1 000 Гц і гучність 10 дБ (5–6, 8–9). Кнопки "Затримка" і "Зупинка" вимикають, "Зовнішній подразник" – вмикають, рід робіт встановюють в положення "Програма" (7, 10, 12). На комутаційно-вимірювальному блоці (див. рис. 5.1: Б) слід встановити елементи реакції в положення "Латентний" (4, 8), множник – в положення "1 × 1; 2 × 1" (5), тип реакції – "Н-Н" (6) і запуск реакції – "В" (7). Ручку затримки реакції повертають ліворуч до упору в положення "Викл." На блоці випробуваного (див. рис. 5.1: А) підключають пульт випробуваного або сигнальний ключ у роз'єм "Датчик" (2). Пропонують випробуваному зручно розташуватися на відстані 1 м від блока випробуваного і з появою сигналу якнайшвидше натискати домінуючою рукою сигнальний ключ. Підключають всі три блоки в мережу (див. рис. 5.1: А1, Б3, В16).

Процедура дослідження. Вимірюють час простої акустико-моторної реакції (ЛП АМР) на звук інтенсивністю 10 дБ. Після перших 3–5 спроб, які вважаються пробними і не записують, проводять 10 проб для кожного рівня гучності, результати заносять до табл. 5.1. Значення, що виходять за межі 120–400 мс не записують. Випробуваний і експериментатор міняються ролями і тест повторюють.

Таблиця 5.1. Час простої акустико-моторної реакції
№	Гучність сигналу (дБ)
	10	20	30	40	50	60	70	80
1
2
…
10

Таблиця 5.2. Сила нервової системи
КС	Баллы	Тип нервової системи
≤ 0,49	1	Сильна
0,50–1,59	2
1,6–2,7	3	Слабка
2,71–3,79	4
≥ 3,80	5

Обробка результатів. 1. За табличними даними будують графік, який відображає залежність ЛП АМР від гучності стимулу. Спираючись на дані таблиці і графіка, роблять висновок про характер зміни часу сенсомоторної реакції на звук зі збільшенням його гучності. Вказують, чи узгоджуються отримані дані з "законом сили". 2. Розраховують коефіцієнт сили нервової системи (КС) за співвідношенням часу простої акустико-моторної реакції на звук гучністю 10 і 50 дБ
(КС = ЛП АМР₁₀ / ЛП АМР₅₀) і порівнюють з табличними даними (табл. 5.2).

"Тепінг-тест". Підготовка. Заздалегідь накресити у зошиті два квадрата (15 × 15 см), розділені на 9 полів (5 × 5 см), пронумерованих змійкою. Оскільки темп повинен бути максимальним вже з першого поля, вимірювання розпочинають коротким тренуванням (2–3 с) і відпочинком (5–10 с).

Процедура дослідження. Випробуваний за сигналом "Почали" в максимальному темпі правою рукою ставить точки у полі № 1. Кожні 5 с за сигналом "Перехід" випробуваний переходить у наступне поле. Тест закінчують сигналом "Стоп". У другому квадраті проба виконується лівою рукою. Випробуваний і експериментатор міняються ролями і тест повторюють.

О бробка результатів. 1. Підраховують кількість точок у кожному полі окремо і будують графіки залежності частоти тепінгу від часу для лівої і правої руки окремо. Визначають тип динаміки теппінгу. 1. Опуклий тип (сильна нервова система) – темп наростає в перші 10–15 с роботи і знижується після 30–45 с, іноді нижче початкового рівня (див. рис. 5.2, а). 2. Рівний, стабільний тип (середній або низький рівень сили) – темп утримується приблизно на одному рівні протягом всього часу роботи або знижується незначно (див. рис. 5.2, б, в). 3. Проміжний, увігнутий тип (середній або високий рівень сили нервової системи) – темп знижується після 10–15 с, але до кінця проби повертається до похідного рівня (див. рис. 5.2, г). 4. Спадний тип (слабка нервова система) – темп знижується по-стійно вже через 5–10 с після початку проби (див. рис. 5.2, д). 2. Розраховують коефіцієнт витри-валості нервової системи (КВ) за формулою , де n_і – кількість точок у полях, i – порядковий номер поля. КВ < –25 % – низька витривалість; –25 % < КВ < 25% – середній рівень витривалості; КВ > 25 % – витривала нервова система.

"КЧСМ". Підготовка. Генератор імпульсів заземляють, до гнізд під'єднують світлодіод. Випробуваний притискає тубус зі світлодіодом до ока так, щоб не заважали сторонні джерела світла, і фіксує погляд в центрі світлодіода.

