Робота 3. Динаміка заучування матеріалу різного типу

Мета. Вивчити динаміку процесу запам'ятовування і забування, позиційну залежність ефективності запам'ятовування. Завдання. 1. Оцінити динаміку запам'ятовування і забування вербального матеріала. 2. Вивчити позиційний ефект. Обладнання та матеріали. Секундомір, протокол досліджень (табл. 3.12, 3 примірники). Підготовка. Щоразу перед виконанням досліду експериментатор заповнює протокол досліджень, який випробуваний бачити не повинен (див. табл. 3.12). Експериментальним матеріалом для методу Лурії служить ряд з 12-ти не пов'язаних між собою за змістом слів (дод. 3.10), для методу Еббінгауза – складів (дод. 3.9), для методу Вудвортса – слів або складів (див. дод. 3.9–3.10).

Процедура дослідження

Метод послідовних відтворень А. Р. Лурії. Цей метод вимагає суворих критеріїв навчення; він є адекватним при дослідженні тривалих мнемічних процесів, проте ставить у більш сприятливі умови суб'єктів, які навчаються повільно. 1. Засікають час. Випробуваному на слух пред'являють ряд слів з ​​вимогою відтворити його письмово у будь-якому порядку. Фіксують час, необхідний для запам'ятовування і відтворення. Через 5 с після закінчення відтворення запис накривають, щоб випробуваний не міг його читати, і диктують ряд знов. Після кожного пред'явлення ряду випробуваний відтворює його, а експериментатор у протоколі досліджень зазначає знаком "+" названі слова і час, який минув з початку дослідження. Критерієм засвоєння є два безпомилкових послідовних відтворення. 2. Випробуваний і експериментатор міняються місцями, і процедура дослідження повторюється в тому ж порядку. Пропонований матеріал не повинен повторюватися. Обробка результатів. 1. Підраховують загальну кількість правильно відтворених слів при кожному повторенні. 2. Обчислюють частоту відтворення кожного слова за всі повторення за формулою К_i = 100 × P_i / n, де К_i – частота відтворення слова (%), P_i – кількість його правильних відтворень у всіх повтореннях, n – кількість повторень.

Таблиця 3.12. Протокол дослідження динаміки заучування
№	Елементи (слова або склади)	Номер відтворення											n
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1
…
12
t, с
n, кількість елементів

Метод антиципації Еббінгауза. Метод ускладнює формування асоціацій і використання мнемотехніки, тому дозволяє оцінити особливості механічної та епізодичної пам'яті. Засікають час. Випробуваному на слух пред'являють ряд складів з вимогою відтворити його в тому ж порядку. Експериментатор у протоколі досліджень зазначає знаком "+" названі склади і час, який минув з початку дослідження. У випадку помилки експериментатор поправляє випробуваного; коли випробуваний не може відтворити потрібний елемент, експериментатор "підказує" і навпроти відповідного складу в табл. 3.12 ставить "–". Через 5 с після закінчення відтворення диктують ряд знову. Критерієм засвоєння є два безпомилкових послідовних відтворення. Обробка результатів. 1. Підраховують загальну кількість правильно відтворених складів при кожному повторенні. 2. Обчислюють частоту відтворення кожного складу за всі повторення за формулою К_i = P_i × 100 / n, де К_i – частота відтворення складу (%), P_i – кількість його правильних відтворень у всіх повтореннях, n – кількість повторень.

