Політики в спідницях

Сьогодні найфемінізованіша частина Європи - Скандинавія.

Першими в Європі у виборах взяли участь фінки -1906 року. А першою жінкою, що увійшла до уряду, була данійка Ніна Банг.

Наприклад, у парламенті Швеції - 42,7 відсотка жінок, Фінляндії – 36,5, Норвегії - 36,4, а в урядах цих країн жінок до 50 відсотків. Статеву рівність узаконено. При цьому представницям слабкої статі належить майже половина державних доходів. Це справжнє досягнення, враховуючи, що 75 років тому шведи мали законне право бити своїх дружин, а всього 35 років тому шведські чоловіки могли, перебуваючи у шлюбі, силою оволодівати ними.

5 найбільш впливових жінок світу (журналу Forbes)
2005	2006
К андоліза Райс, держсекретар США	А нгела Меркель, канцлер Німеччини
Ю лія Тимошенко, прем’єр-міністр України	У І, віце-прем’єр Китаю
Г лорія Арройо, президент Філіппін	І ндра Нуі, президент компанії «Пепсі»
М аргарет Уїтмен, виконавчий директор eBay	Е нн Мулкехі, президент компанії «Ксерокс»

Українські реалії

Прекрасна стать складає 53% населення країни, кiлькiсть жiночих органiзацiй росте, а кiлькiсть жiнок в органах влади зменшується. В часи Радянського Союзу тiльки одна жiнка займала пост мiнiстра — Катерина Фурцева. На сьогоднiшнiй день в Українi немає жодної жiнки, яка займала б пост мiнiстра.

Це було б набагато веселіше, аби ти не кидав як дівчинка

75,4 % державних службовців – жінки (чоловіків – 24,6%), але першу категорію серед керівників – державних службовців мають 91,7% чоловіків і 8,3% жінок.

У складі розпущеної Верховної Ради кількість жінок становила 8%. Із 26 голів комітетів – лише 2 жінки.

Серед голів обласних адміністрацій - три жінки. На всю Україну три жінки — голови обласних рад. А водночас найбільше жінок — у складі сільських рад та серед сільських голів — там, де працювати чи не найтяжче, а «піару» - жодного.

Частка жiнок в загальнiй кiлькостi пiдприємцiв складає 30%. В основному вони зайняті в малому та середньому бiзнесi. У великому бiзнесi жiнки — рiдкiсть. Але жiнки-пiдприємцi — лише незначна частка працюючих жiнок. Серед найманих працiвникiв показником дискримiнацiї є рiвень заробiтної плати. В цiлому рiвень жiночої заробiтної плати складає 2/3 чоловiчої. Гендерна нерiвнiсть в оплатi працi є прямим порушенням принципу рiвної оплати за рiвну працю. Майже в усiх галузях народного господарства жiнки займають низькооплачуванi посади. Традицiйнi стереотипи масової свiдомостi суттєво обмежують можливостi кар'єрного росту для жiнок та негативно впливають на їх сiмейнi вiдносини як тiльки вони добиваються перших успiхiв. При працевлаштуваннi у жiнок менше шансiв, нiж у чоловiкiв, отримати вакантне мiсце. До того ж, нерідко роботодавець зазначає, що конкурс оголошується виключно для чоловiкiв. Жiнки, виконуючи однаковий, а iнодi i бiльший обсяг роботи в порiвняннi з чоловiками, отримують меншу заробiтну платню. Така очевидна нерiвнiсть позицiй жiнок та позицiй чоловiкiв на ринку працi призвела до фемiнiзацiї бiдностi.

Сьогоднi кожна третя жінка має рівень доходiв, що дорiвнює прожитковому рівню, а серед безробітних, які мають вищу освіту – 70% жінок.