П

Таблиця 5.4. Шкала оцінок рівня лабільности нервової системи (Н. М. Пейсахов, 1976)
Рівень лабільності	КЧСМ, Гц
	Чоловіки	Жінки
Низька	17,89–35,24	11,79–34,95
Нижче середньої	35,25–37,97	34,96–37,80
Середня	37,98–40,78	37,81–40,62
Вище середньої	40,79–44,64	0,63–43,42
Висока	44,65–62,50	43,42–62,00

роцедура дослідження. 1. Визначають критичну частоту злиття світлових мигтінь (КЧЗСМ). Експериментатор, починаючи з 25–30 Гц, плавно нарощує частоту мигтінь зі швидкістю приблизно 2 Гц / с (можна орієнтуватися за клацаннями метронома). Момент, коли окремі миготіння зливаються в суцільне рівне світло, випробуваний фіксує реплікою "Злито". 2. Визначають критичну частоту розрізнення світлових мигтінь (КЧРСМ). Вихідна частота (50–55 Гц) знижується, і випробуваний фіксує момент, коли безперервне світіння змінюється пульсуючим. Процедура повторюється 5 разів. Результати заносять до табл. 5.3. Обробка результатів. Обчислюють середнє значення КЧСМ, порівняйте зі шкалою оцінок (табл. 5.4).

Кінематометрічна методика Ільїна. Підготовка. Випробуваний, сидячи обличчям до столу, поміщає передпліччя на ложі кінематометра так, щоб уявна вісь ліктьового суглоба збігалася з віссю стійки (рис. 5.3). Йому надають можливість обрати зручну позу і пропонують закрити очі на весь час експерименту. Після цього випробуваний здійснює декілька пробних рухів від одного обмежувача до іншого, щоб освоїтися з приладом¹¹.

П роцедура дослідження. Програма рухів складається з 4-х циклів, кожен цикл – з двох однакових серій (табл. 5.5). Щоб не порушувати послідовності, експериментатор перед кожним рухом підказує, що потрібно робити. I цикл. 1 серія. Випробуваний обирає еталонну амплітуду ≈ 20º і, не відкриваючи очей, запам'ятовує її перед тим, як повернути руку у вихідне положення¹². Після цього йому пропонують зробити другий рух, трохи більший за еталонний (приблизно на 1–2º), і повернути руку у вихідне положення. Третій рух має бути трохи меншим від еталонного (приблизно на 1–2º) ¹³. 2 серія ідентична першій. II цикл. 3 серія. Випробуваний після вибору еталонної амплітуди здійснює другий рух трохи менший від еталонного, а третій – трохи більший (еталон → зменшення → додавання). 4 серія ідентична третій. III цикл. 5 і 6 серії. Подібний до першого у всьому, окрім заданої амплітуди, яка в даному випадку становить ≈ 70º. IV цикл. 7 і 8 серії. Подібний до другого у всьому, окрім заданої амплітуди (≈ 70º). Під час виконання роботи дані заносять до табл. 5.6 в клітинки, заштриховані суцільним сірим. Амплітуди додавання вписуються в клітинки "д", а амплітуди зменьшень – у клітинки "з".

Таблиця 5.5. Процедура визначення динамічності нервових процесів
Цикл	Кут, º	Послідовність
I	20	"еталон → додавання → зменшення" (двічі)
II	20	"еталон → зменшення → додавання" (двічі)
III	70	"еталон → додавання → зменшення" (двічі)
IV	70	"еталон → зменшення → додавання" (двічі)

О

Таблиця 5.6. Результати дослідження динамічності нервових процесів
	Цикл	Серія	Амплітуди рухів			Δ
			1-е (еталон)	2-е	3-е	2-е	3-е
20º	I	1		д	з	+	–
		2		д	з	+	–
	II	3		з	д	–	+
		4		з	д	–	+
70º	III	5		д	з	+	–
		6		д	з	+	–
	IV	7		з	д	–	+
		8		з	д	–	+

бробка результатів. З урахуванням знака розраховують різницю між амплітудами 2-го і 1-го рухів (Δn₂), і заносять до табл. 5.6 у клітинки, заштриховані точками. Різницю між амплітудами 3-го і 1-го рухів (також з урахуванням знака) (Δn₃) заносять в клітинки, заштриховані діагонально. При цьому значення клітинок, позначених знаком "+", відображають інтенсивність збудження і, швидше за все, будуть позитивними. Значення клітинок зі знаком "–" відображають інтенсивність гальмування і, швидше за все, будуть негативними¹⁴. Розраховують динамічність збудження (В) і гальмування (Т) за наступними формулами: B = ( ) / ( ); Т = ( ) / ( ) , де – різниця між амплітудою руху та еталона (у % від еталону); i – номер циклу; k – порядковий номер руху в серії. У висновках порівняйте В і Т з середніми значеннями (від 0,8 до 1,2).

