1. Поняття «інформація» та «інформаційне забезпечення»

У спеціальній літературі існують різні визначення інформації:

• «Інформація знижує невизначеність, те, що змінює нас, зміст повідомлення, сигналу, пам'яті, а також відомості, які містяться в і повідомленні, сигналі або пам'яті» [11, с. 41];

• «повідомлення, відомості про що-небудь, які передаються людьми» [12, с. 217];

• «зазначення змісту, який отримано з зовнішнього світу в про­цесі нашого пристосування до нього, пристосування наших почуттів» [13, с. 31];

• «дані, що характеризують об'єкт пізнання і можуть бути виділені суб'єктом, який пізнає, у відображенні пізнаваного об'єкта» [З, с. 37];

• «відомості про навколишній світ і процеси, які в ньому протікають і сприймаються людиною або спеціальними пристроя­ми з метою забезпечення цілеспрямованої діяльності» [14, с. 12].

Відмінність у поглядах на поняття «інформація» пояснюється різницею методологічних підходів до поняття змісту інформації. Як правильно зазначають Б.В.Бірюкова, В.Н.Тростнікова та А.Д.Урсул, зі словом «інформація» пов'язані дві різні галузі дослі­дження. Одна з них — наука — розділ техніки або математики, а інша — метанаука — розділ семіотики, метаматематики, психології [1, с. 213].

Зрозуміло, що у всіх наведених визначеннях основна складова - це термін «зміст». Саме якісні особливості інформації станов­лять її практичну цінність і використовуються під час вирішення завдань експертизи. Це можуть бути дані, що характеризують об'єкт пізнання, або відомості (знання) для передачі.

Н. С. Полевой з метою з'ясування природи інформації і сут­ності інформаційних процесів, які лежать в основі пізнання події злочину, пропонує виходити з тісного зв'язку і відображення як якістю всієї матерії [3, с. 61].

Розглядаючи поняття «відображення», дослідник робить висно­вок, що інформація — це те, що може сприйматися суб'єктом пізнан­ня або технічним приладом, тим самим вона ніби відділена від першоджерела — об'єкта пізнання, може бути перенесена в простір, збережена в часі, передана іншому суб'єкту, який пізнає, або технічному пристрою (наприклад, ЕОМ), піддана іншим операціям, сукупність яких називають інформаційними процесами [3, с. 64].

Виникає питання: чи існує відмінність між поняттям інфор­мації в криміналістиці від аналогічного поняття в інших галузях наукового знання? У криміналістиці маємо справу з двома видами інформації. Перша — це обсяг знань, що зберігається, передається, обробляється на комп'ютері (документи, бази даних тощо). Дру­га — це інформація — власне комп'ютерна, криміналістичне зна­чуща, тобто сліди (матеріальні і віртуальні), що залишаються ру­хом у комп'ютері інформації першого виду і сліди, що залишають­ся самим комп'ютером на останній.

Різні інформаційні процеси відіграють значну роль у станов­ленні загальної теорії судової експертизи. Експертне дослідження об'єкта пізнання розглядається нині як отримання, вироблення, передання і використання інформації, яка в ньому міститься (РС.Бєлкін).

Останнім часом у спеціальній літературі стало поширеним поняття «інформаційне забезпечення» (інформаційне забезпечення оперативно-розшукової роботи, дізнання, розслідування злочинів, а також експертної діяльності тощо). Є.Д.Лук'янчиков зазначає, що інформаційне забезпечення слід розуміти в двох функціональних значеннях, а саме з одного боку як правове регулювання... і його сутність, з точки зору інформаційного підходу з позиції повноти і досконалості, чіткості регулювання діяльності.., а з другого вдосконалення діяльності в плані наукового, методичного забезпе­чення, використання криміналістики та інших прикладних і спеціальних дисциплін (судової медицини, судової психології) з метою підвищення якості діяльності [3, с. 10-11].

Отже, в сучасній науці зміст поняття інформації не є одно­значним, а залежить від галузі застосування. Якщо за критерій поділу інформації обрати порядок (форму) та засоби її встанов­лення, припустимо виділяти інформацію, яка встановлюється процесуальними засобами або факультативно-допоміжними [4,с. 16].