Метод зрівняння в заучуванні Вудвортса. Метод полягає в зрівнянні для всіх випробовуваних кількості правильних відтворень під час заучування. Це: 1) дає можливість знизити позиційний ефект і 2) ставить у рівні умови випробовуваних з різною рухливістю і силою нервових процесів. Засікають час. Випробуваному на слух пред'являють ряд слів або складів з вимогою відтворити його в будь-якому порядку. Експериментатор у протоколі досліджень зазначає знаком "+" названі слова і час, який минув з початку дослідження. Через 5 с після закінчення відтворення диктують ряд знову, за винятком тих слів, які випробовуваний вже запам'ятав. Таким чином, наступне пред'явлення включає в себе лише ті елементи, які не були об'єктом правильного відтворення, тоді як кожне відтворення повинне включати максимальну кількість слів (складів). Експеримент триває доти, поки за один раз не будуть правильно відтворені всі елементи ряду. Обробка результатів. 1. Підраховують загальну кількість правильно відтворених елементів при кожному повторенні. 2. Обчислюють частоту відтворення кожного елемента за всі повторення за формулою К_i = 100 × P_i / n, де К_i – частота відтворення слова (%), P_i – кількість його правильних відтворень у всіх повтореннях, n – кількість повторень. 3. Оцінюють динамічність і продуктивність процесу заучування за даними всіх трьох методів. Динамічність оцінюють у балах таким чином: 3 бали (високий рівень динамічності) – число утриманих у пам'яті елементів збільшується з кожним повторенням; 2 бали (середній рівень динамічності) – число утриманих у пам'яті елементів залишається на постійному рівні після досягнення певного рівня; 1 бал (низький рівень динамічності) – від повторення до повторення результати то поліпшуються, то погіршуються. Продуктивність оцінюється в балах за наступною шкалою: 10 балів, якщо для запам'ятовування ряду з 12 елементів знадобилося менше шести повторень; 8–9 балів, якщо знадобилося рівно шість повторень; 6–7 балів, якщо за шість повторень випробуваний відтворив тільки 8–10 слів; 4–5 балів за 5–7 слів; 2–3 бали за 3–4 слова; 0–1 бал за 1–2 слова.

Будують графіки залежності продуктивності запам'ятовування слів і складів від кількості повторень, від часу і від порядкового номера елементів (за результатами всіх трьох методик). У нормі випробуваний з кожним новим прочитанням ряду порівнює його з відтвореним і звертає увагу на пропущені слова (рис. 3.9, А). При ураженні задніх (скроневих і тім'яно-потиличних) відділів мозку збільшується час заучування, кінцевий результат нижчий за норму (біля 5–6 елементів) (рис. 3.9, Б). Через обмежений обсяг запам'ятовування випробуваний відтворює кожен раз нову групу елементів і пропускає ті, які називав раніше. При пошкодженні лобних долей головного мозку або порушенні їх проекційних зв'язків ("лобний синдром") число елементів знижене вже при першому відтворенні (не більше 3–4). Випробуваний не звіряє своїх результатів із заданим матеріалом, не робить активних спроб розширення кількості утриманих елементів, повторює одні й ті ж помилки. "Крива запам'ятовування" залишається на низькому рівні (3–4 елементи) ("плато", рис. 3.9, Г).

Д инаміка ефективності відтворення (СРС). Завдання. Кожний день протягом тижня після оцінки динаміки запам'ятовування за методами Лурія, Еббінгауза і Вудвортса спробуйте точно відтворити результати дослідів. Динаміку забування матеріалу різного типу протягом тижня відобразіть на графіку.

Динаміка ефективності відтворення за методом зберігання Еббінгауза. Процедура дослідження відповідає процедурі початкового заучування. Стимульний матеріал і критерій успішності його відтворення повинні бути ідентичні тим, які використовувалися при первісному заучуванні. Результати реєструють в бланках для відповідних методик. Динаміку повторного заучування відображають на графіку. Обробка результатів. Визначають коефіцієнт абсолютного зберігання як розходження між кількістю проб при первісному і повторному заучуванні. Розраховують коефіцієнт відносного зберігання за формулою Хилгарда Е_с = 100 (ΔЕ_а - ΔЕ_r) / ΔЕ_а, де Е_c – відносне зберігання, ΔЕ_a – різниця між числом проб при первісному заучуванні та належним числом проб, ΔЕ_r – різниця між числом проб при повторному заучуванні та належним числом проб.

Питання. 1. Як змінюється динаміка запам'ятовування і забування при використанні різних методів? Назвіть можливі причини відмінностей. 2. Чи існує залежність між типом матеріалу і часом його ретенції? Назвіть можливі причини залежності. 3. Порівняйте свої результати з результатами інших випробуваних. Назвіть можливі причини відмінностей. 4. Опишіть позиційну залежність процесу первісного і повторного запам'ятовування. Як можна пояснити наявність цієї залежності? Порівняйте свої дані з даними інших випробуваних та поясніть відмінності. 5. У досліді Белларда випробувані відтворювали збережений матеріал відразу після заучування і через різні інтервали часу, від 24 год до 7 днів. Максимальний ефект спостерігався, коли друге відтворення припадало на 2-й або 3-й день. Дайте фізіологічне обгрунтування так званому феномену Белларда.