"РДО". Підготовка. Реакція на рухомий об'єкт – різновид сенсомоторної реакції, в якій необхідно здійснити рух у момент, відповідний певному положенню рухомого об'єкта. На хронорефлексометрі "Центр" встановлюють рід робіт в положення "Рухомий подразник" (див. рис. 5.1: В7), швидкість руху подразника – 2 с (див. рис. 5.1: В13). За допомогою ручок 14 і 15 регулюють положення і яскравість маркера. Елементи реакції встановлюють в положення "Різниця" (див. рис. 5.1: Б4, Б8), тип реакції – "Рухомий подразник" (див. рис. 5.1: Б6).

Процедура дослідження. Пропонують випробуваному зручно розташуватися на відстані 1 м перед блоком випробуваного (див. рис. 5.1: А) і натискати сигнальний ключ провідною рукою в момент, коли об'єкт збігається з маркером. Під час дослідження записують результати з урахуванням знака. Передчасні реакції відображаються на лівому моніторі, запізнілі – на правому (див. рис. 5.1: Б9, Б10).

Обробка результатів. 1. Визначають "зовнішній баланс" за формулою , де t_i – час i-ї помилки затримки з позитивним знаком або випередження з негативним знаком, мс; n – кількість випробувань. Оцінювати РДО можна за кількістю реакцій різного знака або за середньою арифметичною (табл. 5.7). Домінування передчасних реакцій свідчить про переважання процесів збудження. До таких результатів може також призводити активація після короткочасного фізичного, інтелектуального або емоційного навантаження, вживання кофеїну. Домінування запізнілих реакцій вказує на зсув балансу в бік гальмування, розвиток стомлення в ЦНС, невротизацю або вживання брому. 2. Визначають "внутрішній баланс" (U) за формулою U = B / T, де В – динамічність збудження, Т – динамічність гальмування. У висновках порівнюють результат з середніми значеннями (від 0,8 до 1,2).

Таблиця 5.7. Зовнішній баланс нервових процесів за РДО
Баланс нервових процесів	n передчасних (n–) і запізнілих (n+) реакцій	Межі абсолютних значень, мс
Домінування збудження	n– > 10 %	–132 < < 0
Врівноваженість нервових процесів	n– і n+ розрізняються не більш ніж на 10 %	0 < < 132
Домінування гальмування	n+ > 10 %	132 < < 284

Визначення типу ВНД (СРС). Завдання. На основі отриманих даних визначіть характерний для вас тип ВНД. 1. Сильний, неврівноважений, рухливий (холерик за Гіппократом, "нестримний" за Павловим). У людей з цим типом нервової системи умовні рефлекси утворюються дуже швидко, але гальмуються повільно. Вони нестійкі до монотонії, демонструють енергійні міміку і рухи, швидкий темп роботи. 2. Сильний, врівноважений, рухливий (сангвінік, "живий"). Як формування, так і гальмування умовних рефлексів проходить з високою швидкістю. Міміка і рухи виразні, мова швидка. 3. Сильний, врівноважений, інертний (флегматик, "спокійний"). Умовні рефлекси утворюються досить повільно, але, утворившись, є міцними і важко гальмуються. Реакції на події повільні, спокійні, мова і рухи неквапливі. 4. Слабкий, неврівноважений, інертний (меланхолік, "слабкий"). Як збудливий, так і гальмівний процеси виражені досить слабо. Умовні рефлекси утворюються дуже повільно і швидко гальмуються, проте легко диференціюються. Міміка і рухи повільні, невиразні. У висновках назвіть характерний для вас тип ВНД, відзначте, чи збігається отриманий результат з вашими власними спостереженнями і спостереженнями одногрупників.

Питання. 1. Чи існує залежність між часом реакції на стимул і його інтенсивністю? Який характер цієї залежності? 2. Чи розрізняється крутизна кривої, яка відібражає "закон сили", у різних випробуваних? За якої інтенсивності стимулу відмінності максимальні? Чому? 3. Перегин кривої і збільшення часу реакції на інтенсивні стимули у представників "слабкого типу" відбувається раніше. Чим можна пояснити таке явище? 4. За даними Н. А. Доскіна і Н. А. Лаврентьєвої (1974), середнє значення КЧСМ становить 35,7 ± 1,01 Гц, да даними О. Ю. Нетудихатки (1987) – 43,0 ± 1,6 Гц. Чим пояснити протиріччя? 5. Порівняйте показники Т і В. Чи однакові вони? Чи можна за співвідношенням Т і В судити про врівноваженість нервових процесів? Відповідь обгрунтуйте. 6. Які закономірності (або протиріччя) ви виявили при опануванні кінематометричної методики? Які з них можна пояснити явищем позитивної та негативної послідовної індукції, а які – явищем тимчасової або просторової іррадіації? Обгрунтуйте відповідь. 7. Складіть декілька питань, оцініть відповіді одногрупників на них.