Питання для самоконтролю

1. Якими причинами була викликана визвольна війна середини ХVII ст.?

2. Хто очолив повстання? Рушійні сили?

3. Де і коли відбулися перші битви козаків і поляків?

4. На яких умовах був підписаний Зборівський договір?

5. Які причини змусили Б.Хмельницького укласти союз із Кримським ханством?

6. Коли і на яких умовах було підписано Білоцерківський договір?

7. Коли була битва під Батогом?

8. Які результати битви під Жванцем?

9. У чому значення українсько-московського договору 1654 р?

10. Коли відбулося вироблення Б.Хмельницьким засадничих принципів української державної ідеї?

11. Які особливості мала нова модель соціально-економічних відносин в Українській державі?

Хронологічний довідник

1616 – 1622 р.	–		Гетьманство Петра Сагайдачного
1615 р.	–		Заснування Київського братства і школи при ньому
1620 р.	–		Поновлення православної ієрархії в Україні
1620 р, вересень	–		Битва під Цецорою
1621 р.	–		Хотинська війна
1625 р.	–		Козацько-селянське повстання під проводом Марка Жмайла. Куруківській договір
1630 р.	–		Козацько-селянське повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясило)
1632 р.	–		Заснування Київо-Могилянського колегіуму
1635 р.	–	Будування Кодацької фортеці. Повстання під проводом І.Сулими.
1637 р.	–		Козацько-селянське повстання під проводом Павла Бута (Павлюка)
1638 р.	–		Козацько-селянське повстання під проводом Якова Острянина та Дмитра Гуні
1648 -1657 рр.	–		Гетьманування Б.Хмельницького
1648 р.	–		Жовтоводська, Корсунська та Пилявецька битви
1649 р.	–		Зборовский договор
1651 р.	–		Битва під Берестечком
1651 р. (вересень)	–		Білоцерківський договір
1652 р.	–		Битва під Батогом
1653 р.	–		Битва під Жванцем
січень 1654 р.	–		Переяславська рада

Поняття та терміни

Гетьманщина – українська козацька держава, яка утворилася на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Поділля. Утворилася внаслідок найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій – Хмельниччини. Очолювалася виборним Гетьманом, управлялася козаками.

Гетьман – виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, від XVII ст. до 1764 р. – начальник козацького війська та верховний правитель України.

Геополітика – течія в соціології, яка вивчає і аналізує в єдності географічні, політичні та інші фактори, що впливають на стратегічний потенціал держави і досліджує державу, як діючу особу світової політики, головним чином в її відношенні до оточення і ставить за мету вирішити проблеми, що випливають із просторових відносин.

Денаціоналізація – втрата національних особливостей (мови, культури і т. ін.); повернення державою націоналізованого майна попереднім власникам.

Дискримінація – обмеження або позбавлення прав певної категорії громадян за расовою чи національною належністю, політичними і релігійними переконаннями, статтю тощо; в міжнародних відносинах – створення умов, що ставлять якусь державу у гірше становище порівняно з іншими державами.

Жовнір – найманий солдат у Польщі.

Мануфактура – Форма капіталістичного промислового виробництва, що передувала великій машинній індустрії та ґрунтувалася на поділі праці й ремісничій техніці.

Магістрат – у Литві, Польщі та Україні (до другої половини XIX ст.), а також у деяких західноєвропейських країнах – орган міського самоврядування; муніципалітет.

Нація – конкретно-історична форма спільності людей, об'єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв'язками, певними рисами культури і характеру.

протекторат :

• форма залежності, за якої одна держава визначає і здійснює зовнішні відносини іншої держави, бере на себе захист її території та фактично ставить під свій контроль її внутрішні справи через свого резидента;

• держава, що перебуває в такій залежності від іншої держави;

Фільварок –

• . у феодальній Польщі, Литві, Білорусі та Україні – комплекс земельних угідь, на яких феодал-поміщик вів власне господарство

• у Польщі, Західній Україні та Західній Білорусі (до 1939 р.) – панський маєток із господарчими будівлями.

Фермер – орендар або власник землі, який веде на ній господарство головним чином за допомогою найманої праці

Ясир – бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські, російські та польські землі з ХV ст. до 60-х рр. XVIII ст.; полон, неволя.