Розділ 3.Психофізіологія пам'яті Тема 1.Філогенетичні рівні та види пам'яті

1.1Процеси пам'яті

Дослідження пам'яті направляються трьома питаннями: як пам'ять утворюється і фіксується (проблема формування); як пам'ять підтримується (проблема зберігання); як пам'ять вибірково вилучається (проблема відтворення і впізнавання). Запам'ятовування, зберігання, відтворення і впізнавання – основні процеси пам'яті.

Процес запам'ятовування – активна селекція інформації для включення в систему асоціативних зв'язків. У дорослої людини важливу роль відіграє осмислена переробка інформації, що запам'ятовується (опосередковане запам'ятовування). У ранньому дитинстві зазвичай домінує безпосереднє запам'ятовування. Використання (реалізація в поведінці) і усвідомлення (актуалізація) енграм можливі, тільки коли вони знаходяться в активному стані – тобто представлені в електричній активності нейронів. Сліди сенсорної, короткочасної і оперативної пам'яті завжди активні. Вони швидше вилучаються, ніж сліди довготривалої пам'яті, проте вони лабільні та вразливі – підлягають ретроактивному гальмуванню (явище ретроградної амнезії та пригнічення пам'яті). Залежно від способу запам'ятовування розрізняють: довільне і мимовільне; опосередковане і безпосереднє. Мимовільне запам'ятовування відбувається без спеціальної мети і без участі волі, його успішність визначається переважно характером операцій з матеріалом. Довільне запам'ятовування має в своїй основі мотив і мету, і є спеціальним мнемічним процесом, успішність якого визначається переважно значимістю мети.

Процес зберігання (ретенція) – накопичення, переробка і засвоєння матеріалу. Збереження досвіду забезпечує навчання, розвиток перцепції, мислення й мови. Об'єм пам'яті надлишковий: із 1 013 біт інформації, які пам'ять людини засвоює за 60 років активної творчої діяльності, використовується лише 5–10 %. Це вказує на важливе значення процесу забування.

Процес відтворення (актуалізація, вилучення, репродукція) – відбір збереженої інформації, необхідної для вирішення оперативного завдання, виборча актуалізація раніше сформованого образу в умовах відсутності його сприйняття, без опори на зовнішній стимул. Відтворена інформація завжди перетворюється, перебудовується, початковий зміст втрачає ряд другорядних деталей і набуває узагальненого характеру. Залежно від активності суб'єкта актуалізація може бути довільною (обумовлена ​​реалізацією конкретного завдання) і мимовільною (відбувається без спеціального завдання). Процес впізнавання – проста форма активації сліду – впізнання сприйманого об'єкта чи явища, відомого з минулого досвіду, встановлення подібності між об'єктом і його образом. Пригадування (реконструкція) – найбільш активна форма актуалізації, свідомий цілеспрямований відбір і аналіз збереженої інформації, пов'язаний зазвичай з проявом вольових зусиль.

Процес забування – втрата можливості відтворення, а іноді навіть впізнавання відбитого матеріалу, зазвичай незначного. Цей процес може бути частковим (зниження точності або обсягу відтворення) і повним (неможливість відтворення і впізнавання). Виділяють тимчасове і тривале забування. Втрату пам'яті, пов'язану з функціональними або патологічними розладами, називають амнезією: 1) ретроградна амнезія представляє собою випадання пам'яті на події, що передували амнестичному впливу; 2) антероградна амнезія – це порушення запам'ятовування подій, що мають місце після впливу амнестичного фактора ("Корсаковський синдром"); 3) ретардована амнезія пов'язана із збереженням у пам'яті подій, пережитих під час хвороби, і наступним їх забуванням; 4) прогресивна амнезія проявляється в поступовому погіршенні пам'яті аж до її повної втрати.

Властивостями пам'яті є: точність, обсяг, швидкість процесів запам'ятовування, відтворення та